Сфера інтелектуальної власності вже кілька років перебуває під «реформаторським прицілом» держави, але ринок навчився жити із законодавчими прогалинами, формувати судову практику, не зважаючи на проблеми юрисдикцій і спеціалізацій. Детальніше про ці та інші проблеми й досягнення у сфері інтелектуальної власності «Юридичній газеті» розповіла директор Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Олена Орлюк.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пані Олено, в цьому році Інститут, очолюваний Вами, святкує 15-річчя своєї діяльності. Розкажіть про створення структури, її зміни та що, власне, сьогодні являє собою Інститут?
- З ініціативою щодо створення інституту, який би займався науковими дослідженнями, експертною та законотворчою діяльністю у сфері інтелектуальної власності у складі Академії правових наук України, у 2001 р. виступив її Президент. Ця ініціатива була підтримана Міністерством юстиції та Міністерством освіти і науки. Відповідно до постанови від 29.05.2001 р. №582, у складі Академії було створено наш Інститут.
За наступні 15 років Інститут істотно змінився як у своїй структурі, так і в баченні власної місії. Адже виступаючи нині єдиною науковою установою, яка об’єднує під своїм дахом науковців та практиків абсолютно різних галузей знань, Інститут має можливість не лише проводити наукові дослідження у галузі права та економіки інтелектуальної власності, але й надавати практичну допомогу громадянам і бізнесу, виступати національним експертом для органів публічної влади та міжнародних інституцій.
Великі зусилля Інститут приділяє вдосконаленню правового регулювання сфери інтелектуальної власності, заради чого регулярно збирає на своїх майданчиках юристів, адвокатів, патентних повірених, судових експертів, представників органів державної влади, національної системи інтелектуальної власності, представників громадських організацій тощо.
Розширення напрямів діяльності Інституту призвело до структурних змін. Адже за час, що минув, окрім суто наукових відділів за базовими напрямами інтелектуальної власності авторського права та суміжних прав, промислової власності, економіко-правового напрямку, було створено й інші структурні підрозділи за напрямками спеціалізації. Так, експертна діяльність Центру експертних досліджень знайшла подальшу свою реалізацію вже у наукових розробках, які проводить відділ узагальнення судової та експертної практики.
Не дивлячись на істотні проблеми, викликані нехтуванням наукою в Україні з боку держави, істотним скороченням фінансування, Інститут невпинно розвивається. Так, в останні декілька років в Інституті створено Центр гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності, в межах якого формуються правові позиції щодо пошуку шляхів гармонізації інтересів патентовласників та інтересів суспільства у сфері медицини та фармації тощо. Цікавим напрямом для свого розвитку ми вбачаємо також напрям комерціалізації результатів інтелектуальної власності й трансфер технологій, для чого створили відповідну лабораторію, фахівці якої нині активно залучаються до організації міжнародного інноваційного форуму, запланованого на листопад цього року.
Створений нещодавно Центр наукових досліджень інтелектуальної власності та енвайроментного розвитку спрямовуватиме свої зусилля у напрямку пошуку шляхів інтеграції екологічної політики в інші галузеві політики, зокрема у сферу промислової власності. Крім того, серед найближчих планів Інституту – відкриття Центру медіації та консалтингу.
Відтак, Інститут вбачає свій подальший розвиток саме у можливості проведення наукових досліджень на власному практичному досвіді.
- Що є основними пріоритетами установи?
- З моменту створення і до сьогодні нашими незмінними пріоритетами є проведення наукових досліджень, акумулювання унікальних знань та їх постійне впровадження, допомога громадянам, юридичним особам і державі у вирішенні практичних питань, пов'язаних зі створенням та використанням об'єктів інтелектуальної власності.
Коло наших наукових та практичних інтересів включає традиційні сфери інтелектуальної власності (авторське право, суміжні права, знаки для товарів і послуг, географічні зазначення, винаходи, корисні моделі, промислові зразки), проте не обмежується ними. За 15 років в Інституті проводилися розробки за 24 фундаментальними та прикладними темами.
Нині фахівці Інституту спрямовують свої зусилля на наукові та практичні розробки у сфері інтелектуальної власності у поєднанні з проблематикою дотримання прав людини, національної безпеки та оборони, ІТ-бізнесу, біотехнологій, біологічної безпеки, зеленої екології, енергоощадних технологій тощо.
Варто зазначити, що одним із напрямків діяльності Інституту з моменту його створення є поширення знань з питань інтелектуальної власності в Україні. Сьогодні Інститут робить все можливе, аби задовольнити потребу суспільства в інформації щодо різних аспектів права та економіки інтелектуальної власності. Спеціалісти Інституту беруть участь в освітніх проектах, спрямованих, зокрема, на підвищення правосвідомості громадян.
- Розкажіть про основні напрямки практичної діяльності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності?
- Насамперед, це надання усних і письмових консультацій з питань, що стосуються права та економіки інтелектуальної власності, цивільного, цивільно-процесуального, господарського, фінансового права тощо. Фахівці Інституту залучаються до реєстрації прав на твори, об'єкти патентного права, засоби індивідуалізації, у тому числі в якості патентних повірених.
Провідне місце у практичній діяльності Інституту посідають судові та спеціальні дослідження об’єктів інтелектуальної власності. За час, що минув, атестованими Міністерством юстиції України судовими експертами проведено понад 1700 таких досліджень. Наші фахівці, серед яких є досвідчені юристи й адвокати, представляють інтереси суб’єктів права інтелектуальної власності в судовому та позасудовому врегулюванні спорів, захищають інтереси суб’єктів права інтелектуальної власності у разі незаконного використання об’єктів інтелектуальної власності, а також при недобросовісній конкуренції в адміністративних та судових органах.
Як суб’єкт оціночної діяльності, Інститут залучається до проведення оцінки та аудиту інтелектуальної власності. Зокрема, сертифікованими ФДМ України оцінниками було підготовлено 56 висновків оцінки майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності.
За роки діяльності нашими фахівцями було підготовлено понад 100 наукових експертних висновків за запитами для вищих і центральних органів державної влади, виконано 269 наукових досліджень на замовлення для державних та недержавних організацій, а також 463 дослідження на замовлення регіональних суб’єктів, у тому числі органів місцевого самоврядування й місцевої влади.
Серед напрацювань Інституту – понад 300 проектів нормативно-правових актів, які Інститут або розробляв самостійно, або залучався до розробки чи експертизи. Адже правова експертиза законопроектів та інших правових актів, розробка рекомендацій і пропозицій є однією з форм впровадження основних результатів діяльності. Нині основна увага у сфері законотворчої діяльності зосереджена на євроінтеграційному напрямку оновлення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності. Звичайно, постійно забезпечується організація та проведення тренінгів, семінарів, інших заходів наукового, методичного та навчально-практичного характеру.
Думаю, що наведені дані можуть свідчити про те, що національна наука у сфері інтелектуальної власності рухається уперед і займається не лише теоретичними розробками (що так непопулярні нині в суспільній свідомості), але й реальною практичною роботою.
- Які тенденції розвитку права інтелектуальної власності в Україні сьогодні спостерігаються?
- За останні роки для формування права інтелектуальної власності як комплексної правової галузі зроблено дуже багато. В провідних університетах країни запущено магістерські програми з права інтелектуальної власності. Користується цей напрямок великою популярністю й у молодих науковців, що присвячують свої дослідження саме цій проблематиці. У 2014 р. в МОН було прийнято наказ про створення наукової спеціальності 12.00.13 – інформаційне право, право інтелектуальної власності (хоча бюрократичні перепони та виключення інтелектуальної власності з національних пріоритетів попереднім керівництвом МОН так і не дали можливості активно її розвивати саме на рівні дисертаційних досліджень). Водночас, сучасна освітня реформа дозволяє здійснювати комплексні дослідження, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності. Відтак, ми вбачаємо реальні можливості для розвитку права інтелектуальної власності, причому не у штучному розриві між різними правовими галузями, а в поєднанні з іншими сферами знань (так, як це притаманно провідним світовим освітнім та науковим центрам). Відтак, ця галузь буде забезпечена розробками не лише на рівні окремих інститутів інтелектуальної власності через призму цивільно-правового та господарсько-правового спрямування, але й історії та теорії, міжнародно-правових, фінансових, адміністративних, митних, кримінальних аспектів тощо.
- Наскільки ми відстаємо, у порівнянні зі світовою практикою?
- Ви знаєте, сфера інтелектуальної власності перебуває у постійному розвитку (як з позиції законодавчого забезпечення, так і наукових розробок). Достатньо лише подивитися на практику Європейського Союзу та проаналізувати ситуацію з переглядом їх директив і регламентів у цій сфері. В Україні досить пристойне національне законодавство, в якому враховано відповідні міжнародні стандарти, адже наша країна є учасницею більшості міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності. Нині у цьому напрямку перед нами стоїть завдання істотного реформування спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності у зв’язку з приведенням його у відповідність з європейськими підходами, що випливає з підписаної Угоди про Асоціацію України з ЄС.
Водночас, варто зазначити, що для нас істотні проблеми у цій сфері були зумовлені не стільки якістю законодавства, скільки низькою якістю правозастосування та досить низьким рівнем захисту прав інтелектуальної власності. Саме останнє і створює, окрім бізнесових чи іміджевих втрат, втрати репутаційні на рівні сприйняття нас міжнародною спільнотою. Зрозуміло, що монопольна природа прав інтелектуальної власності породжує наявність істотних лобістських інтересів, у тому числі для іноземного бізнес-середовища. Але це жодною мірою не виправдовує низьку якість або взагалі відсутність боротьби з контрафактом, активне піратство (особливо через мережу Інтернет), недобросовісну конкуренцію на національних товарних ринках тощо. Саме на цьому ми маємо зосередити усі свої зусилля.
- Що можете сказати про судову практику у сфері інтелектуальної власності?
- За часи незалежності в Україні напрацьовано істотну судову практику з питань захисту порушених прав інтелектуальної власності, особливо в межах господарського судочинства. Якісним проривом у цьому напрямку вважаємо створення Вищого спеціалізованого суду з інтелектуальної власності. Його формування та подальше функціонування значно має змінити ситуацію у доступі до правосуддя та втілити реалізацію базових принципів судочинства, закріплених, зокрема, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод. Інститут доклав чимало зусиль для формування в країні думки щодо необхідності створення такого суду. Ми також брали участь у підготовці проектів постанов пленумів вищих спеціалізованих судів та Верховного суду України у сфері інтелектуальної власності., випускали спільні з судовими органами збірники з аналізом судової практики з розгляду спорів, що виникають із порушення прав інтелектуальної власності.
- Чимало семінарів, круглих столів та конференцій сьогодні присвячуються проблемам підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності в Україні. Чи справді тут існує така проблема та, власне, з чим вона пов’язана?
- В Україні у 2014 р. наказом МОН було скасовано викладання курсу з інтелектуальної власності як базового у ВНЗ. Враховуючи освітню реформу та обмеження кількості дисциплін протягом навчального року, в багатьох ВНЗ країни цей курс був скасований взагалі або залишений в якості декількох годин, що навряд чи створює реальні підстави для того, щоб наша молодь оволоділа хоча б мінімальними знаннями у цій сфері. Лише окремі факультети залишають цей предмет. Звичайно, інтелектуальна власність як правова спеціалізація викладається на юридичних факультетах національних університетів або безпосередньо в юридичних університетах. Водночас, якщо раніше студенти мали можливість отримати спеціальну освіту з інтелектуальної власності (фактично, як другу освіту), нині магістерські програми хоча й побудовані за міждисциплінарним (міжгалузевим) підходом, однак пропонуватимуться лише в межах права чи менеджменту, що не відповідає міжнародній практиці отримання освіти у сфері інтелектуальної власності не лише в межах LLM. Крім того, істотно зменшилася й кількість самих ВНЗ, в рамках яких викладаються такі міждисциплінарні магістерські програми.
- Як працює Інститут у цьому напрямку?
Понад 10 років ми займалися запровадженням освітніх програм з інтелектуальної власності в регіонах, проводили численні наукові та практичні заходи. Виступили співзасновниками щорічних наукових конференцій (зокрема, студентських) у Києві, Черкасах, Маріуполі, Харкові. На базі КНУ ім. Т. Шевченка вже 3-й рік поспіль проводимо Літню школу з інтелектуальної власності (за програмою ВОІВ та за її погодженням). Адже ВОІВ перестала проводити такі школи у 2014 р. у зв’язку з політичним станом в Україні та збирається повертатися до нас, можливо, лише у наступному році. Відповідно, це виключно на ініціативних засадах та за підтримки багатьох експертів, серед яких провідні адвокати, юристи, власники патентних практик тощо. Є багато й інших ініціатив, що здійснюються на освітніх майданчиках, – Всеукраїнський конкурс студентських робіт з інтелектуальної власності та Всеукраїнська олімпіада, Клуб інтелектуальної власності.
Зараз звернулися до питання розробки освітніх стандартів, в яких враховуватиметься специфіка сфери інтелектуальної власності. Крім того, з метою популяризації знань спільно з Інститутом журналістики КНУ ім. Т. Шевченка та із залученням студентів-юристів відкрили Освітній проект з інтелектуальної власності «Copyright грамотність», який збираємося активно розвивати.
- Розкажіть про основні проблеми охорони та захисту авторського права в умовах сучасного технологічного розвитку?
Основна проблема на сьогодні – відсутність належних правових механізмів для захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Це і питання формування доказової бази, й проблеми застосування заходів юридичної відповідності, й різна судова практика. Сподіваюся, що прийняття відповідного закону у цій сфері значною мірою сприятиме розв’язанню проблем захисту авторських прав. Зі сферою колективного управління все значно складніше. Адже для цієї сфери необхідним є не лише розробка відповідного законодавства, але й розподіл авторської винагороди.
- Останнім часом в Україні набуло поширення таке негативне явище як патентний троллінг. Чи є сьогодні правові засоби протидії цьому?
Патентний троллінг в Україні має свою специфіку і по суті значною мірою не відповідає тому явищу, яке розуміється світовою практикою. На його появу та активне поширення в країні впливає декілька факторів. З одного боку, це проблеми в законодавчому регулюванні, коли державна система правової охорони змушена видавати охоронні документи на підставі лише формальної експертизи під відповідальність заявника. Відсутність адміністративних процедур оскарження та можливість захисту прав фактично лише через судовий розгляд. Поширена практика недобросовісної конкуренції. Незначне, у порівнянні з західними країнами, залучення АМКУ до процесу захисту прав інтелектуальної власності у зв’язку з недобросовісною конкуренцією. Це якщо дуже коротко. Думаю, що після прийняття змін до патентного законодавства та запровадження процедур адміністративного оскарження ситуація може суттєво змінитися на краще. Однак для цього усім необхідно прикласти чимало спільних зусиль..
- Наскільки активно в український правовий простір сьогодні впроваджуються міжнародний досвід та європейські процедури, спрямовані на вдосконалення захисту прав інтелектуальної власності?
Сфера інтелектуальної власності нарешті стала пріоритетом для органів державної влади. Відтак, активно просувається процес законотворення. В усі спеціальні закони з інтелектуальної власності готуються зміни з урахуванням європейських стандартів, це стосується і питань захисту прав інтелектуальної власності. Про створення спеціалізованого суду говорилося вище. Але певні зрушення починають відбуватися у напрямку митного оформлення та залучення правоохоронних і судових органів до цих процесів. Проблеми зрозумілі, їх треба спільно розв’язувати. Оскільки в цьому році ми маємо в чергове звітувати про стан імплементації Угоди про Асоціацію. Це питання вже не можна буде залишити поза державною політикою.
- З огляду на Ваш досвід, що можете побажати юристам, які бажають працювати у сфері інтелектуальної власності?
- Бажаю навчатися, підвищувати свою кваліфікацію, отримувати нові знання. Хочу сказати, що на відміну від багатьох інших правових сфер, де юристи, набувши значного досвіду, з часом починають нудьгувати, для нашої сфери це неможливо. Адже кожного разу зіштовхуєшся з тим об’єктом, щодо якого виникає проблема. І цей об’єкт може належати до будь-якої сфери людської життєдіяльності. Відтак, постійно мусиш знайомитися з чимось новим. Враховуючи, як змінюється світ, які технології з’являються, – цей процес не має меж. І це надзвичайно надихає.