Якщо ви практикуєте в міжнародному арбітражі або працюєте із англійськими правниками – термін «естопель» вам знайомий. Наприклад, суд має залишити позов без розгляду, якщо в договорі є арбітражне застереження і відповідач до подання першої заяви по суті спору заперечив проти вирішення спору в господарському суді (п. 7) ч. 1 ст. 226 ГПК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чи знайдеться (або вже знайшлось) в нашій судовій практиці місце для естопеля?
Естопель – це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви в спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Класичний приклад естопеля: заборона стверджувати, що сторони не досягли згоди про всі істотні умови договору, якщо сторона прийняла виконання по ньому або вчинила інші дії, що свідчать про визнання договору укладеним. Наступні конклюдентні дії щодо схвалення правочину конвалідують його із ретроспективною силою.
Британська практика розрізняє promissory estoppel та equitable estoppel. В американському праві є judicial estoppel – заборона займати позицію, яка є протилежною тій, що була на користь сторони у попередніх судових спорах. Це схоже на процесуальну преюдицію – сторона мусить визнавати доведеною обставину, яка встановлена судом щодо неї в іншому спорі (ч. 4 ст. 75 ГПК України; ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Римське коріння естопеля
Континентальне право застосовує принцип неприпустимості суперечливої поведінки. В Німеччині, Бельгії і Нідерландах в якості інституту, близького до естопеля, називають відомий з часів римського права принцип «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Принцип «venire contra factum» означає, що здійснення прав всупереч зі своєю попередньою поведінкою не допускається на підставі принципу добросовісності.
В договірному праві естопель розглядають як позбавлення права на заперечення через попередню поведінку. Наприклад, заборона несумісної поведінки (inconsistent behavior) в ст. 1.8. Принципів УНІДРУА: «сторона не може діяти несумісно з певним розумінням, яке виникло з причин, що залежать від неї у іншої сторони і друга сторона, розумно на нього покладаючись, вчинила дії на шкоду собі».
В коментарі до ст. III.–1:103 (Good faith and fair dealing) Модельних правил європейського приватного права вказується, що «поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діючи собі на шкоду, розумно покладалась на них» (Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of reference (DCFR)
Естопель в українському праві і процесі
Естопель базується на добросовісності (ст. 3 ЦК України) і забороні зловживання правом (ст. 13 ЦКУ). Більшість юристів, читаючи ч. 1 ст. 241 ЦК України (правочин, вчинений з перевищенням повноважень, є дійсним у разі наступного його схвалення особою) інтуїтивно розуміють, що це заборона суперечливої поведінки.
Чи не єдину згадку про «естопель» ми знайшли в справі № 914/2622/16. Позивач вчинив конклюдентні дії щодо визнання оспорюваних договорів і щодо правомірності набуття відповідачем прав вимоги на підставі цих договорів. Тим самим позивач втратив право посилатись на підстави для визнання договорів недійсними, з огляду на принцип «естопель».
Суд визначив, що «естопель означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому або іншому судовому процесі» (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 р. ). Як на джерело цього принципу суд послався на практику Європейського суду з прав людини (Хохліч проти України (Заява № 41707/98); «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини (Заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98 ).
Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 р. у справі № 914/2846/14 фактично підтримав доктрину venire contra factum proprium. Для аргументації суд навів постанову ВГСУ від 21.04.2015 р. у справі № 908/3649/14, де застосовано правило ч.1 ст. 241 ЦК України. Укладення від імені відповідача неуповноваженою особою договору купівлі-продажу не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки згодом вчинено юридично значимі дії щодо схвалення цього договору.
В окремій думці двох суддів Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 596/2472/16-ц зазначено, що доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Також судді процитували наведений коментар до ст. III.–1:103 Модельних правил європейського приватного права.
Наразі ці судові акти є унікальними прикладами застосування європейської доктрини недобросовісності суперечливої поведінки.
Естопель в спорах щодо інтелектуальних прав
Закони європейських країн і Директиви ЄС розрізняють естопель і мовчазну згоду (acquiescence) при скасуванні торговельної марки (ТМ), хоча юристи визнають, що пояснити різницю складно.
В законі Данії щодо торговельних марок (ст. 9) є правило acquiescence: якщо власник більш ранньої ТМ протягом розумного строку не вчинив належних дій, щоб перешкодити використанню більш пізньої схожої ТМ, власник такої ТМ має право співіснувати з ним на одному ринку.
Наслідки мовчазної згоди наведені в ст. 9 Directive (EU) № 2015/2436 від 16.12.2015 р.: якщо власник ТМ протягом 5 років поспіль знав про те, що інша особа використовує свою більш пізню ТМ, він позбавлений права визнавати недійсною реєстрацію такої ТМ щодо товарів чи послуг, для яких вона використовувалась, окрім випадку, коли ТМ зареєстрована недобросовісною.
Судова практика США створила доктрину «prosecution history estoppel» (обмеження у зв’язку з історією діловодства) - заборона на використання теорії еквівалентів та розширювального тлумачення обсягу правової охорони винаходу (Southwall Tech. Inc. v Cardinal IG 1995 ).
Естопель може знадобитись і у дифамаційних спорах. Наприклад, якщо позивач раніше зробив заяву, що певна недостовірна чи негативна інформація не порушує його права, а пізніше в позові стверджує протилежне – це нагадує суперечливу поведінку.
Я вітаю виважене застосування в українській судовій практиці естопеля. Варто вивчити практику континентальних юрисдикцій, які обмежують суперечливу поведінку застосовуючи добросовісність і заборону зловживання правом.