3 квітня 2016 р. набрав чинності Закон України від 18.02.16 р. №1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», яким передбачено низку змін, зокрема зменшення переліку земель, які не підлягають передачі у власність та користування на земельних торгах, до витрат переможця додано витрати на підготовку земельної ділянки до торгів тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На черзі – підписання Президентом України Закону, прийнятого 31.03.2016 р. Верховною Радою України, «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (проект №1599).
Що змінюється цим законом? Насамперед, визначення фермерського господарства. Основна концепція полягає у тому, що відтепер фермерське господарство може бути організоване у формі юридичної особи або як фізична особа-підприємець. Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» у новій редакції, фермерське господарство (далі – ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Згідно з ч. 4 ст. 1, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У новій доповненій ч. 5 ст. 1 передбачено, що фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності ФОП і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно ФОП та члени його сім’ї, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї.
Отже, з наведеного можемо виокремити чотири форми фермерського господарства, а саме: ФГ – юридична особа, сімейне ФГ – юридична особа, ФГ – фізична особа підприємець, сімейне ФГ – фізична особа-підприємець. Очевидно, що законодавець впроваджує сімейні ФГ, пропонуючи їм самоорганізуватися на основі ФОПа – фізичної особи-підприємця, яким оформляється один із членів господарства.
1. Перша юридична невизначеність виникає при аналізі ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фермерські господарства» та ст. 3 Сімейного кодексу України, на яку йде посилання при визначенні сімейного ФГ. Так, згідно з ч. 1 ст. 3 закону, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Окремо закон вказує, що до членів сім’ї для цілей цього закону належать дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні й двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи й батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).
Однак, у ст. 3 Сімейного кодексу відсутній чіткий перелік осіб, які вважаються членами сім’ї. Крім того, СК України взагалі визначає концептуально іншу позицію. Так, згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 3 СК України: «Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».
Отже, у нововведеннях при визначенні сімейного ФГ наводиться посилання на ст. 3 СК України де вказується визначення сім’ї. Разом з тим, Закон України «Про фермерське господарство» вже містить перелік осіб, які можуть бути членами фермерського господарства, і цей перелік включає не лише членів сім’ї, а й родичів.
Окремо слід зазначити, що тоді відповідно до ч. 3 ст. 3 СК України, сімейне ФГ теоретично може створити навіть одинока особа, оскільки за СК України вона має статус сім’ї, а також, що не менш важливо, ФГ можуть створити особи повністю не пов’язані родинними стосунками, оскільки (згідно з ч. 4 ст. 3 СК України) підставами створення сім’ї є «інші підстави, не заборонені законом та такі, що не суперечать моральним засадам суспільства», що, як відомо, є оціночним поняттям. Напрошується висновок, що законодавець дав можливість усім, хто бажає проживати разом з будь-яких підстав, створити ФГ з сімейним статусом. Це може стати поштовхом до більшого розповсюдження родових помість та екопоселень, коли відбувається об’єднання двох і більше сімей в одну громаду.
2. Другим нюансом, на який слід звернути увагу, є встановлення обмеження в останньому реченні ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», яке стосується залучення сімейним ФГ інших громадян лише для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок. Залучення в якості кого? Якщо у ролі працівника, то у ч. 1 ст. 27 Закону про фермерські господарства зазначено: «У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи у ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом)». Відтак, у нововведенні визначено обмеження на залучення працівників лише на сезонні та спеціалізовані роботи, натомість у чинній нормі (яка наведеним законопроектом не скасовується) такого обмеження не міститься.
3. Окремо щодо сімейного ФГ слід зазначити, що законодавець додав до Закону України «Про фермерське господарство» ст. 81, якою більш детально регулює організаційно-правові моменти сімейного ФГ. Так, сімейне ФГ без статусу юридичної особи створюється на підставі оформлення голови господарства як фізичної особи-підприємця. Однак це ще не все. Надалі члени сім’ї зобов’язані укласти договір між собою у письмові формі та посвідчити його нотаріально. У ч. 5 ст. 81 передбачені істотні умови, які повинні бути врегульовані сім’єю для створення сімейного ФГ. Наведені вимоги дуже нагадують основні розділи статуту юридичної особи, різниця лише у тому, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» для створення юридичної особи не вимагається нотаріального посвідчення її статуту (засвідчення справжності підписів засновників на ньому), а за нотаріальне посвідчення договору про створення фермерського господарства необхідно буде заплатити.
4. Важливу увагу заслуговує аналіз оподаткування сімейного ФГ. Це питання не піднімається у проекті закону №1599.
Аграрії знають, що для них створено два спецрежими оподаткування, це 4-та група єдиного податку та спецрежим ПДВ. Разом з тим, звернімося до термінології ПК України. Так, відповідно до п. 14.1.235 п. 14.1. ст. 14 ПК України: «сільськогосподарський товаровиробник для цілей гл. 1 розд. XIV цього Кодексу – юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснює операції з її постачання».
Щодо спецрежиму ПДВ, то відповідно до п. 209.1. ст. 209, спецрежим ПДВ може обрати резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського й лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті. Згідно з п. 209.6. ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, у якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% від вартості усіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12-ти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Щодо спрощеної системи оподаткування, то на 4-ій групі мають право перебувати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%. Вище зазначалося, що с/г товаровиробник – це юридична особа, а тому фізична особа не може перебувати на 4-ій групі оподаткування єдиним податком, залишаються перші 3 групи.
Отже, законодавець у ПК України використовує такі терміни як «юридична особа» та «підприємство». Зважаючи на це, сімейне ФГ оформлене як фізична особа-підприємець претендує лише на перші 3 групи єдиного податку. Що вигідно – вирішувати фермерам, але питання, чому сімейні ФГ позбавили можливості користуватися тими пільгами, які ще існують для с/г товаровиробників, залишається відкритим. Маємо надію, що законодавець виправить це питання.
5. Фермерство і приватизація. Дія закону про сімейні ФГ у взаємодії з законом «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів».
Слід звернути увагу на питання отримання землі для ФГ. Так, набуття у власність і користування земель для ведення ФГ регулюється виключно Земельним кодексом України (відповідно до нової редакції ст. 7, що міститься у проекті №1599). Зважаючи на норми безоплатного виділення земель державної та комунальної власності, для ведення ФГ виділяється земля у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, для ОСГ – не більше ніж 2 га.
Разом з тим, згідно з абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України у редакції закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», з переліку земельних ділянок, які не підлягають продажу на земельних торгах виключено ділянки для ведення фермерського господарства. Зважаючи на це, земельні ділянки площею більше, ніж передбачено нормами безоплатної передачі, фермер повинен придбати або ж отримати в оренду на земельних торгах. Може виникнути ситуація, коли для того, щоб отримати в оренду сусіднє поле, фермеру необхідно буде змагатися за нього на торгах.
Крім того, зважаючи на наведене, виникають питання реалізації ч. 4 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство». А саме, громадяни України, які до 1.01.2002 р. отримали у постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. Постає питання: як тепер реалізувати переважне право на викуп, отримання в оренду земельних ділянок для ведення ФГ тій категорії громадян, які до 1.01.2002 р. отримали у постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, якщо понад норму ФГ може отримати земельні ділянки лише на земельних торгах?
На нашу думку, мета закону – переведення великих особистих селянських господарств у статус фермерських господарств та виведення з тіні усіх дрібних виробників с/г продукції, а відповідно, і їх оподаткування. Отже, вбачаємо у новому законі додаткове регулювання й оподаткування такої діяльності, впроваджується ще одна організаційно-правова форма господарювання на селі. Чи підуть на користь суспільству такі зміни – покаже час. Можна зробити висновок, що держава, яка хоче позитивних змін, повинна думати не про те, як оподаткувати село, а як його збагатити, підтримати, відновити. Однак то вже політика.