16 травня 2019 року Центр стратегічного судового захисту (ЦСС) УГСПЛ виграв в Європейському суді з прав людини прецедентну справу Logvinenko v. Ukraine. Ця справа є першою з понад 30-ти справ ВІЛ-інфікованих клієнтів якими займаються юристи УГСПЛ в останні 2 роки в рамках захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз. Над захистом прав клієнта по цьому кейсу зі сторони УГСПЛ працювали адвокати ЦСС Олена Проценко і Орина Чилутьян.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Адвокат ЦСС УГСПЛ Олена Проценко ділиться досвідом щодо захисту ВІЛ-інфікованих клієнтів в ЕСПЛ та окремо тлумачить нюанси прецедентної справи Logvinenko v. Ukraine.
«Оскільки статистику можна простежити тільки з 2012 року, можу сказати, що за цей період 26 справ в ЄСПЛ були комуніковані Уряду України, тобто держава-відповідач підготувала свої заперечення за такими скаргами.
Значно більше скарг було подано, але ще не комуніковано. Хоча статистика в ЄСПЛ не ведеться, можу сказати, що тільки УГСПЛ на сьогодні веде 4 справи осіб з ВІЛ та/або туберкульозом в ЄСПЛ.
Теми, що зустрічаються найбільш часто - це ненадання медичної допомоги в СІЗО або колоніях. Ми також підіймаємо в ЄСПЛ тему ненадання антиретровірусної терапії в колоніях. За однією з наших справ, в 2018 році, ЄСПЛ застосував "термінові заходи" - зобов'язав Україну терміново перевести клієнта в лікарню для проведення операції, без якої йому загрожувала смерть.
Важливо відзначити, що всього за 2018 рік ЄСПЛ застосував тільки 4 термінові заходи до України (не враховуючи справи по збройному конфлікту проти України і Росії).
Належне лікування засуджених в Україні неодноразово ставало предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. На жаль, у таких справах держава завжди програє, бо нелікування в’язнів є системною і давно відомою проблемою.
Справа Logvinenko v. Ukraine
Клієнт УГСПЛ Олександр Логвіненко вже вдруге виграв справу проти України щодо поганого медичного забезпечення.
Пан Логвіненко - довічник, який відбуває покарання у Дніпропетровській виправній колонії № 89. Він має ВІЛ та туберкульоз, і у 2011 році ЄСПЛ вже констатував, що Україна не лікувала його від цих захворювань. На їх фоні в Логвіненка розвинувся гепатит С - хвороба, яку в українських тюрмах майже не лікують.
В той час, як ситуація з антиретровірусною терапією для ВІЛ позитивних в’язнів останніми роками покращилася, лікування туберкульозу та гепатиту залишається на вкрай низькому рівні.
В програми лікування гепатиту в місцях несвободи, які запроваджують благодійні організації, заявника не включили через тип вірусу.
Державних ліків від гепатиту в СІЗО та колоніях немає. Таким чином влада просто ігнорує людей, які повільно помирають під їхнім контролем, адже гепатит С прогресує у цироз або рак печінки.
Держава не заперечує системність проблеми, проте вирішувати її не квапиться, що чудово ілюструє справа Логвіненка - у 2001 році він мав малоінтенсивну туберкульозну інфекцію у частці правої легені, через неналежне лікування в колоніях інфекційний процес поширився на обидві легені, набув хронічного характеру, призвів до руйнування тканин і виникнення туберкулом, а також розвитку хронічного бронхіту та гепатиту С.
До УГСПЛ клієнт звернувся за допомогою із представництвом в Євросуді. Ще раніше Суд застосував до нього термінові заходи у зв’язку з гепатитом - зобов’язав державу провести медичний огляд та забезпечити лікуванням, а також надав справі пріоритетний розгляд.
Через це рішення у справі прийнято дуже швидко - адже адвокати УГСПЛ відкоментували позицію Уряду України тільки у вересні 2018 року. Зазвичай розгляд справи міг зайняти ще 2-3 роки.
Окрема увага у справі приділяється неналежним умовам тримання заявника в колонії - тіснота, вогкість і холод у камерах, недостатність прогулянок на свіжому повітрі та заходів гігієни, погане світло і харчування. Це перше рішення ЄСПЛ стосовно виправної колонії № 89 у Дніпропетровську.
ЄСПЛ також відзначив, що пан Логвіненко не має ефективних засобів правового захисту всередині країни - ні суд, ні прокуратура не здатні вирішити його проблему. Забезпечення засуджених лікуванням та проведення необхідних обстежень стане можливо лише у разі якісної, а не формальної реформи охорони здоров’я в пенітенціарній системі.
Текст рішення ЄСПЛ можна прочитати англійською за посиланням.
Нетипові справи
Ми ведемо в ЄСПЛ також більш незвичайні справи. Одна з них стосувалася процедури звільнення з в'язниці клієнта, який за час відбування покарання втратив здатність ходити через відсутність лікування інфекції суглоба. Суд відпустив засудженого за станом здоров'я, проте він мав дістатися додому в Волноваху. Держава не зробила нічого, щоб допомогти неходячій людині дістатися додому. Колонія пояснила, що його просто винесуть за ворота і залишать. Хоча клієнту допомогли дістатися додому волонтери БО "100% ЖИТТЯ", ми підіймаємо перед Євросудом питання зобов'язань держави подбати про транспортування хворих в'язнів.
Ще одна справа стосується зобов'язання держорганів забезпечити недоторканність сімейного життя ув'язненої і її новонародженої дитини. Оскільки клієнтка заразилася туберкульозом в місцях несвободи, у неї відібрали дитину, щоб уберегти її від інфекції. Однак, коли лікарі підтвердили, що вона не є небезпечною для дитини, все одно дитину не повертали матері ще 4 місяці.
Про справу можна прочитати за посиланням.
Справи, що описані вище, зустрічаються значно рідше, ніж проблема нелікування в СІЗО чи колонії, тому такі кейси складніші. За ними немає усталеної і однозначної практики Суду.
Інша складність - це робота з ув'язненими в принципі. Вони знаходяться під контролем і часто під тиском адміністрації місця несвободи. Їх можуть змусити відмовитися від скарги і від адвоката. Тому важливо знайти клієнта, який не боїться йти до кінця, відстоюючи свої права.
Не є секретом, що є вже багато рішень ЄСПЛ, в яких констатується, що держава не виконала зобов'язання надати адекватне лікування ув'язненим і затриманим. Тому можна припустити, що незабаром Суд прийме "пілотне рішення" - зобов'яже Україну вирішити структурну проблему відсутності належного лікування ув'язнених. У таких справах, Україна звітує кожен квартал перед Комітетом Міністрів Ради Європи.
За більш унікальними кейсами теж можна очікувати цікавих рішень, які будуть прецедентними і зможуть використовуватися іншими клієнтами для захисту своїх прав».