19 серпня 2019, 12:07

«Наша місія — зробити перельоти доступними та відкрити світ для українців, а світу — Україну»

Опубліковано в №33-34 (687-688)

Олександр Альба
Олександр Альба співвласник SkyUp та Join UP!

Чи можна уявити, що український лоукостер здатен конкурувати з європейськими колегами, не поступаючись їм у якості та ціні? Чи готова наша держава підтримувати бізнес і забезпечувати умови для чесної конкуренції на ринку авіаперевезень? Так це чи ні — «Юридичній Газеті» розповів Олександр Альба, співвласник SkyUp та Join UP!

Олександр Альба

фото: Артем Ільїн, журналіст «НВ»

— Колись в інтерв'ю співвласника чи директора одного з авіаперевізників я прочитав думку про те, що перельоти — це для заможних, що це не засіб пересування, а розкіш. Чи поділяєте Ви цю думку?

— Я навіть знаю, про кого йдеться (сміється — прим. ред.). У 2017‑2018 рр. було багато таких публічних висловлювань: і про те, що ми перетворюємо літаки на електрички, і що нашим літакам час на цвинтар тощо. Навіть поширювались чутки, що нашої компанії скоро не стане.

Якщо ми обрали європейський напрямок розвитку, то хочу нагадати, що в ЄС, як і в багатьох країнах світу, перельоти — це давно не розкіш, а реальний, дієвий і недорогий засіб пересування. Наприклад, у Бразилії через ландшафтні ускладнення (відсутність можливості побудувати дорожню інфраструктуру), внутрішні перельоти є доволі популярним і розвиненим явищем. Скажу навіть більше, там є абонементи для пасажирів, які користуються літаками. Людина може щодня літати на роботу та з роботи, долаючи 600 км на день за невеликі гроші.

Наша місія — зробити перельоти доступними, відкрити світ більшій кількості українців, а світу — Україну. Раніше існувала ситуація, коли велика кількість напрямків була недоступна українцям саме через високі ціни на перельоти. Як правило, доступними були саме рейси, вигідні монополісту. Отже, підсумовуючи відповідь, зазначу, що я не вважаю авіаперельоти розкішшю. Так, до лоукостерів є запитання, але вони не критичні з позиції безпеки. Питання полягає у бажанні власників поєднувати максимальний комфорт та мінімальну ціну. Вважаю, що це можливо!

— Як із цим справи у SkyUp?

— У нас найтонші крісла, які важать зовсім небагато. Загалом, після модифікації салону літак почав важити на тонну менше. Це дозволяє економити 40 кг палива на годину польоту, а також зменшувати кількість шкідливих викидів у повітря. Ми плануємо, що на всіх наших літаках будуть так звані Split Scimitar — це конструкція на крилі літака, яка також дозволяє економити 3% палива. Наша бізнес-модель полягає у високій якості, комфорті та лоукост-ціноутворенні, що досягається завдяки інноваційному підходу. Крім того, що в наших літаках відкидається спинка крісла, сидіння також може бути трохи висунуте, щоб людина почувалася комфортно.

— Скільки Ви перевезли пасажирів? Скільки заробили? Скільки сплатили податків?

— Податків сплачуємо багато. Проте податки та фінанси — це не моя зона відповідальності. Я займаюся бізнес-процесами в компанії. Однак відповідно до системи національної звітності, SkyUp є збитковою компанією. Чому? Аби отримати літак у лізинговій компанії, ми маємо сформувати депозит, тобто коли депозит буде переданий лізингодавцю, тільки тоді він передає літак. За українським законодавством, цей депозит належить до витрат (хоча ця сума потім повертається компанії). Тому будь-яка національна авіакомпанія в Україні, відповідно до національної звітності, по суті не може бути прибутковою (звичайно, що на папері). Це не профільна специфіка, а просто недопрацьоване законодавство. Якщо брати європейське законодавство, міжнародну аудиторську звітність, то за цими документами наша компанія прибуткова — це відповідає дійсності.

— Що робить Ваш бізнес більш успішним, ніж в інших?

— Наша основна перевага полягає в тому, що ми сімейний бізнес. Думаю, зайвими будуть слова про мотивацію, залученість найманих працівників, топ-менеджерів та власників бізнесу. Усі члени родини глибоко у бізнесі. Щонайменше, ми намагаємося не поступатися знаннями менеджера, для того щоб просувати наш бізнес уперед. Ми серйозно інтегровані в усі бізнес-процеси компанії, що дозволяє бізнесу бути суперефективним, знижуючи операційну собівартість.

Ми багато вкладаємо в автоматизацію бізнесу, це спрощує багато процесів і допомагає бути оперативними. У цьому році (другий операційний рік — прим. ред.) очікуємо, що перевеземо 2,6‑2,8 млн пасажирів. У нас працює понад 450 співробітників, які здатні якісно обслуговувати майже 3 млн пасажирів. Окрім того, все програмне забезпечення, що ми використовуємо, розроблялося спеціально під наш бізнес. Це не просто шаблон, який потім необхідно постійно підлаштовувати, воно враховує всі наші потреби та нюанси. Наразі немає онлайн-реєстрації квитків. Десь у жовтні ми запустимо цей процес.

4_2

фото: Юрій Танчин

— Повертаючись до вартості внутрішніх перевезень, чому в Україні така «кусюча» ціна?

— Приблизна вартість рейсу зі 189 пасажирських місць по Україні коштує 12‑13 тис. доларів США. От і рахуйте! До того ж 20% ПДВ ніхто не скасовував. Це також впливає на вартість квитка на внутрішні авіаперевезення, як і на будь-який внутрішній (національний) продукт. Тому деякі міжнародні рейси в європейські міста є дешевшими, ніж внутрішні в Україні. Окрім того, в сусідній Польщі паливо приблизно на 15% дешевше, ніж в Україні, що також впливає на вартість квитка.

Класичний приклад вдалого розвитку ринку внутрішніх авіаперевезень — Туреччина. Її територія трохи більша за територію України та має 52 аеропорти, які поєднані між собою внутрішніми рейсами. Свого часу (7 років тому) для внутрішніх авіаперевезень на 5 років скасували ПДВ. За цей час авіакомпанії змогли наростити пасажиропотік до шаленої кількості (відкрили приблизно 1300 внутрішніх рейсів на тиждень). Потім ПДВ повернули, але в розмірі лише 5%. Тобто пасажирів це не надто вдарило по гаманцю, а держава отримала у вигляді податків ці 5% помножені на багатомільйонну кількість перевезень. Через 7 років вже було 4 тис. внутрішніх рейсів на тиждень.

Українському законодавцю потрібно зрозуміти, що зараз цей ПДВ у 20% з внутрішніх авіаперевезень (коли внутрішні перевезення складають лише 15% від загальної кількості перевезень, — прим. ред.) — це дуже маленька сума як для державного рівня. Однак, якщо надати можливість розвивати цей ринок, а потім встановити менший податок, який буде стягуватися із зовсім інших сум (у тисячі разів більших), хіба це не вигідно? Проте є передчуття, що скасування ПДВ і розвиток ринку внутрішніх авіаперевезень до вподоби не всім авіаперевізникам, принаймні дехто не буде знижувати ціну. Тому такий крок потрібно робити паралельно з тим, щоб всі авіаперевізники надали гарантії щодо зниження ціни на свої послуги.

Наразі ми займаємося якимось садомазохізмом, відкриваючи нові внутрішні рейси. Нам вигідніше пустити літаки на міжнародні рейси, на які квитки розкуповують за кілька місяців, але ми розуміємо, що нові внутрішні рейси — це цінно і потрібно для українців. Поки що ми на цьому не заробляємо. Собівартість рейсу просто окупається. На власний ризик ми відкриваємо найдовший в Україні рейс Харків — Львів. Це недешевий рейс, не 12‑13 тис. доларів США, а значно більше. Ми не знаємо, яким буде завантаження, але знаємо, що для людей це важливо, оскільки потяг їде більше ніж добу.

— У 2018 р. АМКУ розпочав справу проти Join UP! за «лідерську рекламу». У 2019 р. — наклав штраф у розмірі 1,5 млн грн за начебто розміщення недостовірної інформації. На якому етапі наразі перебувають ці кейси?

— Я не боюся цього казати й усім кажу, що АМКУ, на мою думку, виконує чиєсь прохання. Нагадаю, що Join UP! у 2018 р. відправила майже 900 тис. українських туристів, тобто посідає перше місце (це статистика МЕРТ). Однак, якщо взяти статистику перевезень з 3 по 10 місце, то це вдвічі менше, ніж у нас. Що ми порушили, коли назвали себе лідером ринку? Припустимо, що ви клієнт, але я вас обманув у цьому питанні, тобто не був лідером ринку, як би це вплинуло на ваш вибір? Зазвичай споживач обирає за принципом вартості квитка. Решта — це вже другорядне.

Що стосується другого кейсу, то АМКУ відкрив справу за заявою однієї авіакомпанії. Наш юрист Дмитро Толкачов прийшов до комітету, щоб ознайомитися з матеріалами справи. Він побачив заяву, де було зазначено, начебто Join UP! отримала багато туристів, оскільки заявляла про намір перевозити пасажирів авіакомпанією WINDROSE, тобто продавали рейси, яких не існує. Зазначу, що профільний закон це дозволяє. Якщо я обіцяю когось перевозити одним перевізником, а потім надаю послугу через іншого перевізника — це не вважається порушенням та введенням в оману споживача. Справді, це неприємно для пасажирів. Ми ніколи цього не практикували.

Єдиним «доказом» у цій справі був якийсь e‑mail, а не лист за підписом уповноваженої особи авіакомпанії, скріплений печаткою. Загалом, у справі було 3 аркуші, тобто обвинувачення «висмоктані з пальця». Наш юрист підготував заперечення. Також ми звернулися до ЕВА та бізнес-омбудсмена. Незважаючи на їхню підтримку та звернення до АМКУ щодо абсурдності претензій, це не дало жодних результатів.

Звичайно, ми оскаржуємо в суді це рішення АМКУ. Якщо я не помиляюся, це — перший раз, коли бізнес-омбудсмен виніс рішення, яке є протилежним до позиції державного органу. На жаль, воно має лише рекомендаційний характер, але дуже нам допомагає, коли ми спілкуємося з іноземними партнерами. Ми пояснюємо, що насправді відбувається, що наш бізнес намагаються знищити, оскільки ми успішні та даємо українцям те, на що вони заслуговують і чого прагнуть. Наразі ми не отримали офіційного листа, але після засідання АМКУ голова комітету сказав, що проти Join UP! відкрили третє провадження.

— Повертаючись до питання атаки на Ваш бізнес, це конкуренція, рейдерство чи щось інше?

— За останні 3 роки нам двічі пропонували продати партнерство в бізнесі. Проте ви ж розумієте, що нам це невигідно, оскільки це сімейний бізнес. Ми працюємо на себе 18 годин на добу. Якщо буде потреба, працюватимемо ще більше. Однак для нас важливий не процес, а результат. Ми сплачуємо всі податки та збори, не маємо боргів і при цьому залишаємося успішним бізнесом. Тож відповідь на питання — це точно не рейдерство, адже без нас ця компанія проіснує 3 місяці, бо сюди потрібно вкладати набагато більше, ніж гроші.

— Чи зменшився тиск після того, як ситуація вийшла в публічний простір?

— На жаль, ситуація не змінилася. Після першої атаки стало зрозуміло, що вона була не дуже вдалою, оскільки Баришівський суд виніс рішення, яке неможливо виконати. Тож з'явилася нова схема, відповідно до якої залучена одна з громадських організацій. Вона буде з нами судитися (на стороні позивача із самостійними вимогами) через начебто загрозу життю та здоров'ю споживачів, тобто пасажирів та членів екіпажу. Позовні вимоги — не відкликати чи призупинити ліцензію, а заборонити здійснювати діяльність, тобто літати. Однак, поки що у них виникла проблема, оскільки позивач, який звертався до Баришівського суду, відмовився від позову, що внесло свої процесуальні корективи (на щастя, для нас).

Тепер уявіть собі гіпотетичну ситуацію, коли кілька сотень пасажирів не можуть вилетіти через те, що Державна виконавча служба України не дозволить цього зробити. Уявіть реакцію тисяч пасажирів, які придбали квитки, але отримають новину про те, що їхній політ скасовано і не факт, що вони повернуть собі гроші. Ще за часів Януковича у нас була ситуація, коли арештовували всі рахунки на кілька мільйонів гривень, але тоді нас врятувала Революція Гідності. Якщо знищать нашу компанію, то споживачі втратять від 80 до 100 млн доларів. Хто буде за це відповідати? За що нас знищують? За те, що заважаємо конкурентам? За те, що Join UP! відправляє близько мільйона туристів за кордон? Можливо, хтось думає, якщо нас закрити, то можна буде забрати гроші. Не можна, адже всі гроші в літаках, на депозитах. Щойно компанія перестає виконувати свої зобов'язання, вона втрачає депозити, а лізингові компанії забирають літаки. Все!

— Чи є розуміння, які держструктури залучені до цього процесу?

— Скажу інакше, сьогодні нам допомагають іноземні партнери, посольства країн великої сімки, ЕВА, АСС. Однак нам не допомагають в Україні, не допомагає держава, хоча ми український бізнес, який створює робочі місця. Варто зазначити, що ми повернули 14 пілотів до України. Коли збанкрутіла одна колись відома українська авіакомпанія, її власник не розрахувався з людьми, тому першокласні спеціалісти галузі були змушені шукати роботу в інших країнах. Сьогодні ми повернули цих людей. Це не якась наша особливість. Будь-який нормальний бізнес сплачує податки та створює робочі місця. Наша ж мета — більше ніж просто бізнес.

— Наскільки ефективним є захист бізнесу у правовому полі?

— На жаль, наше питання є більше політичним, ніж юридичним. Адже коли проти тебе виступає великий адміністративний ресурс, не допоможуть навіть найкращі юристи. Відповідь очевидна: захист у правовому полі — неефективний.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати