Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 21 січня 2015 року № 17 Кабінет Міністрів України ліквідував Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проте, варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 4 листопада 2010 року № 2677-VI примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього ж Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Крім того, питання виконання судових рішень регулюються Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5.
Тому аби ліквідувати даний орган Міністерства юстиції України, необхідно внести відповідні зміни до двох вище наведених законів України, оскільки постановою Кабінету Міністрів України не може ліквідовуватися даний орган Мін’юсту, правовий статус та повноваження якого визначені на законодавчому рівні. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З іншої сторони такі зміни в структурі Мін’юсту є першим етапом реформи юстиції. Наступним етапом буде запровадження інституту приватних виконавців (досвід Казахстану, Франції, Бельгії, Люксембургу, країн Балтії). Щоб стати приватним виконавцем, потрібно буде отримати державну ліцензію та застрахувати свою відповідальність перед клієнтами.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу», державний виконавець є представником влади й здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. А щодо приватних виконавців постають багато питань, зокрема, яким чином буде здійснюватися виконання кримінальних покарань; виконання рішень суду у справі, де відповідачем виступає держава; чи не призведе цей інститут до зловживання своїми повноваженнями і до рейдерства; яким чином буде здійснюватися контроль за їх діяльністю. Тому слід буде в майбутньому вирішити питання із визначенням на законодавчому рівні правового статусу та повноважень відносно здійснення виконавчих дій приватними виконавцями, здійснення контролю за їх діяльність.
Проблемами на сьогоднішній день в роботі державної виконавчої служби України є: виконання приблизно 25 відсотків проваджень; надмірна завантаженість роботи державних виконавців; низький рівень матеріально-технічного забезпечення їх роботи та заробітної плати.
Проте, варто зазначити, що не слід поспішати з повною ліквідацією органів Державної виконавчої служби України. Можна ж перейти до змішаної системи примусового виконання рішень судів. Так, зокрема, залишити і Державну виконавчу службу і впровадити інститут приватних виконавців. Наш вітчизняний багаторічний досвід показав, що під час запровадження, наприклад, інституту приватного нотаріату з 1993 року, також були певні застереження відносно того, що приватні нотаріуси порушуватимуть чинне законодавство України, таємницю вчинення нотаріальних дій. Проте, цього ж не сталося.
Тому разом із органами державної виконавчої служби діяльність приватних виконавців зможе призвести до зменшення навантаження на державних виконавців, підвищення ефективності їх роботи; скорочення строків виконавчого провадження; зменшення корупційних чинників, оскільки приватний виконавець не буде зацікавлений занижувати вартість реалізації арештованого майна; економії бюджетних коштів із-за скорочення апарату в системі органів державної виконавчої служби України. І, в решті-решт, одна із сторін зможе сама визначатися, до державного чи приватного виконавця їй звертатися для примусового виконання рішення суду.
Що стосується ліквідації Державної реєстраційної служби України і передачі органам місцевого самоврядування частини її функцій, то слід зазначити, Положення про Державну реєстраційну службу України затверджене Указом Президента України 6 квітня 2011 року № 401/2011. Відповідно до п. 1 цього Положення Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.
Крім того, Положення про Державну реєстраційну службу України було затверджене також постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 219, яким визначено, що Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.
Варто звернути увагу на те, що Указ Президента України 6 квітня 2011 року № 401/2011 є чинним і має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 21 січня 2015 року № 17 прийнята з метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції, раціонального використання бюджетних коштів та на виконання пункту 9 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів України” щодо скорочення чисельності працівників державних органів на 20 відсотків Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п. 9 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів України”від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.
Отже, у вище наведеному Законі йде мова не про ліквідацію органів виконавчої влади та інших державних органів, а про скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків тощо. Крім того, виникає запитання, чи буде здійснюватися своєчасне фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування для виконання деяких переданих до їх повноважень функцій Укрдержреєстру і наскільки ефективно вони будуть ці функції виконувати; як органи місцевого самоврядування будуть акумулювати інформацію, що міститься в Мін’юсті, щодо об’єктів нерухомого майна, загальна площа яких виступатиме базою для стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Варто зазначити, що Укрдержреєстр мав все ж таки деякі переваги. Так, зокрема, були сформовані єдині тарифи та стандарти надання послуг по всій території Україні, запроваджено контроль за роботою державних реєстраторів та єдина управлінська вертикаль, започатковано реєстрацію бізнесу через мережу Інтернет, було відкрито реєстри бізнесу та суттєво розширено перелік відомостей з ЄДР, доступний для безплатного перегляду в Інтернеті, впроваджено онлайн-консультації за допомогою телефону чи скайп-зв’язку, а також попередній запис на прийом через мережу Інтернет, встановлено електронні системи керування чергою. Нотаріусам було передано функції державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Проте, були і нарікання на роботу цього органу влади. Так, зокрема, було багато скарг на якість надання послуг цим органом виконавчої влади, відсутність належної мотивації у співробітників, висока забюрократизованість, корупція на місцях, неефективна організаційна структура, а також надлишкова кількість управлінського апарату, централізацію прийняття рішень.
Тому в сьогоднішніх умовах фінансово-економічної кризи та ведення військових дій в зоні АТО може і доцільно ліквідовувати такий орган влади з метою економії бюджетних коштів та скорочення державного апарату, проте все ж була створена певна система державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації) об’єднань громадян.