Популярні матеріали

01 березня 2018, 12:40

Поняття "судно" та "яхта" у морському праві

Микола Мельников
Микола Мельников «Interlegal, МЮС» партнер міжнародної юридичної служби; член LMAA та GMAA; Голова Морського інституту України, MNI
Кирина Ряшенцева
Кирина Ряшенцева «Interlegal, МЮС» старший юрист міжнародної юридичної служби

За останні роки значно зросла кількість яхт у маринах. Часом навіть здається, що яхтова індустрія певною мірою перетворюється на поле для змагань між власниками мега-яхт.

Яхтова інфраструктура еволюціонує, пропонуючи своїм клієнтам нові послуги. Так, крюїнгові агентства почали надавати своїм клієнтам послуги з підбору екіпажу не лише для роботи на великих суднах, але й на малих прогулянкових яхтах. Не викликає сумнівів, що яхта, незалежно від її характеристик, є судном. Що ж таке судно? Теоретично це питання досить складне. Хоча вважається, що юридичними ознаками судна є прапор та національність, реєстрація та ідентифікація.

Визначення поняття судна має важливе практичне значення. Зрозуміло, що воно не обмежується юридичними ознаками, зокрема передбаченими у морському праві. Існує дуже розвинена технічна теорія судна. Загалом, між технічною та юридичною сферами можна завжди провести межу, але вона не досить чітка, оскільки технічні питання також регулюються правовими нормами (наприклад, Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі, прийнята в Лондоні 01.11.1974 р., відома як СОЛАС). Цю статтю присвячено дослідженню з юридичної позиції поняття «судно» та пов’язаного з ним поняття «яхта».

Проблема визначення поняття «судно»

Ми вже неодноразово досліджували поняття «судно», проте практика піднімає все нові й нові питання. На часі стоять проблеми, пов’язані з регулюванням правового статусу автоматизованих суден, в тому числі суден-дронів. Нещодавно Міжнародним морським комітетом (CМI) була створена робоча група з морського права для автоматизованих плавальних засобів з метою вирішення питання про те, як міжнародні конвенції можуть бути адаптовані для правового забезпечення експлуатації автоматизованих (безекіпажних) суден.

Існує багато прикладів юридичного визначення поняття «судно». Почнемо з того, що навіть звичайний підхід до судна як плавзасобу можна поставити під сумнів. У ст. 2 (4) Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню з суден 1973 р. (02.11.1973 р.), яку коротко називають МАРПОЛ, судно визначається як експлуатоване у морському середовищі судно будь-якого типу та охоплює судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, плавучі засоби, а також стаціонарні або плавучі платформи. Варто звернути увагу на віднесення до поняття «судно» стаціонарних платформ, які не є плавучими засобами. До того ж це визначення грішить тавтологією, оскільки поняття «судно» визначається як «судно».

Цікавий підхід має вищезгадана Конвенція СОЛАС, оскільки в ній відсутнє загальне визначення поняття «судно». Натомість визначаються окремі категорії суден та їхній правовий статус. Наприклад, «пасажирське судно» означає судно, яке перевозить більше ніж 12 пасажирів; «вантажне судно» – це судно, яке не вважається пасажирським. До речі, СОЛАС не поширюється на прогулянкові яхти, які не займаються комерційними перевезеннями. Таким чином ми вийшли на термін «яхта». Яхти можуть займатися комерційними перевезеннями або бути лише прогулянковими суднами.

Якщо бути послідовним, необхідно зазначити, що після визначення судна як плавзасобу йде його визначення як технічної споруди, тобто результату людської праці. Це визначення підштовхує до висновку, що судно – це річ, тобто об’єкт права. Дійсно, судна можна розглядати як речі, що мають дуже специфічний правовий статус. Зокрема, у правових відносинах щодо арешту, які набувають все більшого значення у нашій практиці.

Арешт суден є предметом правового регулювання головним чином двох міжнародних конвенцій: Конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна (Брюссель, 10.05.1952 р.) та Конвенції про арешт суден (Женева, 01.03.1999 р.). Зазначені міжнародні договори загалом називають конвенціями щодо суднового арешту. Зверніть увагу на різницю у назвах цих документів. Якщо у Брюссельській конвенції йде мова про арешт морських суден, то Женевська конвенція стосується всіх суден. Щоправда, остання Конвенція не застосовується до військових кораблів, військово-допоміжних суден та інших суден, які належать державі чи експлуатуються нею та використовуються лише для державної некомерційної служби (п. 2 ст. 8). Отже, очевидно, що без доктринального визначення поняття «судно» не обійтися.

Типи суден

Дослідники морського права (мариністи) здебільшого вважають, що неможливо визначити універсально поняття судна. Це поняття тлумачиться у міжнародних договорах та національному морському праві у зв’язку з цілями, які переслідуються відповідними правовими нормами. Достатньо докладно розкривається поняття щодо окремих типів суден, але немає універсального визначення терміну «судно».

Наприклад, у ст. 29 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 р. (ЮНКЛОС), прийнятої у Монтего-Беї (Ямайка) 10.12.1982 р., міститься дуже чітке визначення військового корабля. Відповідно до Конвенції, «військовий корабель» означає судно, що належить до збройних сил певної держави, що має зовнішні знаки, які відрізняють такі судна його національності, що знаходиться під командуванням офіцера, який перебуває на службі уряду певної держави, прізвище якого занесене у відповідний список військовослужбовців або еквівалентний йому документ, що має екіпаж, підлеглий регулярній військовій дисципліні.

Що стосується торговельних суден, з якими ми повсякденно працюємо, у Кодексі торговельного мореплавства України (КТМУ) є ст. 15, яка має на меті визначення поняття «судно», однак у ній міститься визначення торговельного судна. Його ядро – це призначення торговельних суден, при цьому цілі, в яких можуть використовуватися торговельні судна, перелічено не вичерпно. Тобто можна стверджувати, що існує дилема: з одного боку – військове судно (корабель) та інші державні судна, які експлуатуються з некомерційною метою; з іншого боку – торговельні судна. Ця дилема випливає, зокрема, із Закону «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна» від 07.09.2011 р., яким Україна приєдналася до вищезгаданої Брюссельської конвенції.

Залежно від типу водних просторів, де експлуатуються судна, що значно впливає на їхню конструкцію, можна виділити такі типи: морські судна; річкові судна – призначені для судноплавства внутрішніми водними шляхами (річками, озерами, каналами) без права виходу в море; судна змішаного типу «ріка-море» – призначені для судноплавства внутрішніми водними шляхами (річками, озерами, каналами) з правом виходу в море.

Для морського флоту характерна велика різноманітність суден. Морські судна діляться на види (типи) залежно від району плавання, розмірів, способу руху, роду суднового рушія, призначення та за іншими ознаками.

За районом плавання морські судна діляться на судна необмеженого району плавання та судна з обмеженим районом плавання. За способом руху розрізняються самохідні та несамохідні судна (наприклад, баржі). Гребні, вітрильні та моторні судна – це класифікація суден за родом суднового рушія. Залежно від архітектурно-конструктивного типу розрізняються одно- та багатокорпусні, одно- та багато палубні судна.

Призначення судна має значний вплив на його конструкцію. Ми вже згадували, що судна можуть бути пасажирськими та вантажними. Проте виділяється ще категорія вантажно-пасажирських суден, на яких, окрім кают для пасажирів, є приміщення для перевезення вантажів (наприклад, авто машин туристів).

Вантажні судна розділяються на типи залежно від типу вантажів, для перевезення яких вони призначені. За цією ознакою судна діляться на суховантажні та наливні (танкери). Водночас кожна з цих категорій суден може бути розділена на багато класів та підкласів.

Пасажирські судна підрозділяються за призначенням на пасажирські судна для обслуговування регулярних ліній, судна для туристських подорожей, судна місцевого сполучення та інші категорії.

Поняття «яхта» і типи яхт

В законодавстві України міститься офіційне визначення поняття «яхта». У п. 24 ст. 1 Закону «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 р. зазначено, що яхта – це палубне, вітрильне, вітрильно-моторне або моторне судно, яке використовується для індивідуального чи колективного відпочинку та спорту.

Порядок оформлення приходу суден до морського порту, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджений 27.06.2013 р. наказом Міністерства інфраструктури України №430 у п. 1.2, передбачає аналогічне визначення поняття «яхта».

Слово «яхтинг» походить від (нідерл. jacht, яке походить від jagen – гнати, переслідувати). Зрозуміло, що яхтинг – це цілий світ, спосіб життя. Увесь цей світ обертається навколо яхт. Для юристів у цьому світі є своє місце.

Точно визначити, коли зародився яхтинг, доволі складно. Вважається, що сучасне аматорське плавання під вітрилами почалося 19.04.1601 р. з прохання дозволу на рейс від Флісінгена до Лондона. У 1614 р. у Новому Амстердамі (Нью-Йорку) була побудована яхта «Онруст» відповідно до голландського зразка. Так, у XVIIXVIII ст. яхти стали популяризуватися як в Америці, так і в Європі (зокрема, в Росії, Данії та Прусії). В моду увійшли перегони на яхтах.

У 1829 р. була введена система гандикапу, за якою яхти розподіляли на 6 класів, згідно із застарілим способом обміру тоннажу. Яхти стали робити довшими й вужчими для збільшення потенційної швидкості та зменшення вантажомісткості для обходу цих правил, що робило яхти все менш морехідними. Життя продиктувало нові правила, які були запропоновані у 1886 р. У 1907 р. було введено нові метричні класи, які змінили старі правила. Після Першої світової війни залишилися лише 6-, 8та 12-метрові яхти. Звісно, яхтинг розвився й надалі, особливо після Другої світової війни.

У сучасному світі моторні, вітрильні та вітрильно-моторні яхти поділяються на такі категорії:

  • За світовою класифікацією моторних яхт: категорія А Оушн (Ocean); категорія В Офшор (Offshore); категорія С Іншор (Inshore); категорія D Шелтеред Вотерс (Sheltered Waters). Ці категорії встановлені Директивою СЕ за №94/35/СЕ та розроблені інституцією під назвою Institute Recreational Craft (IRC);
  • За призначенням: прогулянкові, крейсерські (круїзні), гончі та крейсерсько-гончі;
  • За типом водотоннажності: глісуючі, водотоннажні, на повітряній подушці;
  • За можливістю використання: яхта для прибережних перегонів; денний крейсер (Day cruiser); крейсерськогонча яхта; гонча яхта відкритого моря; важка крейсерська яхта або траулер; прогулянкова яхта (Runabout); флайбрідж (Flybridge); курсуюча лише за визначеним маршрутом (Walkaround); мегаяхта;
  • За районом плавання: навколосвітня, океанська, морська, локальна;
  • За використанням: монотипні (згідно з правилами обміру та сконструйованих за регламентованими однаковими принципами); максі яхти (за довжиною 30 м – 100 футів); згідно з обмірною формулою (площа вітрил, лінійні розміри та водотоннажність); крейсерські яхти (можуть робити автономні довгі переходи та мають каюти);
  • За кількістю корпусів: однокорпусні яхти; двокорпусні яхти – катамарани (від тамільського каттумарам – «зв’язані колоди»); тримарани (введено з 2014 р.) – трикорпусні човни;
  • За складом екіпажу: одиничні (1 людина); командні (від 2-х і більше людей у команді);
  • За архітектурно-конструктивними особливостями корпусу: кілеві яхти та швертботи (мають мілкосидячий та більш широкий корпус щодо кілевих яхт); компроміси (тобто яхти, які мають змішану побудову корпуса – гібрид кілевої яхти та швертботу, що мають осадку меншу, ніж у кілевих, але більшу, ніж у швертботів); яхти з кілем, для підйому якого потрібен спеціальний силовий механізм;
  • За обводом корпуса: плоскодонні, круглоскулі, гостроскулі, реданні, безреданні, змішані;
  • За матеріалом корпусу: дерев’яні, металеві, пластмасові, композитні, змішані;
  • За конструктивно-силовою схемою набору корпусу: поперечні, продольні, змішані, безнаборні;
  • За можливістю використання: чартерні, приватні;
  • За кваліфікацією: олімпійські яхти, обрані Міжнародною федерацією вітрильного спорту (International Sailing Federation – ISAF) для участі в Олімпійських іграх; національні (класи яхт, затверджені національним органом (федерацією) кожної окремої країни);
  • За типом вітрильного озброєння: з прямими вітрилами, з косими вітрилами, зі змішаними вітрилами;
  • За кількістю мачт: одномачтові (шлюп, кет, тендер); двомачтові (човни типу йол, кеч, шхуна) та багатомачтові (барк, бріг, бригантина, баркентина).

Висновки

Наявність екіпажу на судні не є атрибутивною ознакою судна. В сучасних умовах науково-технічного прогресу розробляються проекти суден, які будуть керовані дистанційно, або повністю автономних, які працюватимуть на кібернетичних принципах зовсім без втручання людини. Такі судна, на яких нема екіпажу – це лише речі. Однак якщо нормою морського права передбачається вина або невинуватість судна, воно має сприйматися не як об’єкт, а як суб’єкт права. Наприклад, ст. 3 Конвенції для об’єднання деяких правил щодо зіткнення суден (Брюссель, 23.09.1910 р.). В сучасному праві проявляється тенденція відсутності строгості у відділенні суб’єкта від об’єкта права. Наприклад, підприємство вважається як суб’єктом – юридичною особою, так об’єктом – цілісним майновим комплексом.

В результаті цього короткого дослідження можна запропонувати універсальне визначення поняття «судно». Зрозуміло, воно матиме правове обґрунтування. Ступінь конкретизації цього поняття не має бути дуже високим, щоб воно було достатньо абстрактним для охоплення можливих випадків його застосування. При цьому міра абстрактності не повинна бути перевершеною. Так, окрім водного транспорту, поняття «судно» застосовується для повітряного транспорту. Космічний корабель також певною мірою можна визначити як судно. Така абстракція тут недоречна, хоча до неї можна знайти деякі підходи. Всі судна – це нерухомі речі (звісно, з юридичної позиції). Ми спробуємо дати визначення поняттям «торговельне морське судно» та «яхта» як вид судна.

Отже, торговельне морське судно – це плавуча споруда, яка призначена для експлуатації в морському середовищі й тісно пов’язаних з ним водах з метою торговельного (цивільного) мореплавства, закінчене або таке, що перебуває у стадії закінчення чи будування, яке можна ідентифікувати як річ, визначену індивідуальними ознаками, або особу в контексті морського права в порядку, встановленому правовими нормами.

Яхта – самохідне пасажирське судно, яке має палубу та призначене для експлуатації у водному середовищі для комерційних перевезень або некомерційної діяльності (індивідуального чи колективного відпочинку і спорту, прогулянок та подібних цілей цивільного судноплавства).

Поняття судна та яхти – це результат нашої практики та спроб її осмислення, а також теоретичних роздумів.

P.S.

Підготовлено проект рішення Євразійської економічної комісії (ЄЕК), який містить поняття «яхта». Під яхтою запропоновано розуміти парусне судно з допоміжним двигуном чи без нього, моторний човен або катер довжиною понад 7,5 м та масою понад 100 кг, які використовуються з некомерційною метою на водних об’єктах та призначені для відпочинку, туризму і культурних заходів. Проект знаходиться на розгляді у Колегії ЄЕК.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати