- Дозвольте розпочати наше інтервʼю з найбільш актуальних питань, які хвилюють українське суспільство та якими опікується Комітет з питань правової політики Верховної Ради України. Сьогодні в Україні бракує близько 2 тисяч суддів. Яким Ви бачите вихід із ситуації, що склалася?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Дійсно, нині в судовій системі України бракує близько 2 тисяч суддів. Складною є ситуація в судах першої інстанції (особливо в тих районах, які віддалені від обласних центрів). Наша мета – посприяти добору доброчесних, мотивованих, професійних суддів. Наразі близько 400 кандидатів на посаду суддів розглядаються на рівні Вищої Ради правосуддя. Сподіваємося, що після відповідних процедур ці судді будуть призначені на посади, а ми зможемо заповнити суди першої інстанції, в яких немає або гостро відчувається недостача суддів.
Окрім того, в найближчому майбутньому ми очікуємо від Президента України внесення законопроекту про внесення змін до Закону України «Про судоустрій». Це пов'язано з двома рішеннями Конституційного Суду України, одне з яких присвячене проблемі, яка нам залишилася у спадок від попередньої судової реформи (ліквідація Верховного Суду України й доля тих суддів, які фактично були усунуті від здійснення своїх функцій як суддів Верховного суду).
Також цей законопроект покликаний відновити роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка має бути побудована на принципах, що передбачатимуть більш активну участь міжнародних експертів та інститутів громадянського суспільства у формуванні нової ВККС. Прийняття цього законопроекту дозволить нам завершити перезавантаження ВККС і продовжити роботу, пов'язану із завершенням конкурсів на заміщення вакантних посад суддів, переатестації суддів, яка так і не була завершена, та добору нових суддів.
- Чи продовжите Ви займатися тими питаннями, якими опікувалися як голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв’язання спорів (зокрема, питаннями щодо медіації)?
- Безперечно, Комітет займатиметься питаннями, пов'язаними з розвитком альтернативних способів розв'язання спорів. В пріоритеті у нас законопроект про медіацію, який знову був внесений у Верховну Раду України Кабінетом Міністрів України. Також є кілька законопроектів, пов'язаних з реформою третейських судів. Ми активно продовжуватимемо цю роботу, тому що я вірю в необхідність розвитку альтернативних способів вирішення спорів, які можуть не лише розвантажити судову систему, але й підвищити рівень відповідальності сторін спору чи конфлікту за прийняття тих рішень, які відповідають їхнім інтересам.
Як свідчить практика, домовленості сторін, досягнуті в результаті успішної медіації, зазвичай виконуються добровільно. Це сприятиме зростанню кількості виконаних рішень у спірних ситуаціях. Медіація допомагає розібратися в ситуації, врегулювати конфлікт таким чином, щоб результат відповідав потребам та інтересам сторін. В медіації юридична складова достатньо часто може відійти на другий план. Натомість важливим є те, щоб кожна сторона усвідомила, в чому дійсно полягає її інтерес у конфлікті.
Нерідко трапляються ситуації, коли судовий спір пов'язаний з визначенням місця проживання дитини, а насправді реальний конфлікт має матеріальний характер, а визначення місця проживання дитини просто використовується як інструмент, для того щоб тиснути на іншу сторону. В сімейних спорах часто присутній емоційний елемент. Досвідчений медіатор може допомогти сторонам знайти порозуміння і досягти тих домовленостей, які задовольняють обидві сторони. На жаль, часто результат судового розгляду такої категорії справ може не задовольнити обидві сторони, оскільки судовий процес – змагальний, тому сторонам важко в ньому домовлятися.
Медіація допомагає сторонам поглянути на ситуацію з різних боків, переглянути власну позицію, зрозуміти справжній власний інтерес, який може бути прихований десь далеко, як за лушпинням, а також дійти до результату, який дозволить зберегти нормальні відносини між батьками дітей, зекономити фінансові та емоційні ресурси, час тощо. Адже перебування у стані конфлікту негативно впливає на якість життя. Загалом, поширення медіації могло б допомогти знизити градус конфліктності в суспільстві.
Розвиток третейського судочинства значно пришвидшить вирішення спорів, оскільки розгляд у державній судовій системі може бути більш тривалим. В більшості випадків сторони можуть оскаржити рішення на рівні апеляційної інстанції чи Верховного Суду, тому остаточне вирішення спору з об'єктивних причин буде більш тривалим. Водночас ми докладатимемо максимум зусиль, для того щоб третейські суди не використовувалися для рейдерства, якихось схем чи протизаконних дій.
Таким чином, користувачі судової системи в багатьох категоріях спорів матимуть вибір: звертатися до державних чи третейських судів. Наприклад, якщо у відповідному третейському суді працює відомий спеціаліст з певної галузі права, то у сторін є можливість обрати конкретного суддю або склад суду, що збільшує довіру до відповідного фахівця, який вирішуватиме спір між сторонами та до його рішення.
- Вже відбулися спільні комітетські слухання на тему «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні». Які Ваші враження від цього заходу? Як Ви вважаєте, коли зможе запрацювати цей інститут?
- Саме перед початком карантину в Парламенті відбулися спільні парламентські слухання Комітету з питань правової політики та Комітету з питань правоохоронної діяльності, присвячені функціонуванню суду присяжних в Україні. Я високо оцінюю такий формат, оскільки він дозволяє залучити різних фахівців: адвокатів, суддів, представників Державної судової адміністрації України, міжнародних експертів, народних депутатів України, вчених. Саме в такому форматі необхідно обговорювати важливі для суспільства реформи.
Я вірю в те, що впровадження в українську практику справжнього, класичного суду присяжних є вкрай необхідним, оскільки громадяни часто не довіряють судовій системі (зокрема через те, що не беруть безпосередньої участі у здійсненні правосуддя). Я впевнений, що безпосередня участь громадян у здійсненні правосуддя підвищить рівень довіри до системи правосуддя з боку суспільства. Особливо це стосується судових рішень у резонансних кримінальних справах, коли градус напруги в суспільстві є надзвичайно високим, коли суд перебуває під певним тиском з боку суспільства.
Люди прагнуть справедливості та покарання винних. Однак, на жаль, інколи так трапляється (існує багато прикладів цього), що в резонансних справах засуджують осіб, які не скоювали інкриміновані злочини. На мою думку, в таких справах рішення народу може мати більшу легітимність, ніж рішення професійного судді. Водночас ми розуміємо, що в обвинуваченого має бути вибір: суд присяжних чи професійний суд. Базове право кожного громадянина – обирати той спосіб захисту, який він вважає для себе найбільш ефективним.
Впровадження класичного суду присяжних ‒ це не швидкий процес, тому не буде жодних поспішних рішень. Ми продовжуватимемо діалог з професійним співтовариством, з громадянським суспільством та судовою системою, щоб створити ту модель, яка буде найбільш ефективною. Якщо Парламент підтримає цю реформу, то вона впроваджуватиметься поступово. Насамперед, зміни поширюватимуться на ті злочини, за які передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
У процесі цієї реформи потрібно буде приділити увагу засвоєнню нових навичок роботи в суді присяжних як для адвокатів, так і для прокурорів. Адже з присяжними необхідно розмовляти зрозумілою для них мовою і відходити від тих штампів, які часто можна побачити в судових процесах, коли представники обвинувачення та захисту приділяють більше уваги перерахуванню норм права, порівнянню їх між собою тощо. Суд присяжних передбачає дещо інший рівень комунікації, підвищення рівня деяких навичок (наприклад, перехресного допиту, проголошення судових промов).
Ми будемо дивитися, як функціонуватиме система. Напевно, щось потрібно буде вдосконалити, покращити. Ми до цього готові. Звісно, також ми будемо приділяти значну увагу реформі адвокатури. Нам потрібна сильна, незалежна адвокатура, де кожен адвокат почуватиметься захищеним, вільним від будь-якого впливу, що дозволить йому повною мірою ефективно діяти для захисту прав та інтересів наших громадян.
- Якими ще питаннями у найближчому майбутньому планує опікуватися Комітет?
- Насамперед, Комітет опікуватиметься питаннями змін до Конституції. Ми очікуємо на законопроект, пов'язаний з децентралізацією (концепція цього законопроекту широко обговорюється серед представників місцевого самоврядування та в експертному співтоваристві). Сподіваюся, що незабаром ми побачимо зміни до Конституції в цій сфері, які посилять спроможність місцевих громад.
Також ми будемо займатися розвитком системи виконання судових рішень. З цього питання ми маємо тісні контакти з Міністерством юстиції України, професійними організаціями та міжнародними експертами, які допомагають розвитку законодавства у цій сфері. Наша мета ‒ збільшити кількість судових рішень, які будуть виконуватися. На жаль, у зв'язку з цією проблемою Україна відома, в тому числі на міжнародній арені. Це питання перебуває на постійному контролі в Комітеті Міністрів Ради Європи. Ми прагнемо поступово вирівняти повноваження державних і приватних виконавців, для того щоб між ними існувала здорова конкуренція, щоб учасники судових процесів могли робити вибір між державним і приватним виконавцем, обирати того фахівця, якому вони більше довіряють та якого вважають більш ефективним.
Окрім того, продовжимо займатися антирейдерським законодавством. Спільно з представниками Міністерства юстиції України та нотаріальним співтовариством Комітетом ще восени був розроблений і прийнятий у Парламенті проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», який нині успішно функціонує. Ми плануємо й надалі працювати над законопроектами, покликаними захищати право власності. Це дуже важливий напрямок не лише з позиції захисту прав громадян, але й з позиції підвищення довіри з боку іноземних та національних інвесторів до ведення бізнесу в Україні. Ми будемо працювати над реформою нотаріату, реєстраційних і пов'язаних процедур, щоб зменшувати ризики рейдерства та забезпечити кожному власнику ефективний захист.
Спільно з нашими іноземними партнерами та Міністерством юстиції України ми будемо працювати над законодавством щодо виконання Україною заходів загального характеру, які випливають з відповідних рішень Європейського Суду з прав людини. На жаль, у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введенням карантину, ми не змогли провести перші парламентські слухання, присвяченні проблемі виконання Україною рішень ЄСПЛ. Однак сподіваємося, що відповідні слухання відбудуться восени на наступній сесії Верховної Ради України.
- Відповідно до Указу Президента України від 05.05.2020 р. Ви увійшли до складу делегації України для участі у Тристоронній контактній групі. Як Ви бачите свою участь в її роботі?
- Я думаю, що немає жодної людини в Україні, яка не хотіла б миру, яка не хотіла б звільнити українські землі від окупації. Мільйони людей були вимушені виїхати з місць свого народження та проживання. Це десятки та навіть сотні тисяч родин. Люди продовжують страждати від обстрілів та безправ'я. Наша мета – це повернення тимчасово окупованих територій України. Ми готові активно продовжувати переговори у тристоронній контактній групі.
У складі української делегації я відповідаю за роботу політичної підгрупи, яка є робочим майданчиком для обговорення та підготовки для переговорів у складі тристоронньої контактної групи. Тільки взявши безпосередню участь в переговорах, ти розумієш, як це непросто. Під час перших перемовин, в яких я брав участь, я підтвердив жорстку позицію про неприйнятність закріплення будь-якого особливого статусу окремих районів Донецької та Луганської області в Конституції України, а також принципову позицію про те, що вибори на тимчасово окупованій на цей час території можуть відбуватися тільки згідно з українським законодавством, лише після виведення всіх військ і незаконних збройних формувань та взяття під контроль державного кордону.
Ми очікуємо на конструктивну позицію в переговорах з боку Російської Федерації. Процес мирного врегулювання неможливий без прийняття законів українським Парламентом. Це відбуватиметься на основі дискусії всіх депутатських фракцій і груп, а також широкого інклюзивного діалогу на рівні українського суспільства. Рішення, які прийматиме Верховна Рада України, мають відповідати тому рівню компромісу, якого ми зможемо досягти в цьому відкритому діалозі. Ми готові продовжувати перемовини для досягнення миру на нашій землі та безпечної реінтеграції тимчасово окупованих територій в Україну.