01 квітня 2019, 15:36

«Ми хочемо бачити Україну успішною, а енергетичний сектор — незалежним, європейським і конкурентоздатним»

Опубліковано в №14 (668)

Наталія Бойко
Наталія Бойко заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України з питань європейської інтеграції

Сучасна та драйвова. Обожнює те, чим займається. Про таких говорять: «Ця людина на своєму місці». Заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України з питань європейської інтеграції Наталія Бойко розповіла «ЮГ» про енергетичну реформу, досягнення і проблеми, інвестиційну привабливість та специфіку роботи в енергетичному секторі

Наталія Бойко

НЕК Укренерго, підстанції (ПС) 750 кВ «Західноукраїнська»

— В Україні триває реформування енергетичного сектору. Розкажи, на якому етапі ми зараз перебуваємо? Які кроки ще залишилося зробити?

— Про це можна довго говорити. З одного боку, ще дуже багато попереду, але з іншого — вже багато роботи зроблено. Зусилля Уряду та Міністерства спрямовані не просто на впровадження реформ, але й на забезпечення енергетичної незалежності та безпеки України. Серед важливих досягнень варто відзначити:

  • схвалення нової Енергетичної, першої «євроінтеграційної» стратегії України на період до 2035 р.;
  • курс на декарбонізацію (зокрема, прийняття Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок);
  • реалізацію пілотних проектів з метою заміщення дефіцитного антрацитового вугілля, доступ до якого ми втратили через російську агресію на Сході. Завдяки прийнятому рішенню щодо проведення технічного переоснащення на газову марку вугілля енергоблоків теплових електростанцій з 2016 р. до 2018 р. переведено 7 енергоблоків потужністю 1300 МВт, вдалося замістити 3,3 млн тонн антрацитового вугілля;
  • забезпечення диверсифікації джерел постачання ядерного палива на енергоблоки українських АЕС — на 30% зменшено залежність від постачання російського ядерного палива завдяки поставкам свіжого ядерного палива компанії «Westinghouse» США (з 2‑х поставок у 2016 р. до 6‑ти поставок у 2018 р.);
  • відмову України від придбання природного газу та електроенергії з РФ (лише у 2018 р. забезпечено скорочення імпорту природного газу на 24,8% — з 14,1 до 10,6 млрд м3), всі поставки здійснюються з Європи;
  • поступове впровадження сучасних стандартів корпоративного управління на підприємствах ПЕК державної форми власності;
  • стимулювання видобутку природного газу (податкове стимулювання, зміна рентної плати, активізація конкурсів на залучення партнера до УРП, нафтогазові ліцензії на ProZorro);
  • здійснюється проект приєднання ОЕС України до континентальної європейської енергетичної системи ENTSO‑E — це справжня інфраструктурна євроінтеграція (було не лише створено передумови для майбутнього приєднання об'єднаної енергетичної системи України до континентальної європейської енергетичної системи ENTSO‑E, але й відповідно до плану синхронізації вже триває проведення комплексу організаційних, технічних та інвестиційних заходів з реалізації Угоди про умови майбутнього приєднання об'єднаної енергетичної системи України до континентальної європейської енергетичної системи ENTSO‑E);
  • введення в експлуатацію третього гідроагрегата Дністровської ГАЕС, потужністю в генераторному режимі 324 МВт — «балансуючі» потужності, які дуже потрібні в умовах розвитку нашої енергосистеми.

Серед пріоритетних завдань на 2019 р. — імплементація двох ключових ринкових реформ. Імплементація Закону України «Про ринок електричної енергії»: 01.01.2019 р. стартував перший етап реформи ринку електричної енергії — роздрібний ринок електричної енергії. Населення та бізнес отримали право обирати постачальника електроенергії відповідно до найбільш вигідних умов. Для населення та малого бізнесу відбудеться автоматичне приєднання до компаній-постачальників універсальних послуг, але надалі вони зможуть змінити постачальника за власним бажанням. Поступово врегульовуються питання якості електроенергії, подання претензій, скарг, припинення електропостачання та компенсації за перерви в електропостачанні.

Ринок газу також залишається пріоритетним напрямком. 01.03.2019 р. було запроваджене добове балансування на ринку природного газу. Перехід на добове балансування дозволить стати ринку більш прозорим та відкритим. Електронна платформа приходить на заміну «старим паперовим» методам подання інформації. Також впровадження добового балансування важливе з позиції співпраці з суміжними європейськими операторами, які балансують систему в добовому режимі. Окрім того, споживач отримає можливість перегляду інформації про постачальника, обсяги споживання газу, які надав його оператор, дані про фактичне споживання тощо.

Наталія Бойко

НАЕК Енергоатом, Хмельницька АЕС

— Якою є кінцева мета реформування? Наскільки вона реальна і коли може бути досягнута?

— Кінцевою метою є поступовий перехід до сталого розвитку сектору, що матиме великий вплив на багато інших пов'язаних галузей. Відповідно до Енергетичної стратегії України 2035 р., ми плануємо прийти до цього шляхом проведення ринкових реформ на першому етапі (до 2020 р.), оптимізації та інноваційного розвитку інфраструктури (на етапі до 2025 р.), що дозволить нам вийти на шлях сталого розвитку енергетики України. Однак варто пам'ятати, що в перспективі процес реформування не має кінця, нам доведеться постійно впроваджувати зміни, щоб бути серед світових та європейських трендів.

Сьогодні триває лише перший етап реалізації Енергетичної стратегії України до 2035 р., де основна увага зосереджена саме на реформуванні енергетичної галузі. Ми віримо в реалістичність наших цілей в цьому напрямку, до того ж вони повністю накладаються на міжнародні зобов'язання України (зокрема, в межах співпраці з ЄС). Наразі ми майже завершили етап транспозиції європейського законодавства (acquis) в енергетиці та активно працюємо над повноцінною імплементацією прийнятих законодавчих змін. На практиці це означає принципово нову модель організації енергетичних ринків, функціональну та захищену конкуренцію (що матиме позитивний вплив на можливості споживачів), прогресивні стандарти захисту навколишнього середовища в контексті розвитку енергетичного сектору, активне впровадження енергії з ВДЕ тощо.

Звісно, процес імплементації таких важливих змін може зіштовхнутися з критикою. Ми завжди відкриті до критичних зауважень і переконані, що цей підхід дозволить нам підвищити ефективність. Водночас хочу наголосити, що зміни на першому етапі реформування енергетичного сектору не завжди є загальнозрозумілими. Інколи позитивні наслідки сьогоднішніх реформ стають видимими лише через деякий час. Саме тому необхідно максимально якісно реалізувати цей важливий етап у впровадженні реформ, незважаючи на окремий скепсис, який зазвичай трапляється на цьому етапі. Отже, маючи нагоду, хочу закликати всіх, хто зацікавлений у реформі енергетичного сектору, якомога активніше долучатися до процесу!

— Яку роль виконує Міністерство в реалізації цих проектів?

— Якщо дуже коротко, то формує політику, адже довгострокове стратегічне планування — це основа.

— Які основні чинники можуть завадити цьому процесу?

— Їх варто поділити на зовнішні та внутрішні. Стосовно зовнішніх чинників, насамперед, варто пам'ятати про російську агресію проти України, в контексті якої питання безпеки (зокрема, енергетичної) є особливо актуальними. Така ситуація зумовлює чимало ризиків, які потрібно враховувати, впроваджуючи реформу енергетичного сектору. Вони стосуються викликів у диверсифікації шляхів, маршрутів поставок стратегічно важливих енергетичних ресурсів тощо. Відкрита агресія РФ використовує енергетику як зброю в геополітичній площині. Це комплексне протистояння з великою кількістю політичних проектів: Північний Потік 2, переговори щодо транзиту, протистояння в міжнародних арбітражах та реалізація рішень цих арбітражів.

Стосовно внутрішніх чинників, які здійснюють негативний вплив на процес реформування енергетики України, варто зазначити про низку аспектів. Зокрема, важливим є чинник політичної стабільності у питаннях реформування енергетичного сектору України та наявність політичної волі всіх наступних урядів до продовження обраного шляху реформування енергетики. Насправді, міфічна «політична воля» є абсолютно реальним чинником. Не менш важливе значення має зміна старих монополій та гравців, які традиційно займали домінуюче положення на енергетичних ринках України, що має важливе значення для успішного реформування ринку газу та електричної енергії, а також запровадження нової моделі відповідних ринків. У цих питаннях Міністерство не може покладатися лише на свої сили та потребує ефективної співпраці з іншими органами (від незалежного регулятора (НКРЕКП) до АМКУ, а також інших державних органів).

Водночас не слід забувати про соціальні чинники. Зокрема, для нас важливою є наявність чіткого фідбеку на рівні споживачів. Великі зміни у «звичках споживачів» (consumer habits) внаслідок подібних реформ є дуже болючим питанням не лише в Україні, де лібералізація енергетичних ринків розпочалась зовсім нещодавно, але й навіть у тих країнах, які провадять подібні реформи протягом тривалого часу. Однак ми впевнені, що можемо знайти необхідний баланс інтересів і подолати всі основні зовнішні та внутрішні чинники, що здійснюють негативний вплив на перебіг реформи енергетичного сектору України.

— Приклад якої країни (щодо енергетичної стратегії) найбільш підходить для українських реалій?

— На мою думку, це достатньо складне питання, адже неможливо знайти ідентичний приклад серед інших країн (зокрема, щодо України, де ситуація є унікальною з позиції структурних та інституційних особливостей). Наприклад, Україну від більшості країн ЄС вирізняє наявність значної газовидобувної промисловості, що дозволило нам включити в Енергетичну стратегію України мету поступового переходу на повне споживання природного газу власного виробництва.

Серед країн ЄС та Європейської економічної зони подібного рівня запаси природного газу є лише в Нідерландах, Румунії, Сполученому Королівстві та Норвегії. Однак ці країни важко порівняти з Україною в цьому аспекті, зважаючи на нинішній стан видобутку, подекуди інше стратегічне бачення розвитку галузі, інші інвестиційні потреби та можливості в цих країнах. Також важко знайти подібну структуру генерації електричної енергії з подібним рівнем споживання серед країн Європи.

Не менш важливо усвідомлювати, що Україна протягом тривалого часу відставала від тенденцій у розвитку енергетики, тому в деяких важливих аспектах ми досі «наздоганяємо» більшість країн ЄС (наприклад, розвиток енергії з ВДЕ). Саме через це ми вирішили йти шляхом запозичення найкращого досвіду та співпраці в конкретних галузях енергетичного сектору, де можемо побачити окрему подібність проблем та ефективні шляхи їх вирішення. Наприклад, розробляючи Національний план зі скорочення викидів від великих спалювальних установок та запровадження прозорої системи фінансування заходів із переобладнання ТЕС/ТЕЦ, ми вивчали не лише загальні вимоги на рівні ЄС, але й окремі приклади проведення таких реформ (зокрема, в Чехії). Говорячи про вже загадане нарощування генерації енергії з ВДЕ, можемо згадати нашу співпрацю з багатьма інституціями Німеччини.

Наразі ми активно працюємо над комплексним Національним планом з енергетики та клімату, враховуючи найкращі практики з розробки таких планів в ЄС (на підставі оцінок Європейської Комісії). Ми досліджуємо приклади Швеції, Італії, Нідерландів, Фінляндії у створенні подібних стратегічних документів, включаючи інституційне забезпечення процесу складання цих Національних планів.

— Наскільки вітчизняний енергетичний сектор є привабливим для українських та іноземних інвесторів? Що може збільшити цю привабливість?

— Я вважаю, що енергетичний сектор України дійсно привабливий. Зокрема, сьогодні ми можемо констатувати про пожвавлення зацікавленості об'єктами енергетичного сектору з боку інвесторів (у тому числі іноземних).

Залучення міжнародних фінансових організацій (ЄБРР, ЄІБ, МБРР та KfW) до фінансування енергетичних проектів є яскравим показником довіри міжнародних партнерів. Наразі енергетичний кредитний портфель МФО складається з восьми проектів на загальну суму, що перевищує 2 млрд євро (Реабілітація гідроелектростанцій, Комплексна (зведена) програма підвищення безпеки АЕС України, Підвищення ефективності передачі електроенергії, Будівництво повітряних ліній 750 кВ та ін.). Також на стадії підготовки перебувають три міжнародні проекти (Програма підвищення надійності підстанцій, Модернізація мережі передачі ДП «НЕК «Укренерго» та Підвищення енергоефективності в електропередачі (реконструкція трансформаторних підстанцій).

Збільшенню привабливості, в тому числі енергетичного сектору, сприяє прозорість у прийнятті рішень, стабільність виконання законодавства. Наприклад, був прийнятий Закон України «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях», який набрав чинності 16.11.2018 р. Наразі розпочалась робота з розробки підзаконних актів, відповідного Плану заходів та створення он‑лайн платформи для звітування. Також варто наголосити на важливості проведення електронних нафтогазових аукціонів на ProZorro з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

Окрім того, був розроблений законопроект, яким запроваджуються нові конкурентні підходи до стимулювання відновлювальної енергетики шляхом проведення аукціонів на квоти підтримки (законопроект №8449‑д пройшов перше читання). Зараз ми думаємо над можливістю використання такого інструменту залучення інвестицій для паливно-енергетичного комплексу як механізм державно-приватного партнерства. Сподіваємося, що нам вдасться реалізувати проект, який став би першим і достатньо масштабним, щоб називатися успішним «пілотом».

— Енерговидобуток чи енергозбереження: на що Україні потрібно було робити ставку?

— Ці напрямки неможливо повністю відділяти один від одного, адже енерговидобуток та енергозбереження є важливими аспектами для досягнення енергетичної незалежності нашої держави. Водночас потрібно розуміти багаторівневість обох напрямів. Наприклад, говорячи про енерговидобуток, з одного боку, ми повинні нарощувати видобування окремих стратегічно важливих енергетичних ресурсів (насамперед, природного газу). З іншого боку, в контексті нашої іншої мети — декарбонізації енергетичного сектору України — необхідно пам'ятати про вплив на навколишнє середовище та викиди парникових газів. Тому ми маємо намір поступово скорочувати видобуток окремих енергетичних ресурсів (зокрема, вугілля), відходячи, наскільки це можливо, від його використання в генерації теплової та електричної енергії.

Що стосується енергозбереження, то цей напрямок також відіграє важливу роль у стратегічному розвитку енергетичного сектору України. Ми плануємо здійснювати заходи одразу на кількох рівнях. Зокрема, Енергетична стратегія України передбачає зниження енергоємності ВВП України більше ніж вдвічі до 2035 р. (у порівнянні з 2015 р.), мінімізацію втрат у мережах та енергогенеруючих системах. Водночас для нас особливо важливим є стимулювання громадян до заходів з енергозбереження на побутовому рівні. Саме тому одним з наших пріоритетів є розвиток свідомого та енергоефективного суспільства. На мою думку, лише пошук вдалого балансу між цими напрямками дозволить збільшити наші здобутки на шляху досягнення енергетичної незалежності України.

— Чи легко було тобі перелаштуватися з формату роботи у приватному секторі до роботи в державному?

— Складно, але мотивація перемагає. Ми хочемо бачити нашу країну успішною, а енергетичний сектор — незалежним, європейським і конкурентоздатним. Я маю відчуття відповідальності. Мене надихає те, що ми робимо: пошук комплексних стратегічних рішень, захист наших інтересів на міжнародній арені, формування та імплементація основ для успішного становлення сектору. До того ж у мене чудова, хоча й маленька, команда! Хочеться більшого ресурсу, більшої кількості аналітики для прийняття рішень, але «стратеги» та «міжнародники» у мене дуже круті. Насправді, як у приватному, так і в державному секторі найважливіше — це люди, з якими ти працюєш.

— Чи доводиться тобі зіштовхуватися з критикою в роботі? Що найчастіше критикують? Як ти виходиш із ситуації?

— Так, доводилося. Є конструктивна критика, яку я ціную і прислухаюся. Дуже поважаю колег, які приходять з критикою та професійними пропозиціями. Я юрист, тому особливо ціную роботу з нашими технічними фахівцями, експертами в галузі, представниками енергетичних компаній. Запорукою успіху є вміня почути позицію «наших» компаній (НАК Нафтогаз, НАЕК Енергоатом, НЕК Укренерго, ПрАТ Укргідроенерго) та побудувати професійний діалог. Звісно, у нас є багато знавців «простих та швидких рішень», особливо в інтернет-просторах. Критикують, іноді переходять на особистості, але я не реагую, немає на це часу (сміється — прим. ред.).

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати