01 квітня 2014, 11:53

Правовий захист власника франшизи в Україні

У пошуках ідеального захисту

Опубліковано в №14 (408)

Максим Коваль «Коваль і партнери, ПЮФ» Патентний повірений, партнер

Розвиток франчайзингу в Україні розпочався з середини 1990 років. Відтоді кількість франчайзингових мереж щороку збільшується в середньому на третину. В Україні на сьогодні функціонує близько 100 франчайзингових мереж, що представляють франчайзерів в основному з Росії, країн ЄС та США. При цьому понад половина всіх франчайзингових договорів пов’язані з торгівлею нафтопродуктами («ТНК-Україна», «ЛУКОЙЛ-Україна» і «Альянс-Україна») і з діяльністю класичних ресторанів і закладів фаст-фуд (мережа ресторанів MAFIA, «Вареничная «Победа», Ріzzа Chelentano, «Картопляна хата», мережа ресторанів «Козирна карта» та «Мировая карта»).

Офіційно поняття франчайзингу в Україні не закріплено, хоча у Цивільному і Господарському кодексах присутні норми, що стосуються комерційної концесії. В юридичному аспекті франчайзинг передбачає передачу одержувачу прав на використання у власній підприємницькій діяльності об’єктів інтелектуальної власності (фірмового найменування, торговельних марок, комерційної інформації тощо). Статті 1115 ЦК і 366 ГК України також передбачають передачу на підставі договору комерційної концесії комплексу прав, які належать власнику, для використання у підприємницькій діяльності обумовленим у договорі способом. Стаття 1116 ЦК України визначає предмет договору комерційної концесії, яким є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації. Франшизоодержувач виплачує франшизодавцю винагороду за надані права та послуги. Статті 1115 ЦК і 366 ГК України передбачають, що користувач зобов’язаний виплачувати правоволодільцеві передбачену договором комерційної концесії винагороду.

За договором комерційної концесії передається цілий комплекс прав: від методів ведення бізнесу до комерційного досвіду та ділової репутації, основним предметом договору комерційної концесії, так би мовити її ядром, є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо). Згідно з частиною 2 статті 1118 ГК договір комерційної концесії підлягає обов’язковій державній реєстрації. Проводити таку реєстрацію повинен орган, який здійснив державну реєстрацію франчайзера. Якщо ж правовласник зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії проводиться органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. Порядок такої реєстрації до цього часу не затверджений і реєстраторами не проводиться.

Щоб уникнути такого правового недоліку та його наслідків, у більшості випадків договори концесії розбивають на декілька договорів, таких як ліцензійний договір (використання торговельної марки), договір про передачу авторських прав (передача програмного забезпечення, стандартів та ін.), договір купівлі-продажу між продавцем товару і покупцем, договір про надання консалтингової допомоги, договір розвитку території, або одночасно використовують декілька договорів, включаючи договори про передачу ноу-хау.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати