Напередодні ІІ загальнонаціонального форуму «Незалежні суди та вільні ЗМІ: розширення можливостей співпраці» нам вдалося поспілкуватися з Майклом Макдональдом, Головою Вищого суду провінції Нова Шотландія (Канада). Розмовляли про канадський досвід взаємодії судів зі ЗМІ, про те, яким є сучасний суддя, а також про виклики та стереотипи в роботі
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Комунікація – це двосторонній процес взаємодії та взаєморозуміння. На Вашу думку, що є головною умовою для побудови ефективної комунікації судів із медіа?
– Я вважаю, що першим кроком є визнання того, що журналісти та судді мають багато спільного. Ми розраховуємо один на одного в тому, щоб ефективно робити свою справу. Ми як судді розраховуємо на чесне, неупереджене, збалансоване і точне викладення фактів засобами масової інформації про наші судові справи та рішення. Оскільки на засідання приходить невелика кількість людей, нам необхідні засоби масової інформації, щоб підтримувати довіру суспільства до нашої інституції. І навпаки, судова система має визнавати, що журналісти виконують свою роботу, вони потребують доступу до судів та, коли це доцільно, доступу до суддів.
– Що є головною умовою ефективної комунікації медіа з судами? Які практичні рекомендації Ви можете надати обом сторонам цього процесу?
– Я думаю, що побудова довірливих відносин із ЗМІ сприятиме більш ефективному спілкуванню. Для цього в суді обов'язково має бути призначена особа або особи, які займалися б питаннями побудови зв’язків із медіа. Така особа може працювати із суддями, коли є запит на інтерв’ю чи іншу інформацію. Корисно також організувати майданчик для дискусій між журналістами, щоб вони могли піднімати питання, коли у них виникають проблеми з доступом до інформації. У Новій Шотландії (Канада) таким форумом є Комітет зв’язків із медіа (Media Liaison Committee), до якого входять представники засобів масової інформації та судової системи. Ця група також керувала розробкою публічно доступних директив для медіа-доступу.
– З Вашого досвіду, які з принципів комунікацій між ЗМІ та судами є ключовими та надважливими?
– В ситуації, коли все менше журналістів займаються висвітленням подій в суді, а також коли все більше вимог висувається до тих, хто продовжує цим займатися, комунікаційна взаємодія із засобами масової інформації має бути своєчасною, точною та легкою для розуміння. У Канаді працівники суду відповідальні за надання представникам ЗМІ доступу до матеріалів судових справ та документів, на які ті мають право відповідно до законодавства. Це створює умови для підготовки точних репортажів про судові процеси. Також важливу роль відіграють судді. Забезпечуючи відкритість, судді несуть відповідальність за захист цілісності судового процесу. Таким чином, вони мають відповідно до загального права та повноважень, наданих їм законом, підтримувати необхідну рівновагу між правом на справедливий судовий розгляд та правом на свободу преси.
– Які кроки вже зробила Україна щодо відновлення рівня довіри громадян до суду? Чи достатнього зроблено?
– Я можу розповісти вам лише про те, що для нас працювало в Канаді. Я розумію, що наші попередні візити до України надихнули суддів та працівників судів в Одесі і Івано-Франківську внести зміни у свої відносини із ЗМІ та організувати спільні комітети з комунікацій, які ми успішно використовуємо у нас вдома в Новій Шотландії. Вважаю, що це чудово! Я закликаю вас продовжувати аналізувати практики з усього світу, щоб розробити підхід, який був би найбільш дієвим у вашій країні.
– Як Ви оцінюєте судову реформу в Україні? Коли можна буде сказати, що реформування закінчилося і почалися робочі будні?
– Знову ж таки, з мого боку, було б неправильно критикувати правову систему іншої країни або реформи цієї системи. Все, що я можу сказати – це те, що жодна система не є досконалою, завжди будуть виникати проблеми, нові виклики, на які потрібно реагувати. Це не залежить від того, де ви знаходитеся (зокрема, стосовно досягнень у технологіях та зростання ролі соціальних мереж). На мою думку, головне – тримати зв’язки відкритими не лише із ЗМІ, але й з адвокатами, громадянським суспільством та іншими організаціями, залученими до правової системи.
– Чи потрібна комунікація між судами та суспільством? Чи це можливо лише за умови, коли у суспільстві сформовано високий рівень довіри до суду?
– Неодмінно. Ми знаємо, що більшість людей ніколи навіть носа не покажуть у суді, поки безпосередньо не стануть учасниками судової справи. Однак часто буває, що це вже запізно. В реальному житті багато людей дізнаються про судову систему з фільмів, телебачення та новин про судові справи. Якщо такий репортаж неточний, нечесний або просто сенсаційний, він може здійснити негативний вплив на громадську довіру до судів та судової системи. Громадянам потрібно бачити, що суди й судова система відкриті та справедливі щодо всіх, а на це знадобиться час. Окрім того, потрібне бажання судів працювати з журналістами.
– Ефективна комунікація очима судової системи, як оцінити рівень ефективності?
– Справедливе і точне висвітлення подій в судах є одним з показників, що ваша стратегія побудови комунікації працює. Оцінки в коментарях людей у соціальних мережах та на інших публічних форумах – це ще один спосіб визначити, чи ваші повідомлення є ефективними в аспекті допомоги та освіти людей. Нарешті, порівняйте, як часто ваш суд чує від журналістів висловлення занепокоєння щодо можливості доступу до інформації. Якщо кількість скарг зменшується, це може означати, що нові правила насправді діють.
– Чи зустрічалися Ви у своїй практичній діяльності з упередженим ставленням та стереотипами стосовно судів? Чому ці стереотипи виникають? Як це подолати?
– Я не зіштовхувався з такими стереотипами, але визнаю, що громадськість інколи вважає суддів відірваними від суспільства, в якому вони здійснюють правосуддя. Саме з цієї причини працівники судів у Новій Шотландії почали організовувати зустрічі з членами маргіналізованих громад. Ми всі маємо певний життєвий досвід, який формує нас такими, якими ми є, наші вірування. Такий досвід керує нами під час прийняття рішень. Однак, на мою думку, важливо знаходити час, щоб краще зрозуміти світогляд тих, хто звертається до нас за допомогою (зокрема, коли такі люди мають інше від нашого походження і життєву історію). Такі зустрічі дозволяють нам зрозуміти, як бути кращими суддями, та водночас створюють ще одну можливість для широкого загалу дізнатися про систему судових органів.
– Сучасний суддя, який він? Які вимоги суспільства до сучасного судді? Які вимоги судді до себе?
– Сьогодні, щоб бути ефективним суддею, потрібно бути справедливим, співчутливими та мати бажання вийти із зони комфорту, щоб зрозуміти світогляд тих, хто стоїть перед вами. Також я вважаю, що ефективному судді потрібно вміти спілкуватися у такий спосіб, щоб його розуміли звичайні люди, незалежно від того, чи мова йде про їхнє рішення, чи про спілкування із засобами масової інформації.
– Наостанок, як розвиток суспільства, в тому числі соціальний та технологічний, впливає на процес комунікації?
– Потенційний вплив є значним. Як і більшість інституцій, засоби масової інформації та судові органи переживають глибокі зміни та стоять перед великими викликами швидкого розвитку соціальних мереж. Неочікувано наші інституції, які на поверхні здаються потужними, опинилися перед реальністю підвищеного відчуття вразливості. В Канаді багато судів спробували спілкуватися через веб-сайти та соціальні мережі, але все ще вирішують, як робити це у найбільш ефективний спосіб. Підходи будуть різними в кожній юрисдикції (також і в Україні). Вони базуватимуться переважно на тому, які ресурси призначені для спілкування із засобами масової інформації та широким загалом населення.