Питання реформи вищої юридичної освіти протягом останніх років дійсно було надзвичайно актуальним і знаходилося у фокусі суспільної уваги. Як органи державної влади, так і представники громадянського суспільства останніми роками приділяли йому значну увагу. Однак, на превеликий жаль, поза увагою суспільства залишається питання юридичної освіти загалом. Наприклад, незважаючи на існування імперативної норми в Указі Президента України «Про національну програму правової освіти населення» «надання правової освіти має здійснюватися в усіх дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти» заклади вищої освіти, як правило, ігнорують цю норму і не включають правознавчі дисципліни до циклу обовʼязкових навчальних дисциплін.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не менш проблемною є ситуація з викладанням правознавчих дисциплін в закладах загальної середньої освіти. По-перше, якщо раніше дисципліни правознавчого циклу вивчалися в 9 та 10 класі, то нині обовʼязковими для вивчення є лише «Основи правознавства», які вивчають учні в 9 класі. Крім того, на відміну від багатьох інших предметів можливість скласти зовнішнє незалежне оцінювання з правознавства відсутня.
І хоча, й зазначені вище проблеми ніяк не сприяють покращенню набуття правових знань в школах, проте, мабуть, все ж найбільшою проблемою є те, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Переліку предметних спеціальностей спеціальності 014 «Середня освіта (за предметними спеціальностями)», за якими здійснюється формування і розміщення державного замовлення та поєднання спеціальностей (предметних спеціальностей) в системі підготовки педагогічних кадрів» формування та розміщення державного замовлення з предметної спеціалізації «правознавство» не передбачається, що означає, що держава не фінансує підготовку вчителя правознавства. А це, як не прикро визнавати, означає, що викладати правознавство в школах України будуть вчителі фізичної культури, образотворчого мистецтва тощо. Зрозуміло у звʼязку з цим на які результати можна очікувати. І це при тому, що саме в шкільний період закладаються ті морально-правові підвалини, які згодом, скажімо, унеможливлювали б появу в державі конституційно-правових криз на кшталт тієї, яку ми спостерігаємо сьогодні.
Питання реформи вищої юридичної освіти протягом останніх років дійсно було надзвичайно актуальним і знаходилося у фокусі суспільної уваги. Як органи державної влади, так і представники громадянського суспільства останніми роками приділяли йому значну увагу. Однак, на превеликий жаль, поза увагою суспільства залишається питання юридичної освіти загалом. Наприклад, незважаючи на існування імперативної норми в Указі Президента України «Про національну програму правової освіти населення» «надання правової освіти має здійснюватися в усіх дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти» заклади вищої освіти, як правило, ігнорують цю норму і не включають правознавчі дисципліни до циклу обовʼязкових навчальних дисциплін.
Не менш проблемною є ситуація з викладанням правознавчих дисциплін в закладах загальної середньої освіти. По-перше, якщо раніше дисципліни правознавчого циклу вивчалися в 9 та 10 класі, то нині обовʼязковими для вивчення є лише «Основи правознавства», які вивчають учні в 9 класі. Крім того, на відміну від багатьох інших предметів можливість скласти зовнішнє незалежне оцінювання з правознавства відсутня.
І хоча, й зазначені вище проблеми ніяк не сприяють покращенню набуття правових знань в школах, проте, мабуть, все ж найбільшою проблемою є те, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Переліку предметних спеціальностей спеціальності 014 «Середня освіта (за предметними спеціальностями)», за якими здійснюється формування і розміщення державного замовлення та поєднання спеціальностей (предметних спеціальностей) в системі підготовки педагогічних кадрів» формування та розміщення державного замовлення з предметної спеціалізації «правознавство» не передбачається, що означає, що держава не фінансує підготовку вчителя правознавства. А це, як не прикро визнавати, означає, що викладати правознавство в школах України будуть вчителі фізичної культури, образотворчого мистецтва тощо. Зрозуміло у звʼязку з цим на які результати можна очікувати. І це при тому, що саме в шкільний період закладаються ті морально-правові підвалини, які згодом, скажімо, унеможливлювали б появу в державі конституційно-правових криз на кшталт тієї, яку ми спостерігаємо сьогодні.