«Верховний Суд є відповідальним як за забезпечення єдності судової практики, так за і подолання пов’язаних з цим проблем. Способом досягнення єдності є нова структура Верховного Суду, яка дозволяє спрямовувати практику в єдиному напрямку - як всередині ВС між юрисдикціями, так і практику нижчих судів», - зазначила Голова Верховного Суду Валентина Данішевська на відкритті дводенної конференції «Єдність судової практики: погляд Європейського суду з прав людини та Верховного Суду».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За її словами, першим викликом, з яким зіштовхнувся Верховний Суд, були юрисдикційні конфлікти. Цю функцію отримала Верховна Палата. Так, закон передбачає, щоб усі справи, в яких хоча б згадується сумнів у правильності визначення юрисдикції, спрямовувався до Великої Палати, і цей підхід дозволив за короткий час вирішити багато питань. Як зазначила пані Данішевська, виникла і нова проблема, адже Велика Палата отримала величезну кількість справ, більше 90% з яких були присвячені питанням юрисдикції.
Водночас суддя ЄСПЛ Ганна Юдківська зазначила, що останнім часом через популістські рухи по всій Європі міжнародні суди дедалі частіше стикаються із супротивом та спробами заперечити їхній авторитет. Ця проблема знайома також національним судам. Водночас вона закликала зосереджуватися не на проблемах, а на можливостях, як ці проблеми можна вирішити для посилення принципів та ідеалів правосуддя.
У своїй доповіді про Протокол №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод пані Юдківська розповіла про особливості механізму надання консультативних висновків. Так, відповідно до ст. 1 цього Протоколу, вищі судові установи країн, які підписали і ратифікували Протокол, можуть звертатися до ЄСПЛ щодо надання консультативних висновків із принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.
За її словами, ці запити мають необов’язковий характер, що відрізняє їх від процедури попереднього звернення до Європейського Суду справедливості. Пізніше національний суд сам буде вирішувати, якими будуть наслідки такого консультативного висновку. «Мета процедури надання консультативного висновку полягає не в тому, щоб передати спір на розгляд ЄСПЛ, а щоб надати методологічну допомогу національному суду та вказати напрям розгляду», – наголосила пані Юдківська. Також вона додала, що запити можна подавати лише щодо тих справ, які вже розглядаються. Наразі був наданий тільки один консультативний висновок на запит, зроблений зі сторони Франції у жовтні 2018 р.
Перша сесія заходу стосувалася єдності судової практики в українському законодавстві та на інституційному рівні. Модератор Анатолій Мірошниченко, професор кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, назвав єдність судової практики не самоціллю, а «методом задля відновлення довіри». Водночас секретар Великої Палати ВС Всеволод Князев наголосив, що відсутність єдності судової практики стала однією з причин проведення судової реформи. На його думку, єдність можна досягнути завдяки передбаченим законом процесуальним механізмам, таким як передача справи на розгляд палати, об’єднаної палати чи Великої Палати ВС. Прогресивною практикою, яка має бути впроваджена також у судах першої та апеляційної інстанцій, він також вважає спеціалізацію суддів.
У свою чергу суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС Володимир Бевзенко назвав причини різної судової практики:
- різне розуміння, тлумачення і застосування понять загального адміністративного права;
- різне тлумачення і застосування положень матеріального законодавства;
- різне тлумачення і застосування положень процесуального законодавства.
На його думку, для забезпечення єдиної судової практики слід говорити єдиною мовою про одні й ті ж самі формалізовані поняття в межах загального адміністративного права.
Водночас Микола Мазур, суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС, зазначив, що хоча і не прямо, але процесуальним законом встановлена обов’язковість попередньої судової практики ВС і ВСУ, відступ від якої має бути вмотивований обґрунтованими причинами. За його словами, існують також процесуальні механізми забезпечення єдності практики.
Так, на розгляд палати ККС ВС передаються справи з відступом від висновку палати або колегії цієї палати; до об’єднаної палати - відступ від висновку іншої палати або колегії іншої палати; до Верховної Палати - відступ від висновку іншого касаційного суду, від висновку Великої Палати ВС; від висновку ВСУ або ж провадження, що містить виключну правову проблему.
Також він наголосив на наявності певної ієрархії висновків, а саме:
- висновки колегії;
- висновки палати;
- висновки об’єднаної палати;
- висновки Верховної Палати.
За його словами, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати ВС мають перевагу над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду.
Підсумував питання єдності судової практики суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Василь Крат. За його словами, єдність потрібна для довіри населення, прогнозованості судових рішень, оперативності і швидкості розгляду судових справ. Разом з тим суддя відзначив, що важливою є і позасудова комунікація суддів, участь у фахових обговореннях, круглих столах, конференціях.
Крім цього, під час конференції експерти зупинилися на питаннях спеціальних методів розслідування у провадженнях, які стосуються організованої злочинності та корупційних правопорушень, забезпечення права на справедливий суд у практиці ЄСПЛ, незалежності судової влади та ефективності судових рішень.