Популярні матеріали

04 квітня 2018, 18:50

Велика Палата Верховного Суду: перший досвід функціонування

Віталій Уркевич
Віталій Уркевич суддя Великої Палати Верховного Суду, д.ю.н., професор

Наслідком здійснення судової реформи стало формування наприкінці 2017 р. нового Верховного Суду (ВС), у складі якого функціонують чотири касаційні суди – адміністративний, господарський, кримінальний та цивільний. Окреме місце у структурі Верховного Суду займає Велика Палата, як постійно діючий колегіальний орган, правовий статус та повноваження якої визначені ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Велика Палата формується шляхом обрання на 3 роки суддів на засадах рівного представництва від кожного касаційного суду у складі ВС. Голова Верховного Суду входить до складу Великої Палати за посадою. При цьому суддя ВС, обраний до Великої Палати, а також Голова Верховного Суду, не здійснюють правосуддя у відповідному касаційному суді. Організує та забезпечує роботу Великої Палати її Секретар.

Повноваження Великої Палати окреслені в ч. 2 ст. 45 профільного закону.

Особливості перегляду судових рішень

Передусім, у визначених законом випадках, Велика Палата здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Зазначене повноваження є основним, доволі широким за своїм змістом, а його наповнення вміщено як до актів галузевого процесуального законодавства, так і окремих спеціальних законів.

Також зазначимо, що ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017 р.) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження. Підстави подання таких скарг закріплені ст. 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якою право на таке оскарження до суду має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою. Таке рішення ВРП може бути оскаржене та скасоване Великою Палатою Верховного Суду виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя – якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених п.п. 2-5 ч. 10 ст. 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Самостійні підстави для передачі справ з метою касаційного перегляду судових рішень Великою Палатою, що є засобом забезпечення однакового застосування судами норм права, містить галузеве процесуальне законодавство – нові, чинні з 15.12.2017 р., редакції Господарського та Цивільного процесуального кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також Кримінального процесуального кодексу України (з урахуванням відповідних змін). На сьогодні названі кодекси містять уніфіковані правові приписи щодо підстав та порядку передачі касаційними судами у складі ВС справ на розгляд його Великої Палати, викладені у ст.ст. 302-303 ГПК України, ст.ст. 403-404 ЦПК України, ст.ст. 246-247 КАС України та ст.ст. 4341,4342 КПК України. Зазначені правові норми закріплюють такі три підстави для передачі касаційним судом у складі Верховного Суду справи на розгляд його Великої Палати.

Перша з них сформульована таким чином: суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду або ж у рішенні Великої Палати.

Звернімо увагу на те, що в даному випадку йдеться лише про намір колегії суддів касаційного суду відступити від висловленого раніше висновку щодо застосування норми права. При цьому такий висновок має бути вже сформульованим судом у подібних (проте не аналогічних) правовідносинах. І, нарешті, цей висновок має бути викладеним в раніше ухваленому рішенні або ж іншого (ніж касаційний суд, колегія суддів якого висловила відповідний намір) касаційного суду (судів) у складі Верховного Суду або у рішенні його Великої Палати. При цьому у разі виявлення такого наміру щодо відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є обов’язком відповідного касаційного суду.

Друга підстава для передачі справи на розгляд звучить так: суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як вбачається, висвітлювана підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати включає два складники:

а) наявність виключної правової проблеми, що потребує вирішення;

б) вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Лише за наявності цих умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проблеми та шляхи вирішення

Зазначимо, що включені до нового процесуального законодавства категорії «виключна правова проблема», «забезпечення розвитку права» та «формування єдиної правозастосовчої практики» не мають нормативного визначення, фактично є оціночними поняттями, а звідси – потребують відповідного тлумачення. Останнє може бути здійснено як на науковому рівні, так і через деякий час з урахуванням практики розгляду справ, що містять виключну правову проблему, Великою Палатою. Підкреслимо, що наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (та, відповідно, не покладає на нього обов’язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На відміну від вже окреслених підстав передачі справ на розгляд Великої Палати, що передбачають ініціативу касаційного суду, справа підлягає передачі також у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної (у господарському та цивільному судочинстві) або ж предметної (в адміністративному судочинстві) юрисдикції. Зауважимо, що у Кримінальному процесуальному кодексі України така підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутня.

Існуючий досвід функціонування Великої Палати дозволяє стверджувати, що учасники справи нерідко зловживають своїм правом касаційного оскарження судового рішення саме з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції. Непоодинокими є випадки, коли під час розгляду справи в судах першої чи апеляційної інстанції учасники зовсім не зазначали про порушення судами юрисдикційності того чи іншого спору, а така вимога була заявлена лише у касаційній скарзі. Більше того, інколи касаційна скарга одночасно містить взаємовиключні твердження про порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції судами попередніх інстанцій під час розгляду справи й вимогу про залишення відповідних судових рішень без змін.

При цьому новітнє процесуальне законодавство не дозволяє ані касаційному суду у складі ВС, ані Великій Палаті Верховного Суду запобігти такому зловживанню щодо «неправильної» юрисдикційності спорів, оскільки перший зобов’язаний передати справу на розгляд Великої Палати, а друга – прийняти справу до розгляду, виходячи лише з зазначення учасником справи такої підстави касаційного оскарження судового рішення, як порушення судами правил юрисдикції.

Напрямки діяльності

Наступний блок процесуальних повноважень Великої Палати Верховного Суду обумовлений тим, що вона діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих ВС, як судом першої інстанції. Такий напрямок функціонування цього постійно діючого колегіального органу Верховного Суду проявляється виключно у сфері адміністративного судочинства.

Так, за змістом ч. 2 та 5 ст. 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду є судом апеляційної інстанції у адміністративних справах, розглянутих Касаційним адміністративним судом у складі ВС, як судом першої інстанції, щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Також в апеляційному порядку Велика Палата переглядає рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі (ч. 11 ст. 290 КАС України).

Окрім наведеного, до повноважень Великої Палати ВС законодавством віднесено здійснення аналізу судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, а також інші повноваження, які можуть бути як позапроцесуальними (здійснення відповідної науково-просвітницької діяльності, надання методичної допомоги судам, поширення інформації щодо практики застосування тих чи інших норм права тощо), так і процесуальними.

Серед останніх варто назвати такий важливий складник процесуальних повноважень Великої Палати, як перегляд нею судових рішень у зв’язку з виключними обставинами, – у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні конкретної справи судом, відповідні норми щодо чого вміщено до усіх галузевих процесуальних кодексів України (ст.ст. 320-325 ГПК України, ст.ст. 423-429 ЦПК України, ст.ст. 361-369 КАС України та ст.ст. 459-467 КПК України). Зазначені повноваження вже реалізовувалися Великою Палатою Верховного Суду у практиці розгляду заяв про перегляд судових рішень у зв’язку зі встановленням Європейським судом з прав людини порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, допущених національними судами різних юрисдикцій (адміністративної, господарської, кримінальної й цивільної) при розгляді відповідних справ.

Викладене дозволяє зазначити, що Велика Палата Верховного Суду є унікальним постійно діючим колегіальним органом ВС, який не лише покликаний забезпечити однакове застосування судами норм права, а й виступає як суд апеляційної або касаційної інстанції з перегляду судових рішень у найскладніших категоріях справ, а також здійснює перегляд рішень національних судів, постановлених з порушеннями приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати