15 січня 2020, 13:02

УГСПЛ подала до Великої Палати ВС на перегляд справ щодо кейсу по захисту активістів 10-річної давнини

Михайло Тарахкало
Михайло Тарахкало керівник Центру стратегічного судового захисту УГСПЛ

Ексклюзивне інтерв’ю з керівником Центру стратегічного судового захисту УГСПЛ Михайлом Тарахкалом щодо подальшого перебігу першої судової справи щодо нападів «титушок».

Михайло-Тарахкало-УГСПЛ

20 травня 2010 р. в Україні влада вперше застосувала так званих «титушок» - у той день задля розгону мирної ходи було застосовано агресивно налаштованих «цивільних». Тоді такого терміну ще не існувало, і він з’явився згодом. Того ж дня в Харкові почалося знищення дерев в парку ім. Максима Горького.

Лісоруби при підтримці «спортсменів» на очах тоді ще міліції активно застосовували насильство щодо протестувальників, після чого останніх затримувала міліція та притягувала до адміністративної відповідальності. Багато активістів отримали строки ув’язнення та відбували покарання в установах міста Харкова. Пізніше така ж сама «схема» була застосована на Майдані.

18 червня 2019 р. щодо цієї справи ЄСПЛ прийняв рішення, в якому наголосив на низці порушень Європейської Конвенції зі сторони влади України. З рішенням ЄСПЛ можна ознайомитися за посиланням.

Але цей кейс мав продовження.

- Розкажіть, будь ласка, про деталі так званої «справи парку ім. Максима Горького в Харкові».

- Події справи відбувалися у травні-червні 2010 р. У той час у Харкові почалася вирубка зелених насаджень у Парку ім. Максима Горького у зв’язку з будівництвом дороги. На захист парку стали активісти та громадяни, оскільки вважали дії комунальних служб та підрядних організацій неадекватними (на думку активістів, не були належно оформлені дозвільні документи, дозволи екологічних служб тощо).

Активісти почали протестувати та перешкоджати вирубці насаджень, після чого розпочалася гаряча стадія: на місце конфлікту було викликано міліцію, представників «Муніципальної охорони» та інших силових структур. Міліція намагалася не втручатися у конфлікт і силовим розгоном активістів займалась «охорона». Водночас лісоруби продовжували свою роботу. Тобто відбувалося те, що потім ми спостерігали у більш пізні роки, коли так звані «молодики спортивної зовнішності» були залучені до розгону мирних демонстрацій. Їх застосовували в певних приватних цілях, щоб розігнати громадян, які протестують проти чогось. Відтак у народі це явище отримало назву «титушок».

Повертаючись до наших подій, у них брали участь багато осіб, декілька з них отримали тілесні ушкодження, декількох заарештували та притягли до адміністративної відповідальності. Ми почали займатися даною справою, ще працюючи в ХПГ (Харківській правозахисній групі), потім продовжили в УГСПЛ (Українська Гельсінська спілка з прав людини). Ми звернулися до Європейського суду з прав людини та адміністративного суду з метою визнання незаконними дії міліції щодо незабезпечення охорони мирних демонстрацій та ряду інших питань.

- У чому, на Ваш погляд, складність цієї справи?

- На той момент справа була складною, бо ніхто ще подібним не займався. Це була перша справа, що стосувалася «титушок». Це була прецедентна справа. Крім цього, вона була складною, тому що був великий об’єм доказів, у т.ч. і відеодоказів, велика кількість потерпілих. Докази ж доводилося збирати маленькими шматочками і на той момент не існувало жодних алгоритмів, як діяти. Фактично ми були першопрохідцями.

- Чи можете Ви назвати цей кейс типовим для України?

- На момент початку справи даний кейс не був типовим. Пізніше застосування грубої сили зі сторони охоронних агентств стало розповсюдженим явищем, і цей кейс став актуальним для України. Практику цього кейсу можна розповсюджувати і на інші ситуації, які відбувалися, у т.ч. на справи «титушок», які відбувалися пізніше.

- На якому етапі сьогодні знаходиться справа парку ім. Максима Горького?

- На даний момент (розмова відбулася в грудні 2019 р., - прим. ред..) ми паралельно подали справу в Окружний адміністративний суд міста Києва, і там уже є кінцеве рішення: потерпілим відмовили в компенсації, проте визнали бездіяльність тодішньої міліції незаконною. Також є рішення Європейського суду з прав людини, яке визнало певні порушення з боку держави.

На мою думку, найбільш важливим є рішення про те, що держава не виконала свого зобов’язання щодо забезпечення мирного характеру протестів, оскільки вона належним чином:

  • не відрегулювала застосування сили  правоохоронцями;
  • не організувала розподіл повноважень і співпраці між поліцією та охоронцями, тобто не дотримувалася належної ідентифікації осіб, які мали право застосовувати силу;
  • не надала жодних пояснень, чому міліція не втручалася і знаходилася осторонь, спостерігаючи за застосуванням насильства з боку охоронців.

Цей кейс підняв серйозні питання, які можуть розповсюджуватися і на інші справи. Суд визнав ще декілька порушень, але на що ще б хотілося звернути увагу: притягнення до адміністративної відповідальності двох учасників конфлікту суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наразі ми подали на перегляд цих справ до Великої Палати Верховного Суду. Перегляд буде відбуватися у 2020 р., і сподіваюся, що заявники нарешті отримають справедливе рішення.

- Яку стратегію захисту Ви обрали?

- Стратегією захисту було одночасне звернення як до Окружного адміністративного суду міста Києва, так і до Європейського суду з прав людини, оскільки вважали, що на національному рівні немає ефективних засобів захисту.

- Чи відома Вам практика ЄСПЛ у подібних ситуаціях?

- Дана справа є прецедентною і не подібною до інших справ, у т.ч. ЄСПЛ. Коли ми розпочали роботу над справою, у ЄСПЛ аналогічних справ не було.

- Чи є у Вас партнери/союзники у справі? У яких сферах ви співпрацюєте?

- При розгляді даної справи нам допомагали представники громадських активістів, екологічні організації, які надавали докази.

- Чи відчуває Ваш клієнт тиск у процесі розгляду справи? У чому це проявляється?

- У процесі розгляду справи особливого тиску на позивачів не було. Тиск був лише в період активних фаз конфлікту.

- Що, на Вашу думку, сприятиме винесенню судом позитивного рішення у справі?

- На даний момент ми очікуємо на остаточне рішення Верховного Суду і маємо надію, що він підтвердить висновки ЄСПЛ, а також визнає пряме порушення  національного законодавства і виправдає заявників. Я не бачу обставин, які б примусили вчинити інакше.

- Які обставини повинні змінитися, щоб рівень переслідувань та нападів на громадських активістів в Україні знизився?

- На мою думку, перш за все має бути невідворотність покарання - не лише для виконавців нападів на активістів, але і для замовників. На жаль, у дуже малій кількості випадків реально притягуються до відповідальності безпосередні нападники та особливо замовники. Якщо ми говоримо про нашу юридичну справу, то важливим аспектом була робота поліції, яка мала б перевірити документи, та заборонити використання сили «Муніципальною охороною».

На жаль, коли закони є, але вони не діють, кількість нападів не буде зменшуватися. Як тільки буде невідворотність покарання, то спочатку почнуть притягувати до покарання виконавців, потім виконавці не захочуть «сидіти серйозні терміни» і почнуть говорити про замовників. Тоді замовникам «замовляти» такі злочини буде вже не вигідно.

Підготував Максим Петров (УГСПЛ)

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати