Чи потрібна ліцензія на право зберігання палива в пересувних цистернах/ємностях?

Законом України №2628 від 23.11.2018 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» було внесено зміни до Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

За вказаними змінами, з 01.07.2019 р. запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суб’єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Під місцем зберігання пального, відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР, розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Крім цього, згідно із зазначеною вище ст. 15 Закону №481/95, для отримання вищезазначеної ліцензії платник повинен подати заяву, додавши до неї копії документів, що підтверджують:

а) право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

б) введення в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Таким чином, вказані положення законодавства (особливо перелік документів, потрібних для отримання ліцензії на право зберігання пального) підводить до висновку, що ліцензія на право зберігання пального потрібна тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Позиція податківців є неоднозначною щодо вказаного питання. У ІПК від 15.08.2019 р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК на запитання суб’єкта господарювання: «Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального, що використовується для власних потреб, за відсутності у суб’єкта господарювання власного та/або орендованого стаціонарного об’єкту (цистерни/ємності) для зберігання пального, а наявні лише пересувні ємності (цистерни)?» надав доволі однозначну відповідь: «…у розумінні Закону №481 суб’єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях».

Проте вже у іншій індивідуальній податковій консультації від 28.10.2019 р. №1039/6/99-00-04-01-01-15/ІПК на аналогічне за своєю суттю запитання щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального в пересувній ємкості контролюючий орган зазначив протилежне. Зокрема, податківці, з посиланням на норми Закону №481/95-ВР, зауважують, що перелік умов, за яких підприємством не отримується ліцензія на право зберігання пального, є вичерпним. Отже, «.. у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензія не отримується».

Водночас на питання платника податків щодо порядку та переліку документів, необхідних для отримання ліцензії на право зберігання пального в пересувних цистернах/ємностях, податківці лише вдалися до цитування окремих норм Закону №48/95-ВР і не надали конкретної відповіді на питання платника податків.

На нашу думку, норми Закону №481/95-ВР вимагають придбання ліцензії на право зберігання пального лише для стаціонарних об’єктів. Це випливає як із визначення терміну «місце зберігання пального», так і з переліку документів, які слід подати для одержання ліцензії, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей неможливо. Ця думка знайшла підтвердження, зокрема, у вищезазначеній ІПК від 15.08.2019 р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК.

Також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Вищеописане питання має значну практичну цінність, адже з 1 січня 2020 р. почнуть застосовуватися значні штрафні санкції за здійснення діяльності зі зберігання пального без одержання ліцензії (якщо Верховна Рада України не підтримає законопроекти від 09.10.2019 р. №2248 та 24.10.2019 р. №2248-1 про внесення змін до Закону №481/95-ВР). Таким чином, оскільки держава не виконала свій обов’язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії для зберігання пального в пересувних цистернах/ємностях, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів осіб, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.