Популярні матеріали

11 липня 2018, 11:52

Підводні камені трудових контрактів моряків

Юрій Сергєєв
Юрій Сергєєв «Юридичне бюро Сергєєвих» керуючий партнер, к.ю.н., адвокат
Карина Романішина
Карина Романішина «Юридичне бюро Сергєєвих» адвокат, старший юрист

Питання правового регулювання праці моряків залишається нагальним та актуальним, враховуючи численні випадки невиплати заробітної плати, компенсацій у зв'язку з втратою працездатності, потрапляння в полон або залишення українських моряків без належного забезпечення на покинутих судновласниками суднах.

На жаль, більшість моряків не приділяють особливої уваги умовам працевлаштування (за винятком розміру заробітної плати та терміну контракту) та не дбають про майбутні засоби забезпечення захисту своїх прав під час роботи на суднах під іноземними прапорами.

Найголовнішим документом для моряка як найманого працівника, незалежно від компанії-роботодавця, судна та держави його реєстрації, строку дії тощо, є трудовий контракт. Якщо раніше наявність трудового контракту ретельно перевіряли працівники Державної прикордонної служби України під час перетину державного кордону України, то з моменту, коли цей документ вже не перевіряється, деякі моряки взагалі відправляються на роботу без укладеного трудового контракту.

Конвенція про працю в морському судноплавстві 2006 р., в п. 4 стандарту А 2.1 встановлює перелік даних, які повинні міститися в трудовому контракті моряка, серед яких:

  • прізвище, ім'я та по батькові моряка, дата його народження або вік і місце його народження;
  • ім'я та адреса судновласника;
  • місце і дата укладення трудового договору моряка;
  • посада, на яку наймається моряк;
  • розмір заробітної плати моряка або, там, де це може бути застосовано – формулу, використовувану для її обчислення;
  • розмір оплати щорічної відпустки або, там, де це може бути застосовано – формулу, використовувану для її обчислення;
  • термін та умови припинення дії договору, включаючи:

– якщо договір укладено на невизначений термін – умови, які надають право будь-якій зі сторін розірвати його, а також термін для повідомлення про розірвання за умови, що такий строк не буде коротшим для судновласника, ніж для моряка;

– якщо договір укладено на певний термін – точну дату закінчення терміну договору;

– якщо договір укладено на один рейс – порт призначення і час, який повинен закінчитися після прибуття в порт, перш ніж моряк може бути списаний із судна;

  • медичне обслуговування та допомога із соціального забезпечення, що надаються моряку судновласником;
  • право моряка на репатріацію;
  • посилання на колективний договір, якщо це може бути застосовано;
  • будь-які інші дані, які вимагаються відповідно до національного законодавства.

Водночас ч. 2 ст. 16 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію» встановлює, що у разі працевлаштування органами виконавчої влади, відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.

Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:

  • умов праці (в тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (в тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
  • тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
  • надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
  • відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
  • репатріації трудового мігранта.

Проте, як свідчить практика, більшість трудових контрактів моряків – це документи, складені на одному аркуші, що містять лише дані моряка, роботодавця, судна та шкалу заробітної плати з додатковими нарахуваннями. Чи свідчить це про порушення роботодавцем вищезазначених положень? Ні, якщо на судно, на якому працюватиме моряк за таким трудовим контрактом, розповсюджується дія колективного договору, укладеного між судновласником або об’єднанням судновласників та профспілковою організацією чи їх професійним об’єднанням, або умов працевлаштування, затверджених роботодавцем. Як колективний договір, так і умови працевлаштування найчастіше є окремими об’ємними документами, які хоча і є неодмінними частинами трудового контракту, проте не надаються морякам разом із контрактом або для ознайомлення, без попереднього запиту моряка.

Надаючи юридичні послуги морякам, ми спостерігаємо тенденцію майже абсолютного ігнорування моряками тексту цих об’ємних документів. Саме тому, коли права моряків або членів їхніх сімей порушуються, моряки самостійно не можуть знайти відповіді на свої запитання та механізм захисту в тому чи іншому випадку. Перевірити розповсюдження на судно дії колективного договору Міжнародної федерації робітників транспорту (ITF) можна на офіційному сайті itfseafarers.org у вкладці «Look up a ship».

Беззаперечно, головний чинник впливу на моряків під час підписання трудових контрактів – це розмір заробітної плати. Мінімальний щомісячний розмір заробітної плати, рекомендований Міжнародною організацією праці (МОП), для матроса першого класу у 2018 р. становить 614 доларів США. Слід зазначити, що не всі роботодавці дотримуються таких рекомендованих мінімумів, проте це не зупиняє наших моряків, які згодні працювати на гірших умовах, ніж встановлені мінімальні розміри, враховуючи перспективи кар’єрного росту та відсутність альтернативної роботи в Україні.

Спори, що виникають через невиплату заробітної плати членам екіпажу, на перший погляд, є дуже простими, через безумовний обов'язок роботодавця щодо виплати заробітної плати. Проте наявність застережень у трудовому контракті щодо застосовного права та юрисдикції розгляду спору можуть значно ускладнити вирішення проблеми стягнення невиплаченої морякам заробітної плати. До того ж масова невиплата заробітної плати може свідчити про неблагонадійність роботодавця – його неплатоспроможність, намір продати судно з метою уникнення відповідальності перед членами екіпажу тощо. У таких випадках своєчасність реагування з боку моряків та їхніх юристів є запорукою результативності та ефективності. Якщо випадок невиплати заробітної плати морякам стався на судні під прапором країни, що ратифікувала вже згадану Конвенцію про працю в морському судноплавстві 2006 р. з поправками щодо системи фінансового забезпечення, шанси на стягнення значно підвищуються. Однак якщо у судна раптово змінюється власник та прапор, шанси на стягнення заборгованості із заробітної плати зводяться до мінімальних.

Ще однією перешкодою на шляху до вирішення трудових спорів моряків є відсутність даних та контактів реальних роботодавців як у трудових контрактах моряків, так і у відкритих джерелах отримання інформації. В деяких випадках компанія-роботодавець та підписант трудових контрактів на папері є лише посередником у працевлаштуванні моряків або агентом, який не виплачує заробітну плату морякам та не є відповідальною особою за забезпечення членів екіпажу соціальними гарантіями. Інколи буває навпаки, коли зазначений у трудовому контракті роботодавець (так звана «shelf company») зареєстрований десь у Ліберії, на балансі якого відсутні будь-які кошти та активи. Відсутність контактів такого роботодавця у відкритих базах інформації робить неможливим направлення скарги та врегулювання спору в позасудовому порядку.

Дуже часто моряки також стають жертвами власної неуважності, коли роботодавці відмовляють у виплаті заробітної плати або навіть висувають вимоги щодо оплати штрафних санкцій на підставі положень трудових контрактів, а все тому що підписуючи трудові контракти, моряки не звертають належної уваги на положення щодо відповідальності за порушення трудової дисципліни та можливість застосування роботодавцем стягнень із заробітної плати або навіть із сум компенсацій. У такому випадку дієвим засобом захисту прав моряків є оспорювання дискримінаційних умов трудового контракту через невідповідність нормам міжнародних конвенцій, прийнятих МОП, або законодавству країни прапору судна.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи кількість чинників, що випливають із трудових контрактів моряків, членам екіпажів суден варто звертати особливу увагу на вищевикладені «підводні камені» трудових контрактів, а юристам, які працюють з цією категорією справ, насамперед, слід проводити ретельний аналіз положень таких контрактів, визначати особливості застосування їх положень та відповідного законодавства з метою обрання найбільш ефективної правової позиції для належного захисту прав клієнта.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати