10 грудня 2019, 11:48

Наявність/відсутність розумної економічної причини при проведенні операції

Опубліковано в №50 (704)

Олександр Шадура
Олександр Шадура «TaxLink, платформа податкових знань» юрист

Основним поняттям у податковому праві з позиції звітності та оподаткування є поняття «господарської операції». Вона є наріжним каменем у формуванні платником податку витрат та доходів, нарахуванні та сплаті податків. Господарська операція вважається такою, що вчинена в межах господарської діяльності, лише за умови розумних економічних причин (ділової мети) для її проведення. Операція, позбавлена таких причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Вже у грудні 2019 р. Верховна Рада України може прийняти резонансний законопроєкт №1210, який суттєво уточнює та доповнює визначення терміну «розумна економічна причина (ділова мета)». Як і раніше, це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Законопроєктом пропонується закріпити поняття економічного ефекту, який передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Окрім того, запропоновано зафіксувати окремі критерії, за яких належно оформлену операцію можна вважати позбавленою розумних економічних причин для її проведення.

Варто зазначити, що вказані зміни не є революційними, а навпаки, протягом тривалого часу вони успішно застосовувалися на практиці в колишньому ВАСУ та перекочували до аргументації рішень Верховного Суду.

Чи не останнім прикладом вираження узагальненої позиції щодо застосування критерію розумної причини стало липневе рішення Верховного Суду у справі №826/10852/15, в якій було підтверджено позицію податкового органу про безпідставне формування витрат платником за договорами, які були укладені виключно для мінімізації податкових зобов'язань.

Суд встановив, що за результатами перевірки податковий орган констатував факт безпідставного формування витрат шляхом включення до їх складу відсотків, сплачених нерезиденту (Швейцарія) за користування кредитними коштами за договором позики. Отримані підприємством від нерезидента кредитні кошти використовувалися для придбання товарів (зокрема, зерна) та оплати супутніх послуг при поставці таких товарів покупцю. Поставку придбаних товарно-матеріальних цінностей позивач здійснював здебільшого своєму позикодавцю. Відповідно до оформлених домовленостей, отримуючи черговий транш за договором, платник здійснював придбання товарів, які надалі постачав нерезиденту, який зі свого боку розраховувався за поставлений раніше товар. Отримані від нерезидента кошти за поставлені товари підприємство в повному обсязі перераховувало в рахунок погашення зобов'язань за договором позики, враховуючи відсотки.

На переконання податкового органу, цей договір був укладений за відсутності ділової мети — виключно для мінімізації податкових зобов'язань, оскільки отримання коштів у позику не призвело до приросту або збереження активів чи вартості підприємства, а лише штучно збільшило витрати.

ВС погодився з позицією податкового органу, вказавши, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме в межах господарської діяльності, а не з іншими цілями. При цьому мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети у процесі здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому випадку та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку і лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Збільшення витрат платника податку за наявності об'єктивної можливості до їх скорочення свідчить про позбавлення розумної економічної причини операції. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Зі встановленого у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково має бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція, принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань), має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Зважаючи на наявну судову практику, доводи якої фактично офіційно закріплюються в нормах законопроєкту, підтвердження розумної економічної причини (ділової мети) операції буде зводитися до встановлення її прибутковості або її здійснення з наміром отримати економічний зиск у далекому майбутньому або дуже далекому майбутньому. Водночас не варто забувати про необхідність максимальної документації процесу замовлення/отримання/здійснення операції (окрім первинних документів, було б чудово мати ділове листування з контрагентами, формувати звітні матеріали). Також потрібно бути готовим доводити «неоціненність» проведення операції для бізнесу, що в перспективі дозволила б або дозволить отримати більший дохід та більше клієнтів.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати