15 лютого 2016, 14:33

Аграрна розписка як форма альтернативного кредитування

Опубліковано в №7 (505)

Ігор Лавріненко
Ігор Лавріненко «Jurimex, ЮК» юрист, магістр права

В умовах стрімкого знецінення національної валюти та на тлі подорожчання іноземної виникає питання належного забезпечення інтересів виробників сільськогосподарської продукції, з метою уникнення ситуацій масової відмови від ведення агробізнесу.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Наразі для більшості аграріїв умови кредитування (від 35% річних і більше) мають непосильний, ймовірно, навіть і кабальний характер, змушуючи їх працювати у кращому випадку на собівартість, якщо не на збиток.

Крім того, ситуація ускладнюється й тим, що банки, як правило, вимагають забезпечення кредиту (заставу, поруку від іншої особи тощо). Усе це не сприяє розвитку належного рівня кредитування на ринку агробізнесу, який вкрай залежить від сезонних явищ, часто змушений погоджуватися на невигідні для себе умови, з метою появи примарної надії на отримання прибутку та вчасного розрахунку з кредиторами.

За такого розвитку подій, коли банківську систему України лихоманить, можливим виходом з ситуації може стати такий механізм кредитування агробізнесу, за якого аграрії будуть убезпечені від ризику зростання відсоткових ставок, коливання курсу іноземних валют, що так часто люблять передбачати банки у договорах кредиту.

Так, подібним виходом з ситуації може слугувати застосування на практиці механізму аграрних розписок.

Варто зазначити, що поняття «аграрна розписка» вперше з’явилася в українському законодавстві саме у зв’язку прийняттям Закону України «Про аграрні розписки» (далі – Закон) від 06.11.2012 р., який набув чинності 19.03.2013 р. Саме цим законом для аграріїв було запроваджено новий механізм залучення коштів для ведення агробізнесу – аграрні розписки.

Варто зазначити, що інститут аграрних розписок походить з країн латинської Америки (Бразилія, Аргентина), де також у свій час була слабо розвинена система банківського кредитування, й перевага віддавалася системі «гроші – товар», а не «гроші – товар – гроші». Це, так ми мовити, квазібартерна система розрахунків, яка допомогла аграріям відносити власне сільськогосподарське виробництво. Так, наприклад, у Бразилії це так звані розписки-договори CPR (Cedula de Produto Rural), що були запроваджені Федеральним законом від 22.08.1994 р. В результаті, більш ніж за 20-річний досвід існування аграрних розписок у Бразилії ця країна з непоказного пересічного середняка-імпортера с/г продукції перетворилася на одного з лідерів галузі.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону, аграрна розписка – товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Закон виділяє 2 види аграрних розписок: товарну та фінансову. Під товарною аграрною розпискою Закон розуміє таку аграрну розписку, що встановлює безумовне зобов’язання боржника за нею здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою (ст. 3 Закону). У свою чергу, фінансовою аграрною розпискою визнається така аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов’язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою, з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості (ст. 5 Закону).

Відповідно до Закону, «механізмом кредитування» за допомогою аграрних розписок можуть скористатися лише ті аграрії, яким на праві власності або на відповідному речовому праві належить земельна ділянка с/г призначення.

Також необхідно відзначити, що аграрна розписка (незалежно від того товарна вона чи фінансова) підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та не може бути знерухомлена, тобто переведена у бездокументарну форму. З одного боку, нотаріальна форма аграрної розписки зміцнює впевненість учасників операції в її законності, непорушності дійсності, а з іншого – здорожчанню такого механізму, адже аграрій або кредитор (залежно від того, як останні домовляться) повинні будуть заплатити 1% податку від вартості цієї розписки. В нинішніх умовах навіть 1% інколи може стати перепоною для укладання правочину та, відповідно, зменшити привабливість використання аграрної розписки агровиробниками. Проте, все ж таки, наразі таку «турботу» законодавця можна зрозуміти, враховуючи новизну способу використання невідомого раніше цінного паперу.

Разом з тим, варто пам’ятати, якщо агровиробник вирощує декілька видів сільськогосподарської продукції, то на кожен з цих видів він зобов’язаний видати окрему аграрну розписку (ст. 9 Закону). Варто зауважити, що таке «розпорошування сил» навряд чи видається за доцільне, оскільки сприяє подорожчанню механізму кредитування, вимагаючи додаткових затрат на нотаріальні послуги.

В цілому, механізм кредитування за аграрною розпискою включає мінімум двох суб’єктів, однак, як правило, їх може бути й три.

Так, сторонами правовідносин можуть бути безпосередньо аграрії, дистриб’ютори та трейдери. Як правило, дистриб’ютори надають аграріям товари, необхідні для вирощування продукції (насіння, добрива, засоби боротьби зі шкідниками тощо). Звичайно, дистриб’ютору, якому первісно видається аграрна розписка (у разі видачі саме товарної аграрної розписки), не потрібна с/г продукція. Для нього цінність мають кошти, які він бажає отримати за той товар, що був наданий аграрію. У цьому разі дистриб’ютор може, керуючись приписами ст. 11 Закону, відступити своє право третій особі. Такою особою стає трейдер, який восени або в інший час після збору урожаю звернеться до аграрія з вимогою поставити товар.

Подібна схема взаємовідносин надає аграрію суттєву перевагу над кредитом у тому, що зобов’язання з поставки товару або сплати коштів у будь-якому разі прив’язано до збору урожаю. А у разі неврожаю дата виконання зобов’язань за погодженням з кредитором може бути перенесена на наступний маркетинговий рік.

Однак на сьогодні аграрні розписки більше позиціонуються як певний феномен, запроваджений всього у декількох областях України (Вінницькій, Черкаській, Полтавській та Харківській) з метою апробації їх корисності.

Резюмуючи зауважимо, що аграрні розписки можуть стати для українського агробізнесу саме тим інструментом, який допоможе подолати системну кризу у сфері виробництва та збуту с/г продукції, відкриє нові можливості для розвитку галузі.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати