Про державні російські активи, власність російських олігархів, примусове виконання рішень та санкційну політику говорили під час другої частини Kyiv Arbitration Days. Захід організувала Асоціація правників України 11.11. 2022 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте першу частину за посиланням.
Юлія Атаманова, партнерка Юридичної групи LCF (Україна, Київ), модеруючи першу сесію зазначила, що питання виконання рішень потрібно розуміти і використовувати ширше, ніж арбітраж чи виконання тільки судових рішень: «У нашому випадку мова йде про виконання рішень й щодо майбутніх позовів проти росії».
Російські державні активи
У своєму виступі адвокат Schoenherr (Австрія, Відень) Себастіан Лукіч насамперед звернув увагу на поняття та природу державного імунітету, винятки щодо нього та співвідношення з міжнародним правом: «Державний імунітет передбачає суверенну рівність всіх держав. Це ключовий принцип міжнародного права. У 2004 р. була прийнята конвенція ООН з питань державного імунітету, що базується на міжнародному праві». Він зауважив, що імунітет проти виконання рішень захищає власність держави від рішень закордонних судів. В очах держав рішення закордонних суддів щодо їхнього майна є посяганням на саму державу. Тому володіння активами потрібно розуміти в більш широкому сенсі, включати сюди не тільки право власності, а й фактичний контроль. Це стосується й дослідження російських активів. «Існують окремі винятки, які дозволяють відійти від принципу суверенної рівності та обмежити імунітет держави. Це випадки, коли, наприклад, державні компанії задіяні в міжнародній комерційній діяльності. Існує також норма за Конвенцією ООН про добровільну відмова від імунітету. Він скасовується у ситуації, коли власність або майно державних компаній було використане не для комерційних, а якихось інших цілей. Під час вивчення можливості використання російських державних активів кожен виняток треба проаналізувати, з огляду його актуальності для рф» - заначив пан Себастіан.
Власність російських державних компаній
Бенджамін Сііно, партнер Gaillard Banifatemi Shelbaya Disputes (Франція, Париж), зауважив, що в росії багато чого змінилося в системі управління активами і тепер це ускладнює роботу міжнародних та українських юристів: «Юристам треба добре розбиратися, як росія управляє своїми активами, як вона володіє федеральною власністю через свої організації та підприємства. У рф, як правило, державні підприємства, агентства існують у двох видах: федеральні та казначейські. За допомогою них держава повністю контролює ситуацію з активами. У росії держпідприємства створюються спеціально для управління активами. Якщо ці активи забрати, то підприємство «анулюється». Спікер підкреслив, що рф може вільно передавати, змінювати статус майна, що належить до державної власності. Бенджамін Сііно, як приклад, навів кейс з «Роскосмосом», коли росія передала ці активи іншій корпорації, і у такий спосіб була створена нова структура управління. Тож, за його словами, рф строго контролює свої активи.
Власність підсанкційних російських олігархів
Особи можуть стати підсанкційними за різними підставами: в Україні – це особи, які загрожують територіальній цілісності державі, національній безпеці тощо. У Канаді – це ті, хто своїми діями грубо порушує права людини. У Великій Британії – це особи, які отримали вигоду або підтримку від уряду росії. Про це у своєму виступі зазначив Джеймс Хейтон, партнер LK Law (Сполучене Королівство, Лондон). За попередніми підрахунками сума заморожених активів російської еліти та олігархів становить $30 млн. «Хоча існує надія на те, що заморожені кошти підуть на відбудову України, але з точки зору закону забрати їх буде важко. Треба буде довести, що власність олігарха насправді власність держави рф, а він є лише номінальним власником», - зазначив спікер. Пан Джеймс окреслив інші інструменти примусового стягнення активів з російських еліт – це, наприклад, пред’явлення права вимоги до боргу. Тобто, потрібно викупити борг з власності і стати кредитором замість рф. Проте варто пам’ятати, що окремі борги можуть оподатковуватися. Джеймс Хейтон наголосив, що розглядати злочини про те, як і коли олігарх став багатим – безперспективно. «На Заході вважають, що арештовані російські активи можуть «піти» по чіткій адміністративній процедурі з очікуванням, що олігархи боятимуться в судах США захищати свою позицію. У таких справах має бути зв'язок між власністю і дією, тобто має бути доведено незаконність отримання цієї власності», - додав спікер.
Примусове виконання рішень в США
Особливу увагу експропріації як винятку від державного імунітету приділив Джин М. Бурд, партнер FisherBroyles (CША, Вашингтон). Він зазначив, що держава може експропріювати лише у своїх громадян. Також спікер проаналізував вчинення акту тероризму як винятку не лише від державного імунітету, а й від імунітету щодо виконання судових рішень. У США звільняє від імунітету юрисдикції й імунітету виконання рішень також Закон про захист від тортур. Проте існують обмеження використання цього акта для України. Адже за законом, позивачі мають бути громадянами США або мати право, яке їм надали громадяни США. «Цей акт був успішно застосовуваний у випадку Ірану. Серед вимог застосування цього закону є те, що країна має бути оголошення державою-спонсором тероризму. Для України це ще один крок для створення юридичної підстави для притягнення рф до відповідальності»,- зауважив пан Джин. Спікер прокоментував також положення санкційної політики: «Санкції лише блокують активи, тому їх треба відрізняти від арешту чи конфіскації. Використати підсанкційні активи можна тільки після належної правової підстави – рішення суду».
Другу сесію модерували доктор Сабіна Конрад, партнерка Morgan, Lewis & Bockius LLP (Німеччина) та Матіас Волькевіц, генеральний радник Wintershall Holding GmbH (Німеччина)
Надмірний комплаєнс ЄС у санкційній політиці
Зовнішній юридичний радник UniCredit Bank AG (Німеччина) Майкл Стротманн зауважив, що з моменту вторгнення росії у Крим, США та ЄС діяли спільно, впроваджуючи санкції і нині країни Заходу діють єдиним фронтом, проте є різниця у санкційній політиці і вона суттєва: «Для міжнародних компаній в Європі складно дотримуватися американських санкцій, тому ЄС намагається йти своїм шляхом у політиці про санкції. Наприклад, у Європі обмеження щодо використання застави для відшкодування збитків не працює взагалі. На противагу цьому ЄС у банківській сфері ввів санкції щодо депозитних інституцій по відношенню до громадян росії, які мають більше тисячі євро на своєму рахунку. Проте є й інша сторона медалі: це лише посилює російську економіку, так як чимало людей, які не є мільйонерами, лишають свої гроші на російському ринку. Якщо люди, які не підтримують путіна виводитимуть свої кошти з росії, тоді вони послаблюватимуть країну. Посилення санкцій послаблює російський режим». Спікер також пояснив, що надмірний комплаєнс ЄС полягає у тому як запроваджуються санкції. Усі 28 країн-членів ЄС мають дійти згоди з одного питання, враховуючи всі наслідки для торгівлі. Проблема у тому, що в Європі не існує установи, яка надавала б єдине тлумачення санкцій, тому кожна країна має свою політику та відстоює власні інтереси з огляду на економічний вплив санкцій не тільки на країну-агресора, а й на свою. Головне, за словами спікера, щоб ці суперечки не ставали предметом розгляду в російських судах.
Санкції, як форс-мажор? Практичні проблеми арбітражу з підсанкційними суб'єктами
Грета Ліхтенбаум, партнерка O’Melveny & Myers (США, Вашингтон), зазначила, що США ніколи не соромилися використовувати економічні санкції. Наприклад, санкції проти рф США ввела ще у 2014 р. Спікерка підкреслила, що за загальним правилом санкції мають бути цільовими, спрямованими на зміну поведінки, генерування доходів, але за умови уникнення наслідків для громадян підсанкційної країни та без шкоди сфері торгівлі, щоб це не мало негативного впливу на громадян США. «Санкції проти рф торкнулися інвестицій, енергетики, експорту та імпорту товарів, сектору оборони, фінансового сектру і діяльності центрального банку, сектору залучення капіталу. Зараз це найкраще, що ми можемо зробити. У людей є їжа та одяг, але цей економічний тиск має вплив на дії російського керівництва», - зауважила пані Герта. Водночас санкції та арбітраж тісно пов’язані, зокрема, щодо неможливості сторін виконувати зобов’язання за договорами. «Санкції викликають арбітражні справи, а в арбітражі санкції викликають розмови про наявність спеціальних ліцензій на надання юридичних послуг підсанкційних осіб, виплату винагороди, платежів, відшкодування. За законодавством США, санкції не приймаються як форс-мажорні обставини в арбітражному процесі», - пояснила спікерка.
Міжнародна торгова палата (ІСС): основи діяльності через призму сучасних питань
Еммануель Жоліве, генеральний радник ICC (Париж, Франція), зазначив, що головною метою Міжнародної торгової палати з часу свого заснування у 1919 р. є розвиток світу через міжнародну торгівлю та мирне розв’язання інвестиційних суперечок. ІСС представлена у 120 країнах світу. «Санкції створюють додаткові труднощі для міжнародного арбітражу. Тому наразі ситуація у Міжнародній торговій палаті змінюється декілька разів на тиждень. Одна третина, приблизно 600 справ в ІСС, стосується санкцій. З них близько 70-90 справ стосуються росії, далі за показниками йде Іран, Венесуела, Сирія і Куба», - зауважив генеральний радник ІСС. По типах суперечок, які стосуються рф, більшість пов’язані з енергосектором, будівництвом, інженерією, фінансовими інституціями. Справи розглядаються переважно у євро.
Також Еммануель Жоліве назвав ключові принципи роботи ІСС:
1) нейтральність та неупередженість щодо всіх користувачів. Основна місія арбітражної інституції – надати платформу сторонам для мирного обговорення їхньої суперечки;
2) ефективність розв’язання суперечок, тобто ІСС має забезпечити результативний процес;
3) інформація, комунікація та підвищення обізнаності. Найбільша важкість адміністрування справ в ІСС полягає у тому, що сторони можуть не прислухатися до рекомендацій арбітражу;
4) виконання всіх законів та регуляторних актів арбітражу;
5) постійні покращення та адаптація до сучасних умов;
6) кожна справа оцінюється і розглядається окремо. Арбітражна установа не гальмує систему вирішення суперечок і намагається надати найкращі послуги.
«ІСС дозволяється прийняти справи, адмініструвати їх, рекомендувати чи оформлювати сторонами ліцензії, але ІСС не може бути частиною процесу примусового виконання рішення. Про це варто знати і пам’ятати»,- додав спікер.