22.07.2018 р. набрали чинності зміни в нормі Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон про авторське право) про компенсацію (п. «г» ч. 2 ст. 52), яку стягував суд з порушників авторського права та суміжних прав у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат. Відтепер стягнути компенсацію фактично неможливо, оскільки її розмір не прив'язаний до мінімальної заробітної плати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ймовірно, відчувши весь жах того, що сталося, робоча група, яка доопрацьовує проект Закону №7539, внесла зміни в норму Закону про компенсацію. В доопрацьованому проекті Закону про авторське право повернулися до застосування мінімальної заробітної плати під час обчислення компенсації, але по‑новому (ч. 2 ст. 52 Закону про авторське право).
Для того щоб проаналізувати плюси й мінуси нової норми Закону про компенсацію, наведемо її дослівно.
«Якщо порушення авторського права та (або) суміжних прав вчинено особою, яка є суб'єктом господарювання, то розмір компенсації не може бути меншим ніж 25 мінімальних заробітних плат у випадку вчинення порушення авторського права або суміжних прав при використанні об'єктів цих прав способами публічного сповіщення, в тому числі електронного (цифрового) доступу (варто зазначити, що електронний (цифровий) доступ як спосіб використання твору забули включити до п. «1» ч. 1 ст. 14 нової редакції Закону про авторське право — прим. автора), кабельної ретрансляції; меншим ніж 10 мінімальних заробітних плат у випадку вчинення порушення авторського права або суміжних прав при використанні об'єктів цих прав способами публічного виконання, публічного демонстрування, публічного показу; меншим ніж 5 мінімальних заробітних плат у випадку вчинення порушення авторського права або суміжних прав при використанні об'єктів цих прав іншими способами. Якщо порушення авторського права та (або) суміжних прав вчинено особою, яка не є суб'єктом господарювання, то розмір компенсації не може бути меншим ніж 2 мінімальні заробітні плати. Під час визначення розміру компенсації суд враховує тривалість порушення, обсяг порушення (зокрема, враховуючи розмір території його поширення), систематичність дій порушника щодо порушення авторського права та (або) суміжних прав одним і тим же способом, а також інші обставини, що мають призводити до більшого розміру компенсації, у порівнянні з відсутністю зазначених обставин. У разі вчинення порушення авторського права та (або) суміжних прав особою, щодо якої протягом останніх 3‑х років набуло чинності рішення суду про порушення цією особою таких прав одного і того ж суб'єкта, розмір компенсації не може бути меншим ніж потроєна сума, що визначається відповідно до абз. 2‑7 цієї частини».
Слід зазначити, що оскільки розмір компенсації стає розрахунковою величиною, то суди, керуючись п. 3 розд. ІІ Закону України від 06.12.2016 р. №1774‑VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стягуватимуть 1600 грн, замість мінімальної заробітної плати. Судова практика йде таким шляхом. У зв'язку з цим необхідно замінити мінімальну заробітну плату на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який постійно збільшується. У такому випадку, визначаючи розмір компенсації, суди не застосовуватимуть 1600 грн.
На превеликий жаль, вносячи зміни в норму закону про компенсацію, робоча група обмежила види порушень авторського права, за які стягується компенсація. З осіб, які порушили авторське право, пропонується стягувати компенсацію лише за неправомірне використання творів. Як же бути з іншими порушеннями авторського права та суміжних прав?
Наведемо декілька порушень авторського права та суміжних прав, за які фактично неможливо буде стягнути компенсацію з особи:
- яка видає себе за суб'єкта авторського права або суміжних прав, проставляючи на контрафактній продукції знак охорони © або латинську літеру P, обведену колом;
- яка не є суб'єктом авторського права та суміжних прав, але надала дозвіл (ліцензію) на використання твору, виконання фонограми (відеограми), передачі (програми) мовлення;
- яка не маючи права надавати субліцензію на використання твору, виконання фонограми (відеограми), передачі (програми) мовлення, надала її третій особі;
- яка підробила, змінила чи вилучила інформацію, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
- яка здійснила будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права та (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
- яка розповсюджує об'єкти авторського права та суміжних прав на території, не передбаченій договором, виготовлені на іншому матеріальному носії, ніж передбачено в договорі.
В чинній редакції ст. 50 Закону про авторське право підставами для захисту авторського права та суміжних прав є дії, що порушують майнові права, до яких належить право на використання об'єктів авторського права та суміжних прав, виключне право дозволяти використання об'єктів авторського права та суміжних прав, а також виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єктів авторського права та суміжних прав.
Вважаю, що компенсацію потрібно стягувати не лише за порушення способів використання об'єктів авторського права та суміжних прав, але й за неправомірне розпоряджання майновими правами на об'єкт авторського права або суміжного права.
Слід зазначити, що в новій редакції ст. 52 скасували право суду стягувати з порушника авторського права та суміжних прав дохід, отриманий внаслідок порушення. Якщо порушник отримав дохід від протиправного використання об'єктів авторського права та суміжних прав, то чому б цей дохід у нього не відняти, як це можна зробити зараз?
Окрім того, суд позбавляють ще одного виду цивільно-правової відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав, а саме можливість стягувати штраф у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача (п. 3 ч. 2 ст. 52 чинного Закону про авторське право).
Якщо ще й звільнити від цивільно-правової відповідальності суб'єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі матеріальних об'єктів з неправомірно відтвореними об'єктами авторського права та суміжних прав, як це пропонується в новій редакції ст. 50, то стає зрозуміло, що тиск на порушників послаблюється. До того ж це відбувається в країні, в якій всюди торгують контрафактом.
У новій редакції ст. 50 така «амністія» настає в тому випадку, якщо примірники об'єктів авторського права та суміжних прав виготовлені третіми особами, а також у разі наявності у суб'єкта господарювання документів, що підтверджують походження цих товарів від третіх осіб. Така новація здається розумною, оскільки суб'єкта господарювання у сфері роздрібної торгівлі завжди залучають як одного з відповідачів за позовами щодо захисту авторського права та суміжних прав. Однак це дозволить торгувати контрафактом, прикриваючись договорами з фіктивними фірмами. За цим у нас не заіржавіє.
Слід зазначити, що правові механізми захисту суб'єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі існують давно. Це спростування презумпції провини та регрес. Вважаю, що в умовах тотального порушення авторського права та суміжних прав в Україні не можна обмежувати цивільно-правову відповідальність за їх порушення.