Вже більше місяця наша країна відстоює свою незалежність та суверенітет у війні, що була безпідставно розв’язана росією. Кожного дня ми дізнаємося про нові й нові злочини, вчинені агресором. Серед них найбільшу загрозу для майбутнього як України, так і більшості країн світу становлять злочини проти довкілля. З першого погляду може здаватися, що в загальних обсягах завданої шкоди та втрачених життів екологічні злочини та розмови про них не на часі, однак така позиція хибна.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Додатковий протокол (Протокол I) до Женевських конвенцій про захист жертв міжнародних збройних конфліктів від 12 серпня 1949 р., прийнятий 8 червня 1997 р., визначає, що заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу. Крім того, у ст. 55 Протоколу I зазначено, що при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть шкоди природному середовищу й тим самим здоров’ю або виживанню населення. Заподіяння шкоди природному середовищу як репресалій заборонено.
Аналогічна позиція викладена в Декларації Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище і розвиток 1992 р., що закріплює основні принципи екологічного права. Саме у 24-у принципі цієї Декларації зазначено, що війна неминуче здійснює руйнівний вплив на процес сталого розвитку, тому держави повинні поважати міжнародне право, що забезпечує захист довкілля, під час збройних конфліктів і мають співпрацювати, за необхідності, у справі його подальшого розвитку.
Українська держава, як і всі країни світу, розуміє, що наслідки шкоди, завданої довкіллю агресором, будуть мати довгострокове відлуння. Завдаючи шкоди об’єктам з високими екологічними ризиками, агресор чітко усвідомлює це.
Повертаючись до підсумків першого місяці війни, можна констатувати, що органи державної влади та громадські організації, які займаються питаннями захисту довкілля, досить швидко мобілізувалися і почали проводити роботу з фіксування екологічних злочинів, підготовки позовів та звернень до міжнародних інстанцій. Створюється велика кількість застосунків, робота яких має допомогти не лише спеціалістам, але й пересічним громадянам фіксувати та акумулювати інформацію стосовно шкоди, яка завдана довкіллю агресором. Так, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України фіксує і публікує інформацію щодо вчинених злочинів. За результатами аналізу інформації, опублікованої на сайті міністерства, вважаємо за необхідне виділити такі найсерйозніші злочини проти довкілля, вчинені агресором.
Найбільшим шоком для всього світу стало, звичайно, посягання росією на безпеку атомних об’єктів та використання цих об’єктів для шантажу. Так, 24 лютого 2022 р. під час вторгнення російські війська захопили Чорнобильську атомну електростанцію та інші атомні об’єкти в Чорнобильській зоні відчуження (зоні підвищеної небезпеки). При цьому у сховищах відпрацьованого ядерного палива ВЯП-1 та ВЯП-2 знаходиться понад 22 тис. відпрацьованих паливних збірок, що при неправильному зберіганні є не потенційною, а реальною загрозою перетворення тисяч гектарів на радіоактивну пустелю. Були взяті у заручники працівники ЧАЕС. Ці героїчні люди більше місяця перебували у полоні і під дулами автоматів зберігали світ від екологічної катастрофи. Натомість незнання та халатне ставлення агресора до небезпек, які таїть радіація, у кінцевому підсумку призвели до радіоактивного опромінення самих російських військових, які, не дотримуючись техніки радіоактивної безпеки, відвідували та плюндрували об’єкти зони ураження, у т.ч. «Рудий ліс». 31 березня 2022 р. окупаційні війська залишили територію зони відчуження, і точкові вимірювання рівнів радіації на місцевості показали суттєві підвищення. Станом на 10 квітня радіаційний фон не відновлено.
Ігноруючи очевидність небезпеки, яку несуть атомні об’єкти, на спробах захопити/пошкодити ЧАЕС агресор не зупинився. 26 лютого 2022 р. внаслідок обстрілу в Дергачівському районі Харківської області було пошкоджено трансформатор, що забезпечує електроенергією пункт зберігання радіоактивних відходів Харківського міжобласного відділення асоціації «Радон», внаслідок чого комплексна автоматизована система радіаційного моніторингу вийшла з ладу.
27 лютого 2022 р. в результаті ракетного обстрілу стався потужний вибух у передмісті Києва поблизу місця розташування Центрального виробничого об’єднання «Радон». На щастя, викиду радіонуклідів у навколишнє середовище не відбулося.
Уранці 4 березня 2022 р. російські танки увійшли на територію найбільшої в Європі діючої Запорізької атомної електростанції і відкрили артилерійський вогонь по енергоблоку №1 та адміністративним будівлям. Пізніше в Держатомрегулюванні повідомили, що критичні системи безпеки енергоблоку №1 не постраждали, викидів радіоактивних матеріалів не відбулося. За повідомленням «Енергоатому» 16 березня 2022 р., внаслідок ворожих обстрілів було пошкоджено високовольтну лінію електропередачі ЗАЕС — Каховська 750 кВ, через яку здійснюється видача електроенергії з Запорізької АЕС. Наразі ЗАЕС перебуває під контролем російських збройних сил, 5 з 6 енергоблоків були виведені з роботи та припинили виробляти електроенергію.
6 та 10 березня 2022 р. було обстріляно територію Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», де розташований ядерний реактор «Джерело нейтронів». Реактор завантажено 37 ядерними паливними збірками.
Ці приклади демонструють, що пошкодження та захоплення атомних об’єктів носить спланований характер, має ознаки воєнних злочинів, у т.ч. проти довкілля. Крім того, такі дії порушують міжнародне законодавство, зокрема 7 ключових умов ядерної безпеки, визначених Агентством з атомної енергії ОЕСР, несуть загрозу всьому світу.
На жаль, не лише атомні об’єкти стали предметом посягання агресора. Абсолютно прицільно та з розумінням справи для створення катастроф техногенного характеру пошкоджувалися тепло-електростанції, дамби. Наприклад, була здійснена спроба підриву дамби Київського водосховища та ГЕС, розташованої на північ від Києва. Якби дамба була зруйнована, паводок призвів би до катастрофічних збитків і жертв серед населення столиці.
Російські військові вразили балістичною ракетою нафтобазу у Васильківському районі Київської області. Внаслідок ракетного удару виникла пожежа, токсичні продукти відкритого горіння спричинили забруднення повітря над житловими районами. Було підірвано газопровід у Харкові. Згідно з нормами цивільної безпеки, аварія такого масштабу є техногенною катастрофою, а значить, населенню бажано негайно покинути місця, близькі до аварії.
Внаслідок ворожого вторгнення та пошкодження інфраструктурних об’єктів виникли нові загрози, серед яких: забруднення повітря, земель, загроза забруднення річок (стічними водами, відходами тощо), які, в першу чергу, є джерелом питної води; забруднення підземних і поверхневих вод внаслідок розливів нафтопродуктів з підірваних резервуарів; руйнування сміттєзвалищ та інше.
Слід звернути увагу і на природно-заповідні території, які зазнають значної шкоди внаслідок російської агресії проти народу України. Агресор веде бойові дії на території 900 об’єктів природно-заповідного фонду площею 1,24 млн га. Під загрозою знищення знаходяться близько 200 територій Смарагдової мережі площею 2,9 млн га. Особливе занепокоєння викликає знищення Рамсарських об’єктів на узбережжі Азовського та Чорного морів та у нижній течії Дунаю та Дніпра.
Внаслідок бойових дій в лісах у Київській, Чернігівській, Сумській, Луганській, Донецькій та Херсонській областях є велика кількість нездетонованих ракет, а також боєприпасів, що не розірвалися. Це потенційна загроза для людей та біорізноманіття на десятиліття вперед. Крім того, переміщення військової техніки противника, обстріли та бомбардування призводять до лісових пожеж, їх гасіння під час бойових дій ускладнене, а на підконтрольних окупантам територіях неможливе. Пожежі істотно, а подекуди й непоправно шкодять унікальним екосистемам цих територій.
На жаль, з кожною хвилиною військової агресії нашій державі завдається шкода, у т.ч. екологічного характеру, на подолання наслідків якої потрібні будуть десятиліття та надзвичайно великі фінансові ресурси. Вже сьогодні необхідно робити кроки для отримання компенсаційних виплат за завдану шкоду. Так, у кінці лютого виконуючий обов’язки міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Р. Стрелець повідомив, що почалася підготовка позову до Міжнародного суду ООН для повної компенсації збитків, завданих навколишньому природному середовищу за результатами пожежі на нафтобазі в с. Крячки Київської області.
Ми впевнені, що за час військових дій буде змінено формат звернень до Високого суду, оскільки необхідно охопити максимальну кількість об’єктів, руйнування яких призвело до нанесення шкоди довкіллю.
Зважаючи на постійне збільшення кількості злочинів проти довкілля та обмеженість державних ресурсів для фіксації всієї завданої шкоди, життєво важливою є проактивна позиція наших громадян і їх допомога у фіксації екозлочинів на місцях. Вже сьогодні працюють ресурси, які збирають та акумулюють дані для відповідних позовів, серед них #SaveEcoBot (saveecobot.com). Крім того, з 15 березня 2022 р. розпочав роботу оперативний штаб при Державній екологічній інспекції України для формування єдиного реєстру збитків, заподіяних довкіллю внаслідок вторгнення російської федерації на територію України, створений тelegram-бот @EcoShkodaBot
Як і всі фронти, екологічний потребує нашого єднання. Врятувати довкілля ми можемо тільки ми, і поки воїни боронять незалежність нашої держави, волонтери забезпечують військові та соціальні потреби, громадянське суспільство має вже зараз готуватися до відновлення України, у т.ч. через притягнення винних до відповідальності, а це буде неможливо без спільної роботи з належної фіксації відповідних злочинів, вчинених російським агресором і їх поплічниками.
Матеріал підготовано з використанням інформації, що представлена на офіційному сайті міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів, а також сайті Агентства з атомної енергії ОЕСР.