Шлях до суддівської посади у випускника другої сотні програми «Адвокат майбутнього» Олега Федорова розпочався у 2012 р. Він брав участь у відборі на посаду судді місцевого суду, а також протягом 3‑х років перебував у суддівському резерві. З 2007 р. займався адвокатською практикою. Черговий шанс досягти своєї цілі Олег Федоров отримав під час конкурсу до Вищого антикорупційного суду у 2018 р. Сьогодні він — суддя Вищого антикорупційного суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ми поговорили з Олегом Федоровим про особисту мотивацію, судові будні та етичні стандарти. Текст подаємо від першої особи
Про ВАКС та очікування суспільства
Антикорупційний суд розглядає кримінальні провадження, які стосуються корупційних кримінальних правопорушень. Ця тема неабияк актуальна для суспільства, а тому особливо важливою є роль Вищого антикорупційного суду. Очікування суспільства (щодо роботи ВАКС — прим. ред.) є цілком природним явищем. Ми постійно живемо в очікуванні позитивних змін. Можливо, саме тому поява цього суду стала надією на покращення ситуації в судочинстві (зокрема, в боротьбі з корупцією).
Про боротьбу з корупцією
Завдання боротися з корупцією стоїть перед різними органами: Національним антикорупційним бюро України, Спеціальною антикорупційною прокуратурою та ін. Антикорупційний суд не є каральним органом. Це спеціалізований суд, який розглядає виключну категорію справ. Належне виконання своїх завдань усіма органами, в тому числі усіма судовими інстанціями, дозволить зменшити явище корупції.
Про політичні заяви стосовно роботи суддів
Особисто я не відчуваю якогось впливу чи втручання з боку виконавчої та законодавчої гілок влади. Вони беруть участь у забезпеченні роботи суду, ухвалюють відповідні рішення та приймають закони. Однак це стосується функціонування всіх органів державної влади. Якщо говорити про певну риторику посадовців на адресу суддів, то я вважаю, що вказівки щодо того, які рішення повинні приймати судді, є недоречними та навіть неприпустимими. Це не відповідає принципу незалежності судової влади.
Про мотивацію стати суддею
Я почав свій шлях до посади судді у 2012 р. Брав участь у відборах на посаду судді місцевого суду, протягом 3‑х років перебував у судовому резерві (до 2016 р.). Потім резерв був анульований. Саме в цей час потрібно було приймати рішення, чим займатися далі. Я дізнався про конкурс до Вищого антикорупційного суду. Зважаючи на те, що у мене була мета стати суддею, я вирішив спробувати. До того ж я сприйняв це як виклик і можливість певним чином бути причетним до викорінення корупції в країні.
Про адаптацію в ролі судді
Процес адаптації не можна назвати швидким. Не можна за один день стати адвокатом або суддею. Сьогодні я щодня отримую новий досвід, знання, перебуваю у процесі трансформації від адвоката до судді (посміхається — прим. ред.).
Звісно, бути суддею — достатньо почесно і цікаво, хоча надзвичайно відповідально. Щодня ти приймаєш рішення, які впливають на чиюсь долю. Суддя повинен безсторонньо та об'єктивно, а також глибоко фахово проаналізувати матеріали судової справи. На відміну від адвоката чи прокурора, ти не можеш бути по той чи інший бік ситуації. Потрібно вислухати дві сторони та зрозуміти, що відбулося насправді.
В адвокатській діяльності я безліч разів брав участь у судових процесах. Звісно, не бачив, що відбувається за лаштунками: як до суду надходять матеріали, як спілкуються судді в колегії, як приймається рішення. Сьогодні я маю можливість спостерігати зсередини за усіма цими процесами та брати в них участь. Колектив — достатньо дружний. Завжди можна звернутися до колег з досвідом робити в судовій системі, ніхто не відмовляє в пораді.
Про судові будні
На суд покладено завдання ефективно, в розумні строки здійснювати правосуддя. Неявка будь-кого з учасників процесу впливає на термін розгляду справи, що веде до порушень прав окремих громадян. Траплялися випадки, коли прокурори чи адвокати в судовому процесі були без належних повноважень. Ми реагуємо на таку ситуацію — не допускаємо їх до процесу. В тому випадку, якщо хтось зі сторін не приходить на засідання без поважних причин, ми звертаємося до рад адвокатів чи прокуратури для притягнення до відповідальності.
Якщо хтось з учасників процесу був залучений до засідання в іншому суді раніше, він повинен про це повідомити та надати докази (зокрема, повідомлення від суду або довідку від лікаря у разі хвороби). Такі дії є проявом поваги до суду та інших учасників процесу. Будь-які правовідносини, пов'язані з розглядом кримінальних проваджень в суді, мають ґрунтуватися на повазі сторін одна до одної. Цього можна досягти шляхом встановлення однакових етичних стандартів для всіх учасників судового процесу.
Про етичні стандарти
Якби етичні стандарти були однаковими для всіх представників юридичних професій (наприклад, як у США), то це позитивно вплинуло б на судовий процес. Звісно, це питання потребує серйозної дискусії серед представників правничої професії. Етичні нюанси існують в кожній професії — адвоката, прокурора, слідчого, судді. Однак мають бути спільні етичні стандарти та принципи, які всіх об'єднуватимуть. Як мінімум, це професійне ставлення та повага один до одного.
Про життя після призначення
Насамперед, змінилося місто проживання (переїхав з Харкова до Києва — прим. ред.), що вплинуло на життя кожного члена моєї родини. Потрібно все створювати по‑новому, шукати себе дружині та дітям. Щодо впливу посади, не можу сказати, що до цього я вів певний спосіб життя, який не вписується у стандарти судді. Я давно почав свій шлях до цієї професії та розумів, що буду як на долоні. Водночас моя громадянська позиція залишилася такою ж після призначення у ВАКС.
Чи припиню я допомагати українській армії? До речі, це питання я почув під час співбесіди на конкурсі у ВАКС. Ні! Поки триває війна, кожен громадянин повинен залишатися громадянином. Хто чим може, повинен допомагати. Хтось — тримати зброю, а хтось — підносити набої. Я залишаюся собою і в цьому сенсі не хочу змінюватися. Хочу стати професійним суддею, щоб не було соромно за свої рішення.
Про відпочинок
Часу не вистачає, але коли з'являється, люблю погуляти вуличками Києва, особливо з дітьми. Щодня намагаюся з ними спілкуватися, коли ввечері приходжу додому і маю годину-півтори, поки вони не сплять. Читаю наймолодшій доньці книжку, цікавлюся як справи у сина, говорю зі старшою про її захоплення. Люблю бігати, багато ходити, хоча зараз це нечасто виходить. Цього року вперше катався на сапах (SUP Surfing — прим. ред.).
Про програму «Адвокат майбутнього»
Впродовж кількох років я шукав себе: читав книги, відвідував семінари тощо. Постійно був у пошуках будь-яких способів для саморозвитку. Це дуже позитивний досвід. Однак була одна проблема — відсутність однодумців. Саме програма «Адвокат майбутнього» надала можливість знайти середовище, що спільно розвивається. У мене ніби з'явилося друге дихання, я по‑іншому подивився на себе, своє оточення, свої цілі. В той момент я вибув із суддівського резерву і стояв на роздоріжжі: не знав, чи залишатися адвокатом, чи продовжувати шлях до суддівства.
Я шкодую, що ця програма не з'явилася в моєму житті раніше. Напевно, вона дала б мені більше можливостей реалізуватися як адвокату. Загалом, участь у програмі стала для мене хорошим поштовхом і каталізатором зростання. Я знайшов у собі додаткові сили, мотивацію для руху вперед.
***
Матеріали, викладені у цій статті — це особисті думки автора. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат майбутнього», ВГО «Асоціація правників України», ВГО «Всеукраїнське об'єднання адвокатів, які надають БПД» та Посольства США в Україні.