10 жовтня 2019, 11:30

«Кроки Парламенту щодо вилучення норми про адвокатську монополію з Конституції є цілком виправданими»

Дмитро Кухнюк
Дмитро Кухнюк «Мельник, Кухнюк і Партнери, АО» керуючий партнер, адвокат, к.ю.н., доцент кафедри нотаріального та виконавчого процесу та адвокатури КНУ ім. Тараса Шевченка, експерт програми «Адвокат Майбутнього»

Правова спільнота затаїла подих та чекає на висновок Конституційного Суду України стосовно законопроєкту №1013 (щодо скасування адвокатської монополії). Оцінка КСУ може зіграти вирішальну роль в цьому процесі. Однак серед правників немає єдності в цьому питанні, а також розуміння того, де ж насправді «заритий собака». Про міфи та загрози скасування виключного права адвокатів на представництво в суді «ЮГ» розповів адвокат, к.ю.н., доцент кафедри нотаріального і виконавчого процесу та адвокатури юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, керуючий партнер АО «Мельник, Кухнюк і партнери», експерт програми «Адвокат Майбутнього» Дмитро Кухнюк

Дмитро Кухнюк

Дмитре, останнім часом у медіа з’являється інформація про скасування адвокатської монополії. Вона подається вкрай негативно, в тому числі деякими представниками правової спільноти. Начебто вилучення норми про виключне представництво адвокатів у суді з Конституції — це кінець для адвокатури...

Насамперед, теза, яка поширюється в деяких медіа стосовно скасування монополії адвокатів на представництво в судах, не відповідає дійсності. Насправді, часткова монополія адвокатів на представництво інших осіб у судах передбачена не лише в Конституції, але й у відповідних процесуальних кодексах. Наразі адвокатська монополія не вилучена з Конституції, оскільки Верховна Рада зробила лише крок до її скасування, попередньо схваливши відповідний законопроєкт та направивши його до Конституційного Суду України для надання висновку. Для того щоб норма про адвокатську монополію була вилучена з Конституції, потрібно отримати позитивний висновок Конституційного Суду та набрати не менше ніж 300 голосів на наступній черговій сесії Парламенту на підтримку вилучення цієї норми.

Однак, насправді, навіть якщо це станеться, адвокатська монополія також не буде скасована, а лише вилучена з Конституції, оскільки виключне право адвокатів на представництво інших осіб у судах передбачене у відповідних процесуальних кодексах — ГПК, ЦПК та КАС. До речі, в законопроєкті про скасування монополії №1013 не передбачається вилучення норми про монополію з цих кодексів. Мова йде лише про вилучення ч. 4 частково та ч. 5 ст. 131 прим. 2 повністю. Чому ч. 4 частково? Тому що там залишається виключне право адвокатів на здійснення захисту в кримінальному провадженні та вилучається норма про те, що тільки адвокати можуть представляти інших осіб у судах.

Чи правильним є крок ВРУ щодо вилучення згадки про монополію адвокатів на представництво в судах у Конституції України?

На мою думку, це абсолютно виправданий крок. Як свідчить досвід європейських країн, в яких існує монополія адвокатів на надання правової допомоги або представництво в судах, це питання ніколи не регулюється на рівні Конституції цих країн, воно стосується процесуального законодавства. Регулювання цього питання на рівні закону є більш зручним та гнучким. Зміни до закону набагато легше внести, ніж до Конституції. Тобто йдеться про надмірне регулювання, яке відбувається в питанні закріплення адвокатської монополії на рівні Конституції, що не відповідає практиці європейських країн, в яких існує така монополія. Оскільки монополія адвокатів на надання правової допомоги або представництва в судах існує далеко не в усіх країнах Європи.

В чому проблема адвокатської монополії в її нинішньому вигляді?

Поглянемо на ч. 5 ст. 131 прим. 2, де перелічені 5 винятків виключного права адвокатів на представництво в судах. Це трудові спори, спори щодо виборів та референдумів, спори щодо захисту соціальних прав, спори у справах малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб. Як не дивно, найменш захищені верстви суспільства залишилися поза дією адвокатської монополії на представництво в судах. Окрім того, внаслідок маніпуляції з копіювання прикладів, наведених у висновку Венеціанської комісії стосовно проєкту змін до Конституції щодо правосуддя, в законодавстві з’явився раніше невідомий термін «малозначні спори».

Під категорією таких спорів, яку спочатку визначили в Конституції, почали підтягувати різні критерії. Перша спроба була зроблена в законопроєкті, яким пропонувалося внести зміни до ст. 10 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та визначити рівень малозначності спорів у сумі не більше ніж 1 млн грн. Тобто це свідчить про справжні наміри авторів створити монополію для «обраних». Іншими словами, якщо ви маєте відповідну ціну позову, яка перевищує певну суму, тоді у вас є право на монополію, а якщо ні — то немає права.

Наприклад, наразі в ЦПК України рівень малозначності спорів встановлений у прожиткових мінімумах на працездатну особу. Ця сума дорівнює трохи менше ніж 200 тис. грн (умовно, 8 тис. доларів). Це зовсім малий відсоток від загальної кількості цивільних та адміністративних справ. За словами суддів, відсоток справ, які мають ціну позову, що перевищує цю позначку, є достатньо незначним. Це дає підстави стверджувати, що монополія адвокатів на представництво в судах діє вибірково.

Для більшості цивільних та адміністративних спорів, значної кількості господарських спорів, як і раніше, монополія не існує. Кожен, хто має господарсько-процесуальну, адміністративно-процесуальну чи цивільно-процесуальну дієздатність, тобто досяг 18 років, може представляти інтереси інших осіб у судах на підставі довіреності.

Тобто теза про те, що монополія адвокатів на представництво в судах підвищить рівень судового представництва до професійного, не відповідає дійсності. Оскільки в переважній більшості спорів все залишилося так, як і раніше. Сьогодні категорія малозначних спорів створює величезну діру в монополії адвокатів на представництво в судах, в яку потрапляє більшість цивільних, адміністративних та значна частина господарських справ.

Хто виграв від запровадження монополії на представництво в судах? Які результати запровадження такої монополії?

На мою думку, найбільше виграли ті особи, які наближені до допуску в професію адвоката (зокрема, які приймають кваліфікаційні іспити та проводять стажування). Як ми знаємо з численних публікацій у ЗМІ, звітів громадських організацій та тіньових звітів, запровадження монополії викликало шалений ажіотаж на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Це створило довжелезні черги у великих регіонах на складання кваліфікаційних іспитів та підвищений штучний попит на отримання свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, що породило корупційні пропозиції та ризики у питаннях доступу до професії адвоката, які під час складання кваліфікаційних іспитів, проходження стажування суттєво зросли.

Монополію не дуже сприйняли юрисконсульти, оскільки їх фактично примусили стати адвокатами...

Загалом, запровадження цієї норми спричинило ситуацію, коли інтереси юридичних осіб у судах не можуть представляти працівники юридичних служб. Тут складається дивна ситуація, коли керівник юридичної особи, який не має юридичної освіти, може представляти юридичну особу в суді, а кваліфікований юрист підприємства чи керівник його юридичної служби не може цього зробити. Колапс, який вже міг би статися з 01.01.2020 р., стосується норми пп. 11 п. 16 прим. 1 розд. 15 Перехідних положень Конституції, де вказано, що з 01.01.2020 р. тільки прокурори та адвокати можуть представляти органи державної влади та місцевого самоврядування в судах. Це означає, що держоргани та органи місцевого самоврядування на умовах конкурсних процедур мають найняти адвокатів, які представлятимуть їхні інтереси в судах з 01.01.2020 р. Може виникнути ситуація, коли держоргани та органи місцевого самоврядування, через відсутність коштів на правову допомогу адвокатів у бюджетах цих органів, у судах нікому буде представляти.

Окрім того, конкурсна процедура відбору адвокатів дуже розтягнута в часі, складна та громіздка. Інший шлях пропонувався в законопроєкті №9055, який був успішно провалений попереднім складом ВРУ. Цим законопроєктом намагалися поєднати професію адвоката з державною службою і фактично примусити працівників юридичних служб державних органів та органів місцевого самоврядування отримати свідоцтва адвокатів, навіть тоді, коли не планували здійснювати адвокатську діяльність. При цьому поєднати державну службу з адвокатською діяльністю, яка апріорі має бути незалежною, насправді неможливо. Законопроєкт №9055 пропонував карколомні схеми, коли держслужбовці, з одного боку, мали отримати статус адвоката, а з іншого боку, зупинити адвокатську діяльність у зв’язку з продовженням державної служби, але представляти своїх роботодавців в судах.

Чому б не надати право юрисконсультам представляти інтереси своїх роботодавців у судах?

Скасування норми про виключне право адвокатів на представництво в судах у Конституції в нинішньому вигляді відкриває законодавцю шлях для коригування норм процесуальних кодексів, які стосуються представництва юридичних осіб у судах. Це дуже легко зробити, доповнивши відповідні положення ГПК, ЦПК та КАС України нормами про те, що окрім керівників, юридичні особи (в тому числі держоргани та органи місцевого самоврядування) можуть представляти працівники їхніх юридичних служб, до посадових обов’язків яких належить здійснення представництва своїх роботодавців у судах. Водночас у разі потреби — надати посадові інструкції та документ, який підтверджує наявність трудових відносин. На мою думку, це найпростіший шлях, який необхідно втілити найближчим часом. Це зніме напругу в питанні доступу до професії адвоката, оскільки у юрисконсультів, юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування не буде потреби отримувати свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю для здійснення своєї звичайної професійної діяльності. Деякі прихильники монополії наводять тези про те, що монополія підвищить якість правової допомоги. На мою думку, це також не відповідає дійсності. Адже недоліки законодавства у питаннях доступу до професії адвоката і можливості фактично будь-кому здобути цю професію нівелюють тезу про високу якість правової допомоги, яку надають адвокати.

Отже, на мою думку, крок, який зробила ВРУ щодо вилучення норм про монополію адвокатів на представництво інших осіб у судах з Конституції України, є цілком виправданим. Я сподіваюся, що Конституційний Суд надасть позитивний висновок стосовно законопроєкту №1013, а також що надалі цей законопроєкт набере достатню кількість голосів у Парламенті для його остаточного прийняття.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати