08 листопада 2019, 15:10

Ринок землі з фейсконтролем

Володимир Ігонін
Володимир Ігонін «Василь Кісіль і Партнери, ЮФ» партнер, керівник практики корпоративного права

Все йде до того, що український агросектор менше ніж за рік «порве кайдани» сумнозвісного мораторію. Вірогідно, що з жовтня 2020 р. земельні ділянки сільськогосподарського призначення можна буде купити й продати, не вдаючись до складних схем. Інтрига залишається щодо того, наскільки вільним буде цей ринок: в чиї руки та скільки землі будуть відпускати.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Після низки рішучих заяв на найвищому політичному рівні 25.09.2019 р. Кабмін подав у Верховну Раду законопроект №2178 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Законопроект виявився достатньо ліберальним. Уряд запропонував обмежити сукупну площу землі у власності (не враховуючи землю у користуванні) двома показниками: 15% в межах області та 0,5% разом (що трохи більше ніж 200 тис. га). В Україні є кілька агрохолдингів, які вже обробляють такий земельний банк. Урядовий законопроект не допускає іноземних суб’єктів до набуття у власність сільськогосподарських угідь напряму, але не обмежує опосередкований контроль іноземців над землею через участь в юридичних особах, утворених згідно із законодавством України. Такий підхід не задовольнив широкі кола учасників ринку, що змусило Президента публічно розкритикувати урядовий законопроект.

Окрім урядового законопроекту, депутати зареєстрували ще десяток альтернативних. Найбільші шанси на прийняття наразі має законопроект №2178-10, який подала група народних депутатів на чолі з Сольським М.І., головою профільного Комітету з питань аграрної та земельної політики. Цей законопроект пропонує додаткові обмеження, яких не було в урядовому проекті.

Перше нове обмеження встановлює додатковий (третій) граничний показник сукупної площі землі у власності – 35% від земель однієї об’єднаної територіальної громади. Максимальну площу землі в межах області пропонується зменшити до 8% (в урядовому проекті 15%). Ліміт у межах країни такий самий, як і в урядовому проекті – 0,5%.

Друге обмеження стосується доступу на український ринок іноземного капіталу. Законопроектом пропонується додати в Перехідні положення Земельного кодексу таку норму: «До 01.01.2024 р. не допускається набуття юридичними особами, бенефіціарним власником (контролером) яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, права власності на землю сільськогосподарського призначення [окремих категорій]».

Очевидно, що це крок назустріч учасникам ринку, занепокоєних перспективою, що землю можуть скупити іноземні громадяни та корпорації зла через участь в українській юридичній особі. Економічні, політичні та психологічні аспекти таких занепокоєнь залишимо відповідним фахівцям. Розглянемо запропоноване обмеження для іноземного капіталу з правової точки зору.

Обмеження встановлюється не для засновників (учасників, акціонерів), а для бенефіціарних власників. Тому обмеження не діятиме у випадку, коли учасником української юридичної особи-покупця землі є іноземна компанія, а вже учасником такої материнської іноземної компанії є громадянин України. Саме він відповідно до закону буде бенефіціарним власником юридичної особи-покупця, що цілком виправдано.

Водночас законопроект творчо використовує інститут бенефіціарного власника, розповсюджуючи цей термін на юридичних осіб. Як відомо, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) може бути виключно фізична особа. Це визначено в законі та є суттю цього терміна. Тому формулювання законопроекту «бенефіціарним власником (контролером) яких є юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України» не узгоджується з українським законодавством і загальноприйнятою у світі концепцією бенефіціарного власника. Ситуації, в якій одна юридична особа була б бенефіціарним власником іншої юридичної особи, просто не існує. Сподіваємося, що під час доопрацювання тексту законопроекту ця помилка буде виправлена.

Окремо варто зазначити, що в українському агросекторі працюють різні учасники. Українську землю вже зараз обробляють компанії з іноземним капіталом. При цьому чимало таких компаній інвестують, створюють робочі місця і сплачують податки в Україні протягом багатьох років. Позбавити такі компанії права купувати землю, яку вони роками обробляють, було б неправильно та економічно невигідно для країни. До честі розробників, законопроект передбачає певні винятки для сільськогосподарських компаній з іноземними бенефіціарами, якщо такі компанії вже обробляють землею більше ніж 3 роки. Такі компанії зможуть придбати землю одночасно з відкриттям ринку для українських покупців у жовтні 2020 р.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати