Майже рік тому добре відома в юридичних колах (і не тільки) юридична компанія Axon Partners оголосила про розширення та відкриття офісу у Львові. Ми вирішили поговорити з партнерами Юрієм Корнагою, Лідою Климків та Орестом Гавриляком про враження від роботи, жвавість західноукраїнського ринку юридичних послуг, а також про роль юриспруденції для IT-cфери та, навпаки, IT-сфери для юриспруденції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Ліда, Орест, Юра, розкажіть у кількох словах свою історію про те, як у Вашому житті з’явилась компанія Axon Partners?
Орест: Коли я був маленьким, все літо проводив у бабусі з дідусем на ранчо неподалік Самбора. Пам’ятаю, коли мені було 10 років, ми їхали на мотоциклі «ИЖ Планета 2». Дідусь був за кермом, я сидів на задньому сидінні поруч з бабусею, яка всю дорогу палила цигарки.
Я ненавидів цей запах і дуже любив рахувати. Я вже знав все про сукупність реакцій біологічного окиснення органічних енерговмісних речовин, які були необхідними для підтримки життєдіяльності організму.
Зробивши розрахунки, я заявив бабусі, що куріння забрало у неї майже 9 років життя. Я думав, що мене похвалять за розум та знання біології, але бабуся раптом розплакалася. Я сидів і не знав, що робити. Тоді дідусь зупинився, зліз із мотоцикла і сказав: «Одного разу ти зрозумієш, що важче бути добрим, ніж розумним».
Потім у 26 років мені приснився Axon.
Ліда: Одразу після моєї першої співбесіди на посаду ІТ-юриста, яку ще у 2015 р. проводили Ден Береговий та Міша Пергаменщик (культова фігура, яка, на жаль, стала джавістом і з нами більше не працює), у Facebook мене додав у друзі чувак з Карлсоном на аватарці. Після того як я погуглила, чувак виявився Дімою Гадомським (якщо чесно, на той момент я його не дуже знала). Саме тоді, сидячи в муках очікування на відповідь, я відчула, що попереду мене чекають зміни та настає якийсь новий етап у моєму житті.
Так і трапилося! Ден надіслав мені офер на роботу. Згодом я стала частинкою команди. Випадкова невипадковість, про яку я буду довго пам’ятати.
Юра: Я не такий врівноважений як Орест, тому ролі розподілили за таким принципом: він – добрий, я – розумний. Допоки Орест дивився сон про Axon, я аналізував ринок на предмет наявності на ньому схожої юридичної компанії.
Цьому передувала наша спільна з ним розмова про старт чогось нового, свого та саме в такому форматі.
За підсумками маркет-рісьорчу стало зрозуміло, що немає сенсу винаходити велосипед, тому ми вирішили підсісти на вже існуючий і близький нам по духу. Кілька місяців вели перемовини з новими колегами про приєднання та формат, й власне, у кінці жовтня 2016 р. приєднались. Це якщо офіційно. Якщо без офіціозу, перша думка, яка у мене промайнула після приєднання: «Нарешті я вдома».
- Ваш офіс працює з лютого 2017 р., тобто майже рік. Назвіть найбільш та найменш успішні події, що сталися в житті компанії за цей час?
Ліда: У нас була купа успішних подій! Для мене це наші фріколоєрінги, отримання звання юрфірми року №1 у сфері ІТ. Я пам’ятаю, як всі тоді переживали за Назара, який писав Дімі короткі повідомлення про те, кого оголошують, яке місце, а Діма все це транслював у slack всій команді. Це відкриття Львівського офісу, з яким, я впевнена, розпочалася нова історія аксонів. Це розробка лігал-тех проектів, які тестиш і не віриш, що їх склепав наш юрист-інженер. Це наші онлайн-відеомітапи про цікаве у сфері ІТ-права, що ведуться Дімою та іншими нашими фаундерами на ютубі (покажіть мені аналоги таких трансляцій в українському юрбізнесі). Було ще дуже багато клієнтських перемог, великих і маленьких, які є у кожного з нас у щоденній роботі.
Найменш успішна подія… Не знаю, що б то могло бути. В моєму щоденному юридичному монохромі таких багато назбирається, але щоб у масштабі офісу чи Аксону нічого не спадає на думку. Все робиться завжди з таким гумором і завзяттям, тому здається, що все виходить круто. Якщо частіше будемо робити ретро-мітинги, неуспішностей буде спадати на думку більше. Звісно, у нас багато планів щодо вдосконалення саме внутрішніх процесів, але часто до цього не доходять руки. Інколи це не успіх, але ми над цим працюємо.
Орест: Pros: ми знайомилися з дуже кльовими людьми, з якими пізніше ще й таланило разом працювати. Cons: не знаю, чи це добре, але я не помітив якихось глобальних негативних тенденцій у житті Аксону. Мабуть, тому що ми постійно по вуха в роботі.
Юра: У нас вже саме відкриття офісу розпочалося з успішної події. Ми запросили Ярослава Грицака з його шикарними візіями майбутнього й він годину читав усім присутнім лекцію про те, що всі ми житимемо довго та бідно, а потім помремо, тому краще зробити це зараз, щоб не затягувати.
В часи студентства у мене були пари в морзі – судово-медична експертиза. Двічі на тиждень посеред мерців в приміщеннях з не найкращою вентиляцією. Чудове місце для насичення оптимізмом. Там розумієш, що між тобою теперішнім і тобою на металевому столі лише те, що ти робиш, та що при цьому відчуваєш. Я б назвав цю дисципліну «Антидрібязковість» (заодно корелюється з «Антикрихкістю» Насіма Талеба). На жаль, в сучасних студентів її вже наче немає.
Щодо найменш успішної події, то мені навіть важко пригадати. Одного понеділка я пересмажив на сніданок котлету для бургера. Це був провал і голод. До обіду. Все інше навряд можна назвати не успіхом, навіть якщо воно мало негативну конотацію.
Ми молоді та будуємо компанію без аналогів на ринку, тому наші помилки для нас цінніші, ніж стоси бізнес-літератури.
- Що являє собою львівський регіон у контексті розвитку IT-сфери?
Орест: Тут Юра не залишить мені місця для тексту.
Ліда: Це П’ємонт української ІТ-сфери.
Юра: Сподіваюся, що для української ІТ-галузі це Пало-Альто, а не П’ємонт. Думаю, тут важливіші тенденції, а не історичний ракурс. П’ємонт – це символізм для романтиків, тоді як у Пало-Альто, наче в «Алісі» Льюїса Керрола, потрібно бігти з усіх ніг лише для того, щоб просто залишатися на місці, а щоб потрапити в інше місце, потрібно бігти вдвічі швидше. Це реальність, а я за реалізм, хоча й з домішками оптимізму.
За підсумками 2016 р. (згідно з дослідженням Lviv IT Cluster), у Львові майже кожен 17-ий працездатний мешканець мільйонного міста працював у ІТ-індустрії. Не обов’язково розробником, але факт того, що місцеве ІТ генерує достатньо зайнятості для суміжних професій, в тому числі для юристів, є найкращим показником в Україні.
Питання лише в його структурі. Здебільшого це аутсорсинг, іноді аутстаф, ще рідше R&D. Про продуктові компанії майже не говоримо. Звісно, вони є, але більшість знаходиться на стадії стартапу, а не бізнесу з високою доданою вартістю, яким повинен бути ІТ-продукт.
Однак це індустріальний зріз не лише по Львову, а й загалом по всій країні.
Хоча тенденції останніх років демонструють кількісний та якісний ріст продуктових стартапів. Думаю, перша українська саксесс-сторі з мільярдною капіталізацією продуктової компанії – це питання 2-3 років або навіть менше. Сподіваюся, ми допоможемо цьому відбутися.
- Сьогодні майже кожен, хто працює на юридичному ринку, знає, що успішним юристом (компанією) можна назвати того, хто розуміє бізнес клієнта та «відчуває» його потреби. Чого потребують ваші клієнти?
Орест: Клієнти хочуть, щоб їхні юристи розуміли, що таке blockchain-протокол, як створити смарт-контракт та вміли відрізнити його від звичайного договору. На їхню думку, було б непогано, якби юрист при цьому ще й міг/хотів посеред ночі надрафтити SAFT, провести аудит KYC політики у зв’язку з дзвінком FinCEN або прочитати Коран напам’ять у скайпі.
Ліда: Це залежить від клієнта. Хтось потребує швидкого вирішення проблеми, хтось не поспішає, хтось прагне повного відмежування від проблеми та самостійності юриста, хтось вимагає постійної кооперації, коли у скайпі ти маєш майже разом з клієнтом формулювати кожне положення договору лише тому, що клієнт хоче бути залученим. У когось виникає тисяча питань, у когось – жодних. Однак для всіх діє одне правило – робити добре свою роботу.
Юра: Юридичний бізнес, попри всі алюзії, все ж є сервісним, й щонайменше дивно, коли самого сервісу в ньому не так вже й багато. Клієнти все частіше прагнуть простих бізнес-рішень, що ґрунтуються на законодавстві, а не наукових трактатів з купою очевидних фактів та дисклеймерів.
До нас приходять компанії, які вже мали досвід купівлі юридичної експертизи в консалтингу. Свій прихід саме до нас вони часто аргументують тим, що інколи їм пропонували 8 варіантів рішень того чи іншого питання, але при цьому жодне з них не виокремлювали. Тому клієнти таких компаній не знали, що їм робити ні до отримання юридичної консультації, ні після неї, а часу на верифікацію безлічі рішень у них просто немає. У них доволі простий вибір: максимально швидко розвивати технологію та викочувати її на ринок або тижнями танцювати з юристами шлюбні танці. Танцюристів серед них я особливо не спостерігав.
Наші клієнти також вміють користуватися гуглом та знаходити безліч відповідей. З огляду на математичний склад розуму більшості з них, часто ці відповіді є абсолютно валідними, зокрема з юридичної точки зору. Однак час для них є однією з найвищих цінностей. Зекономте його і отримаєте вдячність та гонорар.
- Вас досить часто запитують про ідеї та цілі на майбутнє. Нас цікавить, що Ви змінили б у минулому?
Орест: Все логічно, я купив би BTC, акції Apple, створив би онлайн-пошукову систему та маркетплейс з продажу книжок через мережу Інтернет. А ще не говорив би більше нічого такого своїй бабусі.
Юра: З ВТС прям за болюче. Коли ми відкривали львівський офіс, то 1 біткоїн коштував 1 тис. доларів, а зараз його ціна – 20 тис. доларів. Я відмотав би ще трохи далі та подарував Сатоші Накамото кілька ящиків горілки. Нехай би спивався замість протоколи криптовалют писати. Ну а в мене було б менше причин для жалю. Ще вчив би англійську в школі та університеті, замість того щоб прогулювати. Я дуже пізно почав її повноцінно студіювати, фактично в дорослому віці (у 27 років).
Ліда: Я вступила б у Пласт. Це єдине, про що я по-справжньому шкодую. Це тягнеться ще з дитинства. Якщо більше зближувати до професії, то я маю підозру, що потрібно було трохи махнути рукою на навчання та скоріше зайнятися чимось практичним. Хоча сумніваюся, що змогла б це поєднувати. Що вже шкодувати?! Мабуть, у цьому плані я нічого б не змінювала.
- Поділіться secret-планами: які проекти готуєте найближчим часом?
Юра: Секретні плани – вони на те й секретні! У нас точно буде більше активностей в регіонах України, а не лише у вже традиційних для нас Львові, Києві, Харкові та Одесі.
Також плануємо робити партнерські вилазки закордон, хоча почали вже в цьому році.
Вирішили, що ті партнери, які займаються бізнес-девелопментом, будуть місяць на рік проводити в іншому місті та країні, нетворкатися з місцевим бізнесом та юристами, пітчитися на івентах. Ми намагаємося глобалізуватися змалечку.
Орест: Створити цифрову юрисдикцію та зменшити кількість юридичної роботи для бізнесу.
Ліда: Стану GDPR-офіцером, буду ходити в кашкеті зі свистком і радити клієнтам, як правильно здійснювати обробку персональних даних.
- Що, на Вашу думку, означає прислів’я: «В яке стадо залетів, так і каркай». Чи можна його застосувати до юридичного бізнесу?
Орест: Так, цілком, але мені подобається: «Давши слово – тримайся, а не давши – кріпись».
Ліда: Означає, що варто ростити в собі крила. Напевно, його можна трактувати як повагу до вже сформованих без тебе правил. Проте, якщо стадо не хоче прислухатися до тебе, а ти в цей час віриш у щось своє, з нього необхідно вилітати, скликати нове і разом летіти кудись, куди тобі насправді потрібно. Тобто виходить, що насправді варто ростити крила.
Юра: Воно повіває колабораціонізмом. Звісно, можна застосовувати, до того ж його й так активно застосовують і не лише в юридичному бізнесі. У мене інше питання: «Чи потрібно?». Думаю, ні. Варто шукати однодумців, тоді буде можливість досхочу накаркатися в унісон.
- Уявіть час, як 100-відсоткову шкалу. Cкільки відсотків Ви працюєте, а скільки – відпочиваєте?
Юра: Людський мозок під час сну аналізує та каталогізує раніше отриману інформацію. Часто трапляється, що цілий день щось читаєш, думаєш, але рішення не знаходиш. Потім вночі засинаєш, а вранці прокидаєшся з готовим рішенням. Або без нього. Як пощастить.
Тому я тішу себе тим, що працюю принаймні під час сну.
Орест: Якщо відверто, то це таємниця. Я підписав договір про нерозголошення.
Ліда: Я багато працюю, без цього ніяк. Однак я працюю повільно, що викривлює мої точні відсоткові підрахунки. Я вже навіть порахувала, що похибка – 15%, тому можна не вказувати результат. По-різному трапляється.
- Чим Ви найбільше пишаєтеся у своїй роботі?
Ліда: Тим, що можу не прикидатися. Якщо не захочу, можу не каркати, як скаже стадо.
Орест: Найбільше пишаюся тим, що працюю з такою якісною командою професіоналів.
Юра: У нас трьох зазвичай трапляються саме такі конструктивні діалоги:
- Юра, ти такий якісний.
- Орест, а ти справжній професіонал.
- Хлопці, ви так динамічно розвиваєтеся. Тьфу-тьфу-тьфу, щоб не накаркати.
А ще коли заїжджаю в гості до батьків, вони мене зазвичай запитують коли знайду собі нормальну роботу, без тих інтернетів. Шкода, що заводи в країні погано працюють, а до фермерства я не схильний. Не люблю болото.
- Що побажаєте тим, хто вирішив присвятити себе юридичному бізнесу?
Орест: Запасну професію, хобі – це must have.
Ліда: Потрібно знати, для чого ти це робиш, тобто робити це свідомо. Банально – мати мету, бажано високу, вірити в неї, працювати заради неї, бути чесним з собою, клієнтами та всіма навколо. Не присвячувати себе нікому. Це звучить дивно, але давно доведено, що це неправильно.
Юра: Злітати до Лувру та скласти урочисту присягу на Кодексі Хаммурапі. Заодно прикупити кілька костюмів-трійок. Як мінімум знадобляться для зйомки корпоративного промо-ролика.
Якщо ж раптом у перервах між переглядом Suits з’явиться трохи часу, то ще можна повчити англійську. Щоб дивитися Suits мовою оригіналу.