Дедалі частіше в засобах масової інформації виникає дискусія про мету замороження російських активів. Чи вона полягає у тому, щоб примусити агресора зупинитись і розпочати за свій кошт відбудову України, чи у тому, щоб конфіскувати в майбутньому ці активи та використати їх для відбудови України?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Другий варіант набагато складніший, бо щоб конфіскувати таке майно, необхідно так чи інакше показати, що воно має причетність до злочину. При цьому слід застосовувати процедури, аналогічні цивільній конфіскації або кримінальному провадженню.
Україні, найімовірніше, потрібно готуватись саме до другого варіанту. Однак у цьому випадку необхідно так чи інакше продемонструвати причетність до скоєння злочину осіб, чиє майно вилучається, – про це говорять навіть наші найбільш лояльні союзники, які вже прийняли законодавство, необхідне для конфіскації активів.
Механізми такої конфіскації, крім того, видаються надійнішими: в багатьох державах уже передбачені процедури їх імплементації. Важливо також, що такі механізми дають можливість Україні вже сьогодні розпочати роботу з відшкодування збитків, завданих російською збройною агресією. Тому варто детальніше зупинитись на різниці між вказаними механізмами.
Читайте також: "Щоб відшкодувати збитки від війни, важливо заохочувати потерпілих звертатися до суду. Чому це потрібно"
Цивільна конфіскація відповідно до стандартів практики Європейського суду з прав людини дає можливість конфіскувати майно осіб, якщо є вагомі підстави вважати, що воно могло бути набутим унаслідок причетності власника до тих чи інших злочинів, наприклад, злочинів проти миру і безпеки, воєнних злочинів, корупції, терористичної діяльності та ін. У такому випадку встановлювати вину особи і судити її за відповідні злочини в межах кримінального процесу немає потреби.
З кримінальним провадженням усе складніше, оскільки необхідно спершу встановити в межах кримінального процесу вину особи у скоєнні злочинів, а вже після цього застосовувати конфіскацію до її майна.
Різниця між вказаними процедурами – в рівні доведеності факту причетності особи до злочину. Для цивільної конфіскації рівень доведеності має становити 50% і більше. Фактично потрібно надати докази, які б свідчили більше про причетність до злочину особи, якій належать певні активі, аніж про її непричетність. У кримінальному процесі необхідно надати докази, які поза розумним сумнівом (з імовірністю 75% і більше) свідчать про те, що особа причетна до скоєння злочину.
Важливо наголосити, що станом на сьогодні українське національне законодавство про цивільну конфіскацію не передбачає її застосування до активів осіб, причетних до скоєння таких злочинів, як пропаганда війни, розв’язання та ведення агресивної війни та порушення територіальної цілісності. Наявні в Україні механізми цивільної конфіскації застосовні лише до корупційних правопорушень.
Так, Законом України від 31.10.2019 № 263-IX запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Вказаний Закон уповноважує прокурора САП звертатися до суду з цивільним позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і застосовується лише до активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Таким чином, на національному рівні єдиним на сьогодні механізмом стягнення збитків, завданих російською агресією, залишається лише кримінальне провадження. Про те, яким чином воно може стати ефективним інструментом компенсації збитків, завданих війною, детально йшлося в публікаціях експертів у цій сфері.
Стандарт доведення в кримінальному провадженні дуже високий. Можуть виникнути ситуації, коли доказів виявиться недостатньо для притягнення представника держави-агресора до кримінальної відповідальності. У таких випадках став би в пригоді механізм цивільної конфіскації.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає механізм виконання рішень судів цивільної юрисдикції за межами України. Цей механізм ґрунтується суто на домовленостях України з іншими державами. Оскільки Україна має широку підтримку міжнародної спільноти, рішення судів з питань цивільної конфіскації мають високі шанси на визнання та виконання іноземними державами.
Для якомога повнішого використання доступних механізмів відшкодування збитків, завданих російською агресією, слід розглянути можливість запровадження в Україні механізму спеціальної конфіскації майна осіб, причетних до скоєння злочинів, пов’язаних з веденням агресивної війни та порушенням територіальної цілісності Української держави.