16 серпня 2018, 16:07

Щодо правової невизначеності у питанні про закінчення АТО в Україні

Опубліковано в №32-33 (634-635)

Ігор Кравцов
Ігор Кравцов «Evris» керуючий партнер
Юлія Шишка
Юлія Шишка «Evris» адвокат

30.06.2018 р. у профілі Президента України на Facebook з'явилася новина про закінчення антитерористичної операції (далі – АТО). Для бізнесу такі заходи означають суттєві зміни правового режиму діяльності в багатьох сферах. Юристи, розуміючи, що цей факт вплине на правовий статус багатьох їхніх клієнтів, приготувалися до суттєвого збільшення роботи. Однак незважаючи на те, що майже всі вітчизняні новинні портали, у тому числі й офіційний сайт Президента України, оголосили про закінчення АТО, нормативно підтвердити це виявилося нереально.

Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» №116/2018 (далі – Указ №116/2018), яким обґрунтовується закінчення антитерористичної операції, опубліковано в Офіційному віснику Президента України ще в день його прийняття, однак додане в цьому Указі рішення РНБО має статус «для службового користування», тож його зміст недосяжний для більшості юристів. Водночас із назви Указу №116/2018 неможливо дійти висновку про те, що в його тексті йдеться про прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Стан невизначеності

Описана ситуація спантеличила підприємців та їхніх юристів. Неоприлюднення доданого до Указу №116/2018 рішення РНБО спричинило стан юридичної невизначеності щодо чинності багатьох положень законодавства, дія яких пов'язана з періодом проведення АТО. Зокрема, незрозуміло, що робити зі штрафними (фінансовими) санкціями, нарахування яких було зупинено на період проведення АТО; відпустками, наданими за бажанням працівників на період проведення антитерористичної операції; повідомленням учасників судового процесу, які мешкають у зоні проведення АТО, про судові засідання та судові рішення тощо. Гострота цих проблем для господарюючих суб’єктів обумовлюється наступним.

Відповідно до ст. 2 Закону України №1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 р. з населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, які провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Водночас період проведення антитерористичної операції – це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України» (ст. 1 Закону України №1669-VII).

Отже, якщо Указом №116/2018 передбачено закінчення антитерористичної операції, то з 01.05.2018 р. має здійснюватися нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики. Зокрема, це має суттєве значення для організації господарської діяльності банків та впливає на права їхніх клієнтів.

Припинення АТО та зміни на ринку праці

Також припинення АТО зумовлює суттєві зміни на вітчизняному ринку праці. Адже з цим юридичним фактом чинне законодавство України пов’язує закінчення відпусток працівників у населених пунктах Донецької та Луганської областей. Так, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», за бажанням працівника надається відпустка без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті, враховуючи час, необхідний для повернення до місця роботи, але не більше ніж 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції. Відповідно до буквального тлумачення цієї норми, не вимагається ні набрання чинності прийнятим рішенням про припинення антитерористичної операції, ні навіть його опублікування.

Оскільки у назві Указу №116/ 2018 не йдеться про завершення АТО, а його текст не оприлюднений для громадськості, то наразі в Україні склалася ситуація, яка згідно з юридичною термінологією не відповідає принципу правової визначеності. Якщо говорити простими словами, то для багатьох питань, що виникають у господарській діяльності, не відомо, чи закінчилася АТО, а якщо закінчилася, то яким чином ці питання сьогодні повинні бути вирішені.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що з конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці та неминуче призводить до свавілля (абз. 2 пп. 5.4 п. 5 мотивувальної частини).

На необхідність дотримання принципу правової визначеності у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), практика якого є джерелом права в Україні, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у п. 54 рішення у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ наголошує, що Конвенція вимагає, щоб усе право (писане чи неписане) було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою, за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Водночас можлива невідповідність Указу №116/2018 принципу правової визначеності не може бути аргументом на користь того, щоб не виконувати вимоги п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки».

Припинення АТО та зміна судових процедур

На період проведення антитерористичної операції чинне законодавство України встановлює особливості здійснення правосуддя. З огляду на зазначене, факт припинення АТО зумовлює зміну низки обов’язкових судових процедур. Так, ч. 2 ст. 11 Закону України №1632-VII встановлює, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, та які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Наразі суди продовжують повідомляти учасникам судового процесу, які мешкають в зоні проведення АТО, про судові засідання та судові рішення через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади. Однак якщо АТО припинена, то можуть виникнути спори щодо належності повідомлення учасникам процесу про судовий розгляд, а його результати та ухвалені судові рішення можуть бути скасовані.

Таким чином, через неоприлюднення рішення про закінчення АТО склалася ситуація правової невизначеності, що загрожує спричиненням серйозних проблем у багатьох сферах вітчизняної економіки та права. Запобігти негативним наслідкам вже неможливо, однак необхідно зробити все для їх мінімізації. Для цього законодавцю варто якомога швидше роз’яснити ситуацію щодо закінчення антитерористичної операції та правового режиму (так би мовити «пост-АТО»).

Очевидно, що вищезазначений Указ не поверне речі у фактичний стан, який був до початку операції, тому більшість окреслених питань залишаються актуальними. За відсутності одного правового режиму вони потребують іншого указу, який враховував би реальну ситуацію. Насамперед, необхідно повністю або частково оприлюднити текст рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Оскільки для пересічного юриста вплинути на оприлюднення нормативного акту майже неможливо, вийти із ситуації може допомогти судова практика. Навряд чи така тенденція є позитивною, але часто лише суд може виправити відверті помилки чи необдумані рішення суб’єкта владних повноважень.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати