04 червня 2013, 17:39

Реклама про вакансії: ні стар, ні млад

Практичне застосування заборони зазначати обмеження щодо віку

Опубліковано в №23 (365)

Олександр Вінніков
Олександр Вінніков Юридичний радник Проекту USAid «Правова країна»

З 19 серпня 2012 року набрала чинності заборона вказувати в оголошеннях (рекламі) про вакансії обмеження щодо віку кандидатів, встановлена у статті 11 Закону України «Про зайнятість населення». Згідно з цією статтею обмеження щодо змісту оголошень (реклами) про вакансії або прийом на роботу встановлюються Законом України «Про рекламу».

У свою чергу, стаття 24-1 Закону України «Про рекламу» забороняє лише зазначати вік кандидатів у рекламі про вакансії (прийом на роботу).

Достатньо проглянути оголошення (рекламу) про вакансії на спеціалізованих сайтах чи в друкованих виданнях, або навіть у рекламі в метро, щоб дійти висновку – переважна більшість рекламодавців прямо визначає граничний вік кандидатів.

Якщо чинний Кодекс законів про працю встановлює загальний мінімальний вік для працівників – 16 років або (для багатьох професій або видів робіт) 18 років, то в оголошеннях про вакансії переважно вказується дещо вищий мінімальний вік кандидатів – 20–25 років або вимоги до мінімальної тривалості досвіду роботи, які відповідають указаному віку.

З іншого боку, попри поступове підвищення загального пенсійного віку, максимальний вік кандидатів у більшості оголошень про вакансії дуже повільно підвищується з 30–35 до 40–45 років.

Можна багато дискутувати щодо фактичної обґрунтованості подібних обмежень з точки зору роботодавців, скажімо, порівняльними даними про продуктивність або гнучкість щодо змін в організації праці для працівників різного віку.

Наразі важливо оцінити неоднозначні правові наслідки застосування оголошень про вакансії без явних обмежень віку.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати