Одним з головних трендів сучасної цивілізації є діджиталізація. Україна намагається не відставати від інших, тому Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 рр., ключовим меседжем якої є визначення масштабу й темпу цифрових трансформацій як основних характеристик економічного розвитку. Одним із проявів цифрової економіки є смарт-контракти, що за своєю суттю є комп’ютерним алгоритмом, призначеним для укладення та Одним з головних трендів сучасної цивілізації є діджиталізація. Україна намагається не відставати від інших, тому Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 рр., ключовим меседжем якої є визначення масштабу й темпу цифрових трансформацій як основних характеристик економічного розвиткувиконання (підтримки) комерційних контрактів. Вони були започатковані ще у 1996 р. американським вченим і криптографом Ніком Сабо, який визначив смарт-контракт як комп’ютерний протокол, що на основі математичних алгоритмів самостійно проводить операції з повним контролем над їх виконанням.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Втілити технологію смарт-контрактів у життя дозволила поява технології блокчейн. Однак якщо початково блокчейн був реалізований у вигляді вільної та децентралізованої валюти біткоїн, повна реалізація смарт-контрактів стала можливою за появи проекту Ethereum (Ефіріум). В чому ж родзинка смарт-контрактів?
Смарт-контракт – це електронний алгоритм або умова, за умови виконанні якого (якої) сторони можуть обмінюватися цінними паперами, акціями, рухомим і нерухомим майном та іншими активами. Для реалізації розумного договору потрібна децентралізована мережа, учасники якої мають рівні права. При цьому для розрахунків за смарт-контрактами використовується такий фінансовий інструмент як криптовалюта.
Смарт-контракт має стандартний набір об’єктів:
- підписанти – учасники договору, які підтверджують свою участь електронним підписом;
- предмет договору – об’єкт, який знаходиться всередині розумного договору (наприклад, криптовалюта) або до якого програма має безперешкодний доступ без участі людини;
- умови – алгоритм у вигляді чіткого математичного опису, який має зрозумілу логіку та послідовність. Розумні договори можна поділити на такі групи:
- паперова (електронна) форма з автоматизованою системою грошових транзакцій;
- паперова (електронна) форма з елементами, які виконуються в автоматичному режимі;
- паперова (електронна) форма та її точна копія, яка записана комп’ютерним кодом;
- договір повністю у формі комп’ютерної програми.
Паперова (електронна) форма з автоматизованою системою грошових транзакцій є широко розповсюдженою як у світі, так і в Україні. Цей договір працює завдяки механізму заморозки коштів на рахунку платника та їх автоматичного списання на користь отримувача після настання обумовленої обставини. Підписання такого договору можливе електронно-цифровим підписом. Зокрема, так працюють договори, які постачальники деяких послуг (у тому числі й кредитно-фінансових) пропонують на своїх веб-сайтах.
Автоматичне виконання певних умов контракту притаманне для банків та інших кредитно-фінансових установ, які надають свої послуги населенню. Зокрема, ідентифікація клієнтів, прийняття рішення щодо видачі кредитів, розрахунок штрафних санкцій можуть відбуватися в автоматичному режимі.
Якщо певний процес можна розкласти на алгоритми, його цілком можливо автоматизувати та записати у вигляді програмного комп’ютерного коду. Однак постає питання щодо здійснення розрахунків за договором, контролю якості виконання умов договору та можливості захисту порушених прав у разі неналежного виконання умов договору.
Цікавим прикладом вдалої реалізації смарт-контракту є поставка бавовни з США до Китаю, яка була здійснена без участі людини компаніями Commonwealth Bank of Australia, Wells Fargo та Brighann Cotton у 2016 р., в межах якої 88 тюків бавовни на суму 35 тис. доларів США були перевезені між континентами контейнеровозом Marie Schulte.
Реалізація смарт-контракту в цьому перевезенні ґрунтувалася на використанні акредитиву як платежу, гарантованого банком, який відбувається після виконання сторонами умов контракту, в закритій розподіленій бухгалтерській програмі, яку використовував продавець Brighann Cotton, покупець Brighann Cotton Marketing Australia та банки Wells Fargo та Commonwealth Bank.
Система, через яку здійснювалася реалізація смарт-контракту, синхронізувалася, зберігаючи та шифруючи останні дані за контрактом таким чином, що всі сторони отримували оновлені дані щодо угоди. Суть її роботи полягала в тому, що різні стадії виконання контракту були закодовані в розумному договорі. Як тільки виконувалися певні умови, запускалася нова стадія. При цьому переміщення товарів відстежувалося за допомогою GPS, а для контролю за станом товару використовувалися спеціальні датчики. Таким чином, як тільки бавовна була доставлена до китайського порту, смарт-контракт оновився, власник товару змінився, а платіж було авторизовано. Якби датчики зафіксували відхилення від встановлених показників вологості та температури, страхова компанія була б повідомлена про можливе настання страхового випадку. В цій угоді платіж було здійснено завдяки блокчейн-системі та забезпечено компанією Skuchain Brackets.
Загалом реалізація мультиюрисдикційної морської поставки через механізм смарт-контракту дозволив значно зменшити ризики помилок та скоротити до хвилин процеси, які займали кілька днів. Водночас сторони угоди мали можливість отримувати оновлення відомостей щодо перебігу виконання контрактів у реальному часі, уникнути ризиків підроблення або викрадення документів, які існували виключно в бездокументарній формі, а також захистити свої інтереси від можливих проявів шахрайства.
Однак для правильної роботи розумного договору необхідні достовірні та повні відомості. Для їх забезпечення впроваджено такий інструмент як «оракул», який за запитом контракту повинен надати відповідності відомості з оффчейну світу. Складність з вибором достовірних та повних джерел інформації перешкоджає популяризації смарт-контрактів.
Ще однією вадою смарт-контрактів є необхідність викласти всі умови контракту шляхом математичного опису та надати їм чітку логіку виконання, адже ключовий принцип розумного договору полягає у повній автоматизації та достовірності виконання договірних відносин. Щоб розкласти всі взаємовідносини між людьми та бізнесом до математичних формул, необхідно багато часу та навичок.
Також постає суто юридичне питання. Чи можна вважати смарт-контракти договорами в правовому сенсі? Який правопорядок повинен застосовуватися для таких відносин? Як та які норми потрібно застосовувати для регулювання відносин за смарт-контрактом? Як вирішити питання щодо оподаткування доходів, отриманих від виконання смарт-контракту? Як притягнути до відповідальності сторону, винну у невиконанні або неналежному виконанні смарт-контракту? Через відсутність нормативного регулювання смарт-контрактів в Україні всі ці питання поки що залишаються без відповідей.
Маю підстави вважати, що вже найближчим часом смарт-контракти будуть панівним інструментом бізнес-відносин, а юристам потрібно мати не лише відмінне знання права, але й розуміння математичних процесів. Сподіваюся, що до цього часу законодавець зможе закласти в законодавстві України ефективні механізми регулювання взаємовідносин учасників смарт-контрактів та дієві інструменти захисту їхніх прав.