23 грудня 2019, 18:18

Чи є вартість компенсованого палива оподатковуваним доходом працівника?

Опубліковано в №51-52 (705-706)

Іван Кубарич
Іван Кубарич «TaxLink, платформа податкових знань» експерт

На практиці досить частими є ситуації, коли у своїй діяльності підприємство використовує автомобіль найманого працівника. При здійсненні таких правовідносин в більшості випадків укладається договір про компенсацію експлуатації автомобіля. У цьому договорі часто прописано, що підприємство зобов’язане здійснювати за власний рахунок заправку такого автомобіля паливом або виплачувати працівникові компенсацію вартості пального, використаного ним під час виконання трудових обов’язків. Чи буде така компенсація додатковим благом для цілей обкладення ПДФО та військовим збором?

Щодо витрат на заправку такого автомобіля позиція ДФС наступна:

В листах ГУ ДФС у м. Києві від 23.01.2017 р. № 1244/10/26-15-13-01-12 і від 01.12.2016 р. № 25320/10/26-15-13-01-12 зазначено, що «вартість пального, яке придбавається підприємством для експлуатації автомобіля з метою виконання працівником службових обов’язків, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо на підставі пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу», а згідно листа ДФСУ від 05.01.2017 р. № 104/6/99-99-13-02-03-15 «у разі якщо юридична особа компенсує своєму найманому працівнику вартість палива, використаного під час виконання трудових обов’язків, то сума зазначеної компенсації підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором як додаткове благона підставі п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. При цьому така сума компенсації не є базою нарахування єдиного внеску» 

Так, у пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ зазначено: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, указаних у пп. 165.1.53 ПКУ.

Відповідно до пп. 14.1.47 ПКУ, додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний із виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами р. IV ПКУ).

Аналізуючи поняття «додаткове благо», суди акцентують увагу на питанні, чи збільшують роботодавці загальний майновий стан такого платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій форм. Звернемо увагу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 р. у справі № 2140/1436/18:

«…пунктом 7.1 вказаних договорів передбачено обов’язки підприємства, зокрема, здійснювати за свій рахунок заправку автомобіля ГСМ в період експлуатації його за цим договором, але не більше ніж 5 літрів бензину в день.

<…>з урахуванням наведених положень податкового законодавства, суд вважає, що до доходу платника податку, у т.ч. до додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, що в даному випадку, унеможливлює визнати збільшення вказаними особами їх майнового стану через використання підприємством в господарській діяльності в вказаних транспортних засобів, зокрема, паливо для їх заправки шляхом його списання відповідно до облікової політики підприємства».

Отже, розглядаючи вказану справу, судді не погодилися з позицією податківців і скасували відповідні ППР про донарахування ПДФО та військового збору.

Так, в даному випадку цілком логічним є те, що про ніяке додаткове благо не може йти мова, так як працівник не використовує паливо, яким підприємство заправляє його автомобіль або компенсує йому його вартість, для власних потреб. Важливим також є те, що в даному разі у працівника немає ніякої особистої вигоди адже компенсація лише покриває вже понесені працівником витрати і жодним чином не збільшує його майнового стану та не зумовлює приросту активів.

Також наявна низка позитивних рішень суду, зокрема ухвали ВАСУ від 14.06.2013 р. у справі № 817/1691/13-а та ВАСУ від 01.12.2014 р. у справі № 2а-3190/12/1370.

Отже, з проаналізованого вище можна зробити висновок, що податківці притримуються тенденції включення вартості пального, яким підприємство заправляє автомобіль працівника, чи компенсацію його вартості до загального оподатковуваного доходу працівника, отриманого як додаткове благо. Проте, в даному випадку, відносини що склалися і поняття додаткове благо не є сумісними. Про це свідчить аналіз законодавства і наявна  на даний момент судова практика.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати