12 серпня 2019, 14:06

«Право має нести свободу та гнати економіку галопом до цивілізації, а не бути пасткою формалізму»

Опубліковано в №32 (686)

Арсен Мілютін
Арсен Мілютін директор департаменту реструктуризації та стягнення заборгованості Ощадбанку

Він брав участь у конкурсі на посаду судді ВС. Багато років працював у юрбізнесі, але вирішив перейти на інший бік «барикади». Він має неперевершене почуття гумору, хоча зізнається, що на новій роботі проблемні клієнти не дуже люблять його жарти. Якось він підрахував, що в дорозі на роботу та з роботи проводить 1 місяць на рік, або 1 рік з 12 років. Тож цілком серйозно вважає, що дистанційна робота юриста може бути більш ефективною. Як воно, працювати юристом у банку та відповідати за стягнення величезних боргів, «ЮГ» розповів директор департаменту реструктуризації та стягнення заборгованості Ощадбанку Арсен Мілютін


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Арсен Мілютін

— Арсене, що найскладніше у твоїй роботі?

— Мабуть, необхідність змінювати звичку довго аналізувати проблему перед прийняттям рішення. Працюючи в юридичній фірмі, я звик до того, що клієнти ставили дуже складні, але вузькі правові завдання у тих сферах, де вони не мали компетенції. Відповідно, я довго шукав відповіді, занурюючись до рівня теорії. Робота в банку має зовсім інший алгоритм — потрібно швидко зняти «вершки» інформації та прийняти рішення, адже різнопланових інформаційних потоків і завдань у десятки разів більше.

— Ти очолюєш департамент реструктуризації та стягнення заборгованості. Що переважає — перше чи друге?

— За час моєї роботи переважає реструктуризація. У період 2015–2017 рр. мій попередник Андрій Пожидаєв був змушений приділяти більше уваги судовим баталіям. Коли я прийшов, ми більше занурилися в механізми, передбачені законом про фінансову реструктуризацію. За останні півтора року ми реструктуризували більшу частину проблемного портфеля банку у великому корпоративному сегменті на суму близько 25 млрд грн. Зараз Ощадбанк — флагман у цій сфері. Для мене це була абсолютно нова ділянка роботи, адже тут переважають економічні та фінансові чинники. Для розуміння процесів стала у нагоді моя перша вища освіта — фінансова.

Окрім того, ми все ще маємо перелік складних судових кейсів. Ми були дуже задоволені, нещодавно врегулювавши один багаторічний спір, невеликий за сумою, але дуже виснажливий, в якому було одночасно до 30 справ. Також ми отримали кілька гучних перемог. Наші правові позиції підтримує Велика палата Верховного Суду. Загалом, ми можемо констатувати, що банк має відмінну компетенцію в судових спорах з боржниками.

— Чому саме Ощадбанк? Це була пропозиція та згода на неї чи це був послідовний вибір у результаті пошуку?

— Наприкінці 2017 р. до мене випадково одночасно надійшло декілька цікавих пропозицій. Одна з них була від Ощадбанку. До цього я звик працювати в невеликих командах, «спецназі» юридичного ринку, а тут пропозиція зайняти «генеральську» посаду та очолити армію. Тоді я подумав, «zvisno, Ощад»! Пригадую, як Андрій Григорович Пишний, який виявився неймовірним трудоголіком, поставив завдання розпочати роботу максимально швидко, без відпусток, які часто передують новій роботі. Тому в п'ятницю я зібрав речі на старому робочому місці, а в понеділок вже був на новому. Це виявилося дуже круто — очолювати 250 найкращих в Україні бійців у сфері проблемки.

— Чув колись інформацію, що в банках, як правило, всі споживчі кредити, за неповернення яких потім тобі виносять мозок, застраховані чи щось таке, тому їх неповернення не робить банку погоди. Це правда?

— Проблемні кредити у споживчій сфері впливають на банк. Це мій головний біль. Страхування кредитів від неповернення — це інструмент, з яким мій підрозділ наразі не працює. Скажу лише, що він існує і дійсно використовується у сфері роздрібного кредитування. По суті, він переміщує ризик неповернення з банку на страхову компанію. Однак, як ти сам розумієш, страхова компанія не працюватиме собі у збиток. Тому навряд чи варто очікувати, що страхова компанія заплатить банку більше, ніж вона отримала. В будь-якому випадку, прийняття ризику страховою компанією збільшить остаточну вартість фінансового продукту для клієнта, а отже, зробить продукт менш конкурентним або зменшить прибутковість продукту для банку. Чудес не буває. За сприяння ЄБРР ми почали аналізувати шляхи оптимізації роботи нашої служби. Спробуємо також приділити увагу цьому інструменту і визначитися, який в ньому є потенціал.

— Що є визначальним чинником для надання кредиту?

— Відповідь банальна — визначальним чинником є відповідність кредитній політиці банку. Політика та різні кредитні продукти передбачають різні вимоги до різних клієнтів. Наприклад, невеликі споживчі кредити достатньо легко отримати шляхом оформлення кредитної картки. Для кредитування у сфері малого та середнього бізнесу діють спеціальні банківські продукти (наприклад, в агропромисловій сфері), а також різні міжнародні програми, які дозволяють отримати кредит, не маючи звичайного обсягу покриття заставою. Великі корпоративні кредити — це індивідуальна робота команди банку з відповідним клієнтом. Однак все це питання підрозділів, які продають кредити, а моє завдання — повернути проблемний кредит. Коли йдеться про фінансову реструктуризацію проблемного кредиту, головним чинником для прийняття рішення для нас є той грошовий потік, який клієнт у своєму «хворобливому» стані зможе згенерувати на користь банку. Далі залишається порівняти цю суму із сумою, яку ми зможемо отримати, «ліквідувавши» боржника (тобто відсудившись та продавши всі застави тощо).

— Хто більше позичає в банку — юрики чи фізики? І навпаки, хто частіше не повертає кредити?

— З огляду на суми кредитних коштів, більший портфель Ощадбанку зосереджений у великому корпоративному сегменті. Це спадок багаторічної стратегії банку. Відповідно, саме тут зосереджені найбільші NPL (nonperforming loans — недіючі кредити, — прим. ред.). В останні роки стратегія була переглянута. Наразі неймовірними темпами здійснюється приріст портфеля в роздрібній сфері та в сегменті мікро-, малого та середнього бізнесу (ММСБ). Якість «нового» портфеля, як ми (проблемщики) його бачимо, є дуже високою. «Нових» кейсів у великому корпоративному сегменті та ММСБ у нас зараз небагато.

У кількісному вираженні, зрозуміло, що клієнтів-фізичних осіб набагато більше. Відповідно, проблемні кредити фізичних осіб, вимірювані у штуках, у тисячі разів переважають кількість проблемки в корпоративному сегменті. Однак у грошовому вираженні цифри незіставні: фізичні особи винні в десятки разів менше, ніж корпорації.

— Чиїх депозитів більше у банку?

— Ощадбанку традиційно довіряє населення. Тому обсяг депозитів фізичних осіб є дуже і дуже вагомим. Водночас корпоративні депозити також складають значну частину пасивів банку. Відповідна статистика та аналітика Національного банку з цього питання публікується. Однак ти підіймаєш питання з тієї сфери, з якою я не працюю.

— Чим відрізняється робота інхауза та юриста юрфірми? Ти легко перелаштувався?

— Насамперед, відрізняється тим, що я не втрачаю час на business development, тобто не виконую функцію продавця послуг. Однак зараз у мене більшість робочого часу йде на менеджмент та банківські процедури. Останніх така кількість, що банк нагадує державу в державі. Сьогодні у процесі радикальної реформи цих процедур ми переживаємо потрясіння, подібні до тих, які переживає держава. Найменша реформа створює ефект метелика — резонанс може зачіпати роботу найвіддаленіших особисто від тебе банківських структур. Тому в кожному рішенні бере участь значна кількість людей і кожен має свій погляд на проблему.

Звичайно, потрібно було перелаштуватися, що між ідеєю та її реалізацією, як правило, шлях непростий. Хоча, до речі, деякі новели в юридичній фірмі теж нелегко приживаються. Наприклад, у фірмі між моїми першими пропозиціями спробувати дистанційну роботу юристів/адміністрації та першими спробами минуло приблизно 5‑6 років. Колись я був вражений своїми підрахунками, що в дорозі на роботу та з роботи я проводжу 1 місяць на рік, або 1 рік з 12 років. Потім почав рахувати витрати пального, амортизацію, вартість бізнес-одягу, простої приміщень та обладнання тощо. Після цього я став великим прихильником дистанційної роботи — це дозволило б зекономити неймовірну кількість суспільних ресурсів. Проблема лише у забезпеченні миттєвої, якісної та безпечної комунікації між колегами. Думаю, сучасні технології вже можуть її забезпечити. Можливо, колись свої ідеї я зможу реалізувати на рівні банку.

— Інхаузи досить закриті, публічних зовсім небагато. Як вважаєш, в чому проблема? Це вплив внутрішніх корпоративних обмежень?

— Мені здається, інхаузи взагалі менш медійні. На мою думку, корпоративні обмеження — не головна причина. До речі, вони також існують в юридичних фірмах. Вважаю, головна причина в тому, що їм не потрібно себе «продавати», на відміну від консультантів. Тому останні, як на будь-якому базарі, намагаються на всі лади розхвалювати свій «товар» на будь-якому публічному форумі, а деякі — в достатньо епатажних формах. Врешті-решт, природний відбір призводить до того, що ті, хто мають хист до продажів і публічності, концентруються в таборі консультантів, а ті, хто не мають — у таборі інхаузів. Можливо, перші є більше екстравертами, а другі — інтровертами?

— Ти продовжуєш судитися з ВККС щодо непроходження конкурсу до ВС? На якій стадії справа?

— Так, продовжую судитися, а також продовжую негативно сприймати всю подвійну історію навколо практичних завдань, які я виконував. Надто багато часу та енергії було витрачено, щоб сприймати це іншим чином. Якщо ВККСУ умисно поставила такі бали за абсолютно правильне та елегантне вирішення справ і на першому, і на другому конкурсах, то хтось має понести відповідальність. Якщо ВККСУ помилилася, то це означає, що той склад не мав кваліфікації для проведення оцінювання.

На першому конкурсі члени ВККСУ не помітили в модельній справі, що вона була розглянута нижчими судами з порушенням правил підсудності. Згідно з ГПК, порушення правил підсудності/юрисдикції було та є обов'язковою підставою для скасування рішень і направлення справи на новий розгляд. У цьому полягала основна складність справи, яку потрібно було якось вирішити. Під час співбесіди було очевидно, що колегія не звернула уваги на проблему. До того ж мені відомо, що принаймні деякі конкурсанти, які були обрані на посади суддів Верховного Суду, також не звернули на це уваги. Підозрюю, що розробники модельної справи навіть не очікували того ефекту, адже у справі-прототипі не було такої проблеми.

На другому конкурсі мій проект рішення в модельній справі був аналогічним рішенню вже нового складу Верховного Суду у справі-прототипі. Чому ж низький бал? Колись будуть розсекречені практичні роботи всіх учасників. Тоді суспільство нарешті побачить, чи був конкурс чесним та чи переміг сильніший. Сьогодні «відкритість» конкурсу я оцінюю як добре режисовану ілюзію.

Наразі моя справа перебуває на стадії апеляційного оскарження, оскільки КАС ВС вирішив повернути мій позов без розгляду з підстав нібито порушення мною строку оскарження. Мотиви повернення та юридичні помилки в ухвалі знаходяться на рівні, який є образою для такого масштабного конкурсу. Коментувати не буду. Сподіваюся, Велика палата ВС вчинить гідно. Якщо ні, то крапку поставить Європейський суд з відповідними наслідками для цієї «брудної» історії.

— Плануєш повернутися в ЮФ чи зайнятися власною справою?

— Зараз не загадую. Для мене проблемка в Ощаді — це складний проект, який потрібно відпрацювати, а потім вже думати, чи варто щось змінювати в житті. Цікавої роботи в моєму напрямку ще багато: не всі реструктуризації завершені, продовжуються великі суди, Національний банк «нарізав» завдання щодо реформування NPL-служб, хочу провести автоматизацію та комп'ютеризацію процесів стягнення, запустити в роботу більш широкий спектр інструментів стягнення, зменшити «ручну» роботу, зробити службу повноцінним бізнес-підрозділом.

— Як ти оцінюєш судову реформу? Чи допомогла вона юристам? Чи стало простіше та прозоріше працювати?

— Все неоднозначно. На стадії початку судової реформи я багато часу приділяв розробці власної концепції, яку пропонував втілювати стейкхолдерам. В «ЮГ» була ціла серія моїх блогів на цю тему. В основі концепції — філософія сильного незалежного судді. При цьому я пропонував прості та ефективні кроки для усунення чинників, які дозволяють виконавчій владі, грошам, злочинцям та натовпу тиснути на суд. На жаль, ті ідеї не знайшли значної підтримки ні серед державних реформаторів, ні серед громадських організацій. Хоча певну частину проведеної реформи я підтримую: оновлення процесуальних кодексів, підвищення ролі адвокатури, підсилення антикорупційного законодавства, створення окремої суддівської охорони.

Однак, на мою думку, обраний шлях кваліфікаційного оцінювання — це Сізіфова праця. Ця каменюка наприкінці скотилася на тих, хто штовхав її наверх. Нарікання у суспільства були на корупцію, а не на назви судів, психологічний стан суддів чи їх професіоналізм. Потрібно було проводити масштабні перевірки майнового стану, а не екзамени — вся корупція виливається у гроші. Концентрація усієї влади над суддями у ВККСУ та ВРП також виявилася невиправданою. Можливо, я не враховую політичні можливості реформаторів, але вважаю, що потрібно було вводити механізм імпічменту (через втрату довіри) суддів на рівні Парламенту та через цей механізм швидко провести первинне очищення на підставі явної невідповідності майнового стану заробіткам. Обраний реформаторами шлях був вкрай важким для реалізації, де факто непрозорим, скомпрометував її виконавців, призвів до втрати багатьох чесних суддів, паралізував суди перших інстанцій та не досяг основної мети — очищення. Також я впевнений, що Європейський суд не підтримає обраний спосіб знищення Верховного Суду України.

— Що ти хотів би змінити у правовому полі?

— Це масштабне питання. Необхідно модернізувати Цивільний кодекс, щось зробити з цим чудовиськом — Господарським кодексом. Незважаючи на прогресивність деяких правових позицій нового Верховного Суду, я хотів би, щоб він діяв більш революційно, менше дивився на старі догми. Право повинно нести свободу та гнати економіку галопом до цивілізації, а не бути пасткою формалізму.

— Які книги тобі подобаються?

— Історичні, особливо про історію Мезоамерики, релігійна філософія (наприклад, Фома Аквінський, Лютер, Августін, Жан Кальвін), політична філософія (наприклад, Джон Роулз). Дуже сподобалися роботи Льва Троцького «Зраджена революція» та «Сталін» — геніальні пророцтва причин розпаду СРСР та розкриття очей на спосіб народження тиранів. Зірка Путіна у світлі цих робіт виявляється простим компромісом російської сірої клепто-бюрократії.

— Чи допомагає в роботі почуття гумору?

— Я люблю гумор. Чомусь мої клієнти, проблемні боржники — не дуже.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати