Річниця компанії, як День народження – час підбити підсумки, зробити висновки, окреслити шлях для подальшого руху. Коли чверть століття виповнюється компанії, яка стояла біля витоків вітчизняного юридичного бізнесу, то можна поговорити й про те, як змінився та продовжує розвиватися юридичний ринок. Цього року свій 25-й день народження святкує юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери». Старший партнер компанії Василь Кисіль розповів «Юридичній Газеті» про життєвий шлях та принципи компанії, цікаві історії та спогади, а також про те, чим відрізняються юристи молодого покоління від старої гвардії та чого у них можна повчитися
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Василю Івановичу, насамперед, вітаємо Вашу компанію з 25-річчям! Бажаємо творчої наснаги та подальшого процвітання! Без перебільшення скажу, що «Василь Кісіль і Партнери» – це фірма-легенда українського юридичного бізнесу. Вас знають в Україні та за її межами, з вас беруть приклад. В чому секрет успіху Вашої компанії?
- Головним секретом успіху є взаємна довіра одне до одного та сповідування спільної мети, яку ми узгодили ще на етапі заснування компанії. Ми не відступаємо від своїх основних принципів і засад за будь-яких обставин. Саме це нас об’єднує вже 25 років.
- Історія заснування Вашої компанії захоплює, як художня книга, за мотивами якої можна було б зняти чудовий фільм. Особливо те, що організувати юридичну компанію Вас вмовили студенти, котрі відвідували гурток з міжнародного приватного права, на базі якого вона й була створена. Чи не виникав у Вас тоді страх, що задумане може не реалізуватися? Яку мету Ви ставили перед собою, засновуючи фірму? Про що думали на той момент?
- Починалося все у 80-ті роки XX століття. На той момент у Радянському Союзі відбувалися колосальні зміни – «перебудова», «гласність» і так далі. Я був доцентом та викладав курс порівняльного цивільного права й міжнародного приватного права в Інституті міжнародних відносин (тоді це був факультет міжнародних відносин та міжнародного права КНУ імені Тараса Шевченка). Це був єдиний ВНЗ України, де викладали не звичайне цивільне право, а порівняльне. Саме тут відкривалися можливості для того, щоб вітчизняні підприємства мали бізнесові стосунки з іноземними, коли останні почали цікавитися нами.
Студенти, які відвідували мої лекції, повідомили, що створили гурток міжнародного приватного права. В їхніх очах я прочитав: «На лекціях Ви доносите до нас певну інформацію. Це дуже добре. Але покажіть на практиці. Чи буде воно так добре, як Ви описуєте?». На той момент єдиною можливою формою співіснування міг бути кооператив. Тому ми працювали на базі студентського кооперативу при Київському університеті. Пізніше ми виокремилися та зареєстрували юридичну особу-кооператив «Юрзовнішсервіс». З цього все й почалося.
Ви говорите про 25 років. Стільки років нараховує адвокатське об’єднання з назвою «Василь Кісіль та Партнери». Насправді, практикою зі своїми студентами я почав займатися 30 років тому. Чи виникали певні сумніви? Сумнівів у тому, що нічого не вийде, в мене не було. Водночас я не мав упевненості, що ми досягнемо того результату, який маємо сьогодні, адже тоді було багато чого незрозумілого.
Згодом ми стали товариством з обмеженою відповідальністю, а потім перейшли у третю форму, в якій донині існуємо – адвокатське об’єднання. Можливо, як ви зазначили, ми легенда українського юридичного ринку, цього я точно не знаю, але те, що ми насправді пройшли всі етапи становлення – це факт. Наразі вже немає багатьох компаній, які розпочинали працювати одночасно із нами.
- Хто зі студентів-засновників досі працює в компанії? Що допомагає залишатися «єдиною родиною»?
- Сьогодні зі студентів-засновників у компанії працюють партнери Олег Макаров та Олег Альошин. Інші, які стояли біля витоків компанії, мають різну професійну долю – деякі стали відомими державними діячами, деякі відкрили власний бізнес. Цікаво, що не всі засновники були юристами. Ідея створення гуртка виникла у студентів, які навчалися на відділенні міжнародного права. Дізнавшись про це, до них вирішили приєднатися студенти з міжнародних економічних відноси.
Коли постало питання про подальше оформлення як адвокатського об’єднання, то не всі учасники колишнього гуртка мали можливість стати його членами, оскільки не мали юридичної освіти. Таким чином, дехто із засновників, пройшовши шлях становлення, з об’єктивних причин не зміг працювати. Однак попри всі ці моменти, ми досі підтримуємо теплі стосунки. Коли організовуємо якесь свято, то усіх запрошуємо. Коли у них свято – ми всі також там.
- Якщо говорити про співробітників, на Вашу думку, що мотивує залишитися працювати в компанії, а що навпаки – піти?
- На початку розмови я згадував про ті принципи та цінності, які нас об’єднують. Повірте, дотримуватися всіх принципів не так легко, особливо в умовах мінливого розвитку держави й бізнесу. З нами працюють ті, хто розділяє наші погляди на основоположні засади роботи «Василь Кісіль та Партнери».
- Хто з відомих постатей української юриспруденції (можливо, політики) були Вашими студентами?
- Я говоритиму загалом, а не конкретно. Одного разу, відповідаючи на подібне запитання, я зробив певний перелік. Потім мені зателефонував один колишній студент, який займав високу посаду та запитав: «Як же так, Ви мене не згадали» (посміхається – прим. ред.). Серед них президенти України (в тому числі й нинішній), президенти інших країн (до 1991 р. студентські групи були сформовані таким чином: 5-6 студентів з України та 25 іноземців), прем’єри, спікери, судді міжнародного суду ООН, міністри закордонних справ різних країн світу. Найголовніше, що їх усіх я вважаю гідними людьми!
- Хто був першим клієнтом компанії? Ви пам’ятаєте деталі справи?
- Так, пам’ятаю. Це особлива історія. Першого клієнта компанії нам привів Олег Макаров. Це було ще у 80-х роках. Назва компанії була такою, що я ніяк не міг її запам’ятати. Навіть сьогодні я не зможу її назвати, тому що там було і «укр», і «техно», і «тара», і «стандарт». Щось на зразок цього. Уявіть собі, я нарешті запам’ятав назву, а вони через тиждень її змінили на більш прийнятну. Саме цим історія мені й запам’яталася.
Перший гонорар, який ми отримали, викликав великий подив. Студенти показали суму, яку не заробляла більшість викладачів. Згодом до нас почали звертатися іноземні фірми, які виходили на український ринок. Це було ще за радянських часів. Коли Україна стала незалежною, а ми – адвокатським об’єднанням, відкрилося більше можливостей.
- Поділіться з нашими читачами якимось анекдотичним моментом?
- Знаєте, у нас є така релігійна громада «Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів». Інша назва – мормони. Ми супроводжували їх «прихід» в Україну – здійснювали реєстрацію і тому подібне. З ними пов'язані дві історії: перша – анекдотична, а друга – певною мірою повчальна. Перша зводилася до наступного. Оскільки ми надавали послуги ще у радянські часи, а оплата проводилася у валюті, то в банку ретельно перевіряли, хто і за що платить. Інколи графи для заповнення у платіжних документах є досить короткими. Одного разу надійшов до нас платіж. Назва платника була довга, тому в банку її скоротили таким чином, що залишили лише два слова. Бухгалтер нашої компанії стала свідком наступного. Сидить група людей, які прийшли у банк з платіжними розрахунками, виходить начальник відділення цього банку й говорить: «Товариші, я не знаю, хто такий Василь Кисіль, але що йому гроші платить Ісус Христос, то це факт. Ось доказ!». Я розумію, людина не позбавлена почуття гумору, тому так і сказала (посміхається – прим. ред.).
Була ще одна історія, пов’язана з цими ж клієнтами. Вони запам’яталися ще й тим, що вносили оплату завжди в одну і ту ж дату. Одного місяця бухгалтер повідомила, що оплати немає. Пройшов певний час, оплата так і не надійшла. Наступного місяця ми надіслали новий рахунок, який вони своєчасно оплатили. Тоді ми стали з’ясовувати, в чому суть ситуації. Нам пояснили, що в рахунку була помилка на 50 доларів. Ми ще раз перерахували, начебто все правильно. Тоді клієнти пояснили, що рахунок необхідно збільшити на 50 доларів, оскільки вони врахували зустріч, яка була в мене з їхнім керівником із Франкфурта, а ми її не врахували. Ось така повчальна історія.
- Які ключові рішення ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» стали поштовхом уперед для розвитку компанії?
- Ключовими були моменти переходів з однієї організаційної форми в іншу, про які я розповів, а поштовхами були розширення партнерського складу. В різні періоди це відбувалося по-різному. В один момент настав той час, коли ми значно розширили партнерський склад. Це був великий крок уперед в розвитку фірми.
- Якщо порівняти юридичну професію на зорі Вашої кар’єри та сьогодні, які відмінності можете відзначити?
- На зорі моєї кар’єри юрист, який починав займатися юридичною практикою (особливо в галузі кооперативного права, бізнесу), був «і швець, і жнець, і на дуді грець». Чому? Тому що нормативна база була дуже обмеженою. Ми починали із закону «Про господарські товариства», із законодавства про спільні підприємства. Сьогодні вже не можна бути юристом-універсалом. Потрібно чітко орієнтуватися у спеціалізації – де ти хотів би бути та відчуваєш, що досягнеш успіху.
Наприклад, сьогодні у сфері цінних паперів, існує маса нормативних матеріалів, більшість з яких суперечать одне одному. Якщо відбудуться зміни в регулюванні земельних відносин, то буде величезний прорив у цій сфері. Я вже не згадую про ІТ-сферу, та й загалом, всі технології, що з’являються сьогодні, кардинально змінюють методологію та політику юридичного ринку. Хто перший «підхопить» ці зміни, той і вирветься уперед.
Приклад з нашої компанії. У нас є партнер Оксана Войнаровська. Вона чітко зорієнтувалася в тому, що є великий попит на практики трудового, сімейного і спадкового права, та успішно їх розвиває. Олег Альошин зосередив свою увагу на міжнародному комерційному арбітражі. Олег Макаров та Андрій Стельмащук продовжують працювати у сфері судової практики. До них приєднався Віталій Касько, який розвиває практику кримінального права. Олександр Бородкін займається питаннями нерухомості та корпоративного права.
- Яку оцінку можете надати юридичному бізнесу України?
- Юридичний бізнес перебуває на етапі становлення. Чому? Річ у тім, що він сьогодні досить широкий. Я вважаю, що головна проблема для адвокатського та юридичного ринку – це реалізація на практиці тих меседжів, про які вони говорять. Що я маю на увазі? Якщо якась юридична фірма ще продовжує здійснювати оплату в конвертах, то у нас цього ніколи не було, немає і не буде. Ми розуміємо, яких у зв’язку з цим зазнаємо витрат (податки, страхування та ін.).
Я був дуже здивований, коли один з відомих юристів їздив на автомобілі, який може собі дозволити далеко не кожен бізнесмен, а офіційний дохід, опублікований в одному з рейтингових видань, був зовсім іншим. Що тут можна коментувати? На мою думку, правильно робить Андрій Стельмащук, який закликає: «Давайте «розкриватися». Настав саме такий час».
Я змушений визнати, що дехто із західних клієнтів у разі виникнення певної проблеми може піти до такого адвоката, який вирішить його проблему «своєрідними» методами. А цей клієнт розкаже про такий метод всім іншим. Цього багато хто не розуміє. Я пригадую, як мене навчав мій дід: «Запам’ятай, що відомо одній людині – це тільки час, коли воно стане відомо всім. А про те, що знають двоє, будь впевнений, вже знає півсела». В цьому я вбачаю недолік становлення нашого ринку юридичних послуг. За суддів, начебто, беруться. Я впевнений, що прийде час, коли стосовно адвокатів виникне така ж ситуація.
- Останнім часом на ринку з’явилося багато нових та амбіційних гравців – юридичних компаній та правників. Як Ви вважаєте, чи можуть досвідчені юристи навчитися чомусь новому в молодого покоління?
- Без сумніву, в молодого покоління багато чого можна навчитися. Зараз на арену виходить генерація тих юристів, які народилися в зовсім іншій суспільній ситуації. На мою думку, найперше, чого може навчитися старше покоління у нового – це динамічність у роботі. По-друге, я часто консультуюся з професійних питань із молоддю, що працює в нашій компанії. Сьогодні не можна бути фахівцем в усіх галузях, обов’язково потрібно мати спеціалізацію.
Для нинішньої молоді, яку я знаю, характерно, що вони ставлять перед собою досить амбітні плани та розуміють, наскільки важливо знати іноземні мови.
- Одним з основних секретів успіху в роботі (незалежно від того, що це за робота) є любов до своєї професії. Розкажіть, як Вам вдалося полюбити юридичну професію?
- Насамперед, своєю любов’ю до професії я завдячую вчителям, які відкрили мені очі на багато речей у цій сфері. Я завжди з теплотою згадую професора Матвєєва Геннадія Костянтиновича, який побачив у мені людину, зацікавлену юриспруденцією. Йдучи на пенсію, він передав мені свій курс в університеті. Протягом певного періоду він готував мене, допомагав, був керівником моєї кандидатської дисертації. Це та людина, яка сповідувала принцип, про який я завжди говорю студентам: «Право – це мистецтво добра та справедливості». Так говорили римські юристи, це є лозунгом цивільної юриспруденції. Юрист у суспільстві – це певною мірою лікар. До лікарів люди йдуть, коли вже мають якусь хворобу. До юристів також не ходять просто так. Наша професія в багатьох моментах є неоднозначною. Ви можете згадати хоча б один анекдот, де адвокат був би висвітлений позитивно? Я не можу.
- Якщо у Вас була б можливість повернути час та змінити три речі у своєму житті, що б Ви змінили?
- Напевне, я змінив би лише єдине. Річ у тім, що після закінчення школи перше моє навчання було не зовсім вдалим – я навчався на радіотехніка. Напевне, саме це я виправив би. Все інше – ні. Я не думаю, що зробив якісь помилки, за які мені було б соромно, і щось кардинально потрібно було б змінювати.
- Яке хобі Ви маєте?
- Я колекціоную картини художників. Особливо періоду 50-80-х років – український експресіонізм. Люблю театр. Свого часу це також було хобі. Мандрувати, до речі, не дуже люблю, але якщо хтось запрошує, то їду. Полювання також не визнаю та не розумію. Читаю багато книг.
- Порадьте нашим читачам 5 найкращих книг, обов’язкових для прочитання кожному юристу.
- Якщо юрист займається сферою кримінального права, то нехай читає Артура Конан Дойля «Шерлок Холмс», Агату Крісті «Інспектор Пуаро» та інші. Я можу не те що порадити, а поділитися своїми смаками. Наприклад, якщо в мене поганий настрій, я читаю оповідання Михайла Зощенка та Антона Чехова. З українських класиків мені подобається Володимир Винниченко, Іван Франко. З сучасників читаю Оксану Забужко, Юрія Андруховича, Сергія Жадана. Порадив би юристам прочитати твори Достоєвського (не стільки «Злочин і кара», скільки «Брати Карамазови»).