Україна більше ніж півтора року перебуває у новій правовій реальності, спровокованій повномасштабною агресією рф та режимом воєнного стану. І одним із актуальних викликів для держави постало питання про донесення до міжнародної спільноти позиції, що будь-яка співпраця з рф так чи інакше сприяє/підтримує здатність останньої вести війну проти України. Одним із найдієвіших способів цієї комунікації — є результат державної санкційної політики, який наразі розвивається у багатьох площинах.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас потрібно розуміти, що органи державної влади, їх посадові особи, відповідно до вимог Конституції України, мають діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До того ж саме санкційна сфера певною мірою є методом відступу держави від правового порядку мирного часу.
Санкційне «чистилище» і хто ним керує
Не буде перебільшенням сказати, що Україна стала флагманом у формуванні й реалізації нових форм санкційної політики. Однією з таких цікавих форм є наповнення реєстру міжнародних спонсорів війни на порталі «Війна і санкції», який адмініструє НАЗК на власному офіційному вебсайті.
Такий засіб іміджевого впливу на сьогодні жодним нормативним актом не врегульовано. Включення юридичної особи-нерезидента до переліку міжнародних спонсорів війни за своєю суттю не є рішенням суб’єкта владних повноважень.
Постає питання, чому саме НАЗК, яке є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, займається веденням реєстру міжнародних спонсорів війни?
Виявляється, що НАЗК, як державний орган, залучене до роботи одразу трьох робочих груп:
- Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санаційної політики з питань реалізації державної санкції політики;
- Міжвідомчої робочої групи з питань притягнення до відповідальності винних в агресії щодо України осіб, розшуку, арешту та подальшої конфіскації або примусового вилучення їхніх активів, а також об’єктів права власності рф та її резидентів у дохід України;
- Міжнародної робочої групи з питань санкційної політики проти рф (групи Єрмака-Макфола).
Перелік міжнародних спонсорів війни публікується на офіційному сайті НАЗК для досягнення ефективності діяльності вказаних робочих груп. Водночас НАЗК, посилаючись на воєнний стан та національну безпеку, не називає джерела отриманої інформації про осіб, які підлягають внесенню до вказаного списку.
З наведеного вбачається, що НАЗК у статусі державного органу залучене до діяльності вказаних робочих груп щодо реалізації санкційної політики, сприяє ефективності їх діяльності, веде вебпортал «Війна і санкцій», ухвалює рішення про включення особи до переліку міжнародних спонсорів тероризму. Водночас ця діяльність НАЗК, як державного органу, нічим не врегульована.
Можна казати, що у вільний від проведення перевірок електронних декларацій час, НАЗК займається «хобі» по наповненню вебпорталу «Війна і санкції». Однак такий позаправовий характер насправді відповідає загальній логіці санкційної політики, значна частина якої, тим чи іншим чином, стосується сфери правової невизначеності.
Що робить НАЗК для реального застосування санкцій
Як зазначає НАЗК, перелік міжнародних спонсорів тероризму, що публікується на вебпорталі «Війна і санкції», є іміджевим заходом, який спрямовано на створення інформаційного тиску для виходу міжнародних компаній з ринку росії та припинення фінансування ними війни держави-агресора.
Однак Мін’юст може розцінювати таку інформацію не просто як іміджевий захід, а як інформаційне джерело щодо підтвердження доводів в обґрунтуванні позовних заяв про застосування санкцій у вигляді стягнення активів у дохід держави.
Отже, інформація, отримана державним органом із невідомих джерел та опублікована на офіційному сайті цього державного органу поза межами його основної діяльності та мети створення, фактично легітимізується та використовується як доказ у своїй діяльності іншим державним органом. Але така конструкція не є новою, наприклад, Мін’юст до позовної заяви як доказ може додавати протокол допиту слідчого іншим слідчим.
Також цікавим є факт, що, як повідомляє Мін’юст, наразі чинним законодавством не визначено критерії оцінювання осіб, щодо яких вирішується питання про ініціювання застосування санкцій у вигляді стягнення активів у дохід держави та подання відповідної позовної заяви до суду
Наразі є кейси виключення з пре-санкційного листа, коли учасник повідомив про вихід з російського ринку. Отже, цілком ймовірно, що перелік міжнародних спонсорів війни може виступати як перший крок для визначення суб’єктів, до яких можуть бути застосовані персональні економічні санкції та, відповідно, санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави. Водночас суб’єкти, які необґрунтовано внесені на вказаний вище портал, мають максимально активно і повно надавати НАЗК актуальну інформацію.