03 грудня 2019, 12:02

Верховному Суду не потрібні поради ЄСПЛ

Опубліковано в №49 (703)

Андрій Крістенко
Андрій Крістенко спеціаліст із захисту прав у ЄСПЛ, адвокат, блогер

Вже понад рік Верховний Суд має можливість запросити консультативні висновки у Європейського суду з прав людини з принципових питань, що стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї. Однак чомусь він не квапиться налагоджувати діалог та співпрацю з ЄСПЛ.

Безперечно, робити такі запити — це право, а не обов'язок. До того ж такий висновок ЄСПЛ є рекомендаційним. Проте можна скористатися безкоштовною допомогою Страсбурзького суду, коли є така нагода. Це виглядає розумним і необхідним для вищого суду України — країни, яка системно перебуває у трійці ТОП-порушниць Конвенції.

Механізм, запроваджений Протоколом №16 до Конвенції — це шанс запобігти новим прикрим поразкам України у Страсбурзькому суді, спроба підвищити професійний рівень для національних суддів та демонстрація бажання привести власне національне законодавство у відповідність до положень Конвенції, коли Україна вже визнала практику ЄСПЛ джерелом права.

«Принципові питання, що стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією», які подаються в запиті до Євросуду — достатньо широке поняття. Процедура запитів та отримання висновків є новою. Тому Верховний Суд має унікальну можливість тестування процедури та обсягу таких питань, враховуючи перевантаженість справами, на яку постійно скаржаться офіційні представники Вищого суду.

Наприклад, Касаційний суд Франції (країни, проти якої на розгляді в ЄСПЛ перебуває у 20 разів менше скарг, ніж проти України) таким чином отримав відповідь на питання про реєстрацію дитини, народженої закордоном за допомогою сурогатного материнства, забороненого в цій країні. Конституційний суд Вірменії (справ на розгляді в ЄСПЛ у 5 разів менше, ніж проти України) запитав Європейський суд про конституційність ст. 300.1 Кримінального кодексу, за якою порушено кримінальну справу проти колишнього Президента Вірменії Роберта Кочаряна. Чому ж наш Верховний Суд досі мовчить? У нього на розгляді немає справ, в яких є «принципові питання»? Чи існують інші причини, які перешкоджають потиснути руку допомоги, яку нам простягнув Євросуд?

Я почав робити припущення, чому наш суд поки що не стає в маленьку чергу за консультативними висновками ЄСПЛ. Насамперед, я відкинув думку про необізнаність (або непоінформованість) Вищого суду щодо можливості запитів, процедури та інших нюансів його отримання. Перший драфт цієї статті мав інший вигляд — декілька розгорнутих здогадок:

  • Немає принципових питань. Однак їх повно! Україна майже щороку отримує то «Бурмича» чи «Волкова», то люстраційні кейси, то скасування мораторію тощо.
  • «Самі з вусами». Навіть без ЄСПЛ судді — майстри тлумачення Конвенції та протоколів до неї, вміють читати переклади рішень Євросуду, володіють англійською та/або французькою, якщо немає перекладів, а також готують щомісячні дайджести, є паблік у Фейсбуці.
  • Немає часу. Ніби були роки, коли наш Вищий суд з різними назвами та повноваженнями був розвантаженим. Головна ідея таких запитів — допомога, а не додаткове навантаження. За наявності «принципового питання» можна поділитися більш складним правовим питанням з європейськими колегами та вивільнити час для інших справ. Насправді, це неабияке розвантаження.
  • Просто соромно. Здогадка базувалася на можливому відчутті неабияковості, коли верховні судді офіційно мають визнати, що без допомоги Європейського суду неспроможні дійти висновку в тому чи іншому правовому питанні.

Однак раптом я натрапив на новину про відкриту лекцію начальника відділу забезпечення діяльності голови та заступника голови Верховного Суду Іллі Черногоренка. Стаття про те, що Ілля Черногоренко провів відкриту лекцію про застосування Протоколу №16, досі «живе» в мережі та містить цитати лектора. Після її перегляду я повернувся до своєї першої думки, яку я необачливо відкинув.

Отже, заступник голови Верховного Суду вчив студентів, що «під принциповими питаннями можемо розуміти ті питання, щодо яких Європейський суд не висловлював своєї позиції у спорі, а також у разі наявності позиції в конкретній справі, але національний суд доходить висновку про необхідність висловлення іншої позиції». Окрім того, говорячи про те, які можливості відкриваються для України у зв'язку з прийняттям Протоколу №16, спікер розповів, що залишається невирішеним питання, хто звертатиметься із запитами до ЄСПЛ (касаційні суди чи Велика Палата), а також надав слухачам для ознайомлення два законопроєкти щодо визначення суб'єкта звернення до ЄСПЛ (№8535 та №8535‑1).

Однак Протокол №16 та «Керівні принципи щодо впровадження процедури надання консультативного висновку, встановленої Протоколом №16 Конвенції» (доступні в україномовному перекладі) не визначають, що принципові питання — це ті, щодо яких Європейський суд не висловлював своєї позиції. Це довільне тлумачення, яке невиправдано звужує поняття «принципові питання», не може транслюватися як лекція, тим більше відкрита, коли до неї максимальний доступ публіки.

Твердження «у разі наявності позиції в конкретній справі, але національний суд доходить висновку про необхідність висловлення іншої позиції» взагалі перегортає сенс догори дриґом. Верховний Суд має звертатися до Європейського саме перед тим, як висловлювати свою позицію, щоб перед прийняттям рішення мати додаткову думку ЄСПЛ з цього конкретного питання.

Насамкінець, Верховний Суд — визнаний ЄСПЛ та встановлений Україною «уповноважений вищий судовий орган», який вже понад рік як може звертатися до ЄСПЛ за висновком. Той факт, що всередині нього не визначилися, хто саме подаватиме запит (Велика Палата чи касаційні суди) — це надумана перешкода та внутрішні справи Верховного Суду. ЄСПЛ байдуже. Тож наявність законопроєктів №8535 та №8535‑1 є уявною перепоною, яка не забороняє Верховному Суду звертатися до ЄСПЛ за консультативним висновком вже сьогодні.

З огляду на таке розуміння цього права, на жаль, ми ще довго чекатимемо чи то розгляду необов'язкових законопроєктів, чи то нових тлумачень документів ЄСПЛ, поки побачимо перше українське звернення за консультативним висновком.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати