01 серпня 2018 року набрав чинності Протокол №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Протокол), який останнім часом все частіше є предметом обговорення в правничій спільноті. Так, президент Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) Гвідо Раймонді відзначив, що Протокол є знаковою подією в історії ЄСПЛ та важливим кроком вперед у захисті прав людині в Європі. Проаналізуємо основні положення Протоколу та спробуємо розібратися, яке значення він матиме для українського судочинства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ключові положення Протоколу
Основною новацією Протоколу є забезпечення можливості найвищим судовим установам країни (в Україні це – Верховний Суд) звертатися до ЄСПЛ щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.
При цьому, національний суд має право звертатися за консультативним висновком до ЄСПЛ лише у тому випадку, якщо справа перебуває у його провадженні, обґрунтувавши причини запиту та надавши інформацію щодо юридичних і фактичних обставин справи.
Тобто, Верховний Суд може звернутися до ЄСПЛ за консультативним висновком лише у випадку виникнення «принципового питання». У свою чергу, запит на отримання такого висновку повинен бути обґрунтованим та містити інформацію про фактичні обставини справи, посилання на внутрішнє законодавство та положення Конвенції щодо прав і свобод, які підлягають тлумаченню.
Однак, потрібно мати на увазі, що не кожен запит буде безумовно розглянутий.
Так, ЄСПЛ має дискреційні повноваження прийняти запит щодо надання висновку або відмовити в прийнятті запиту, який не відповідає вимогам, що закріпленні в статті 1 Протоколу. При цьому, будь-яка відмова у наданні висновку повинна бути мотивована.
Необхідність мотивування кожної відмови, як зазначено в пояснювальному звіті до Протоколу, спрямована на посилення діалогу між національними судами та ЄСПЛ, у тому числі через роз’яснення того, що мається на увазі під «принциповим питанням», яке стосується тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.
Роз’яснення поняття «принципове питання» є доволі важливим, з точки ефективного та послідовного використання такого інструменту як консультативний висновок, оскільки без єдиного підходу до тлумачення даного терміну, на практиці можуть виникати певні труднощі.
За результатами розгляду запиту ЄСПЛ складає вмотивований консультативний висновок, який надсилається до національного суду (який звертався із запитом) та уряду країни.
Ще одним ключовим положення Протоколу, на яке потрібно звернути увагу, є те, що консультативні висновки не мають обов’язкової сили. Так, національні суди самі повинні вирішувати, як застосовувати консультативний висновок. Щодо самого ЄСПЛ, то такі висновки не будуть мати прямої дії на наступні заяви, натомість, вони становитимуть частину судової практики ЄСПЛ.
Таке положення Протоколу вказує на те, що ЄСПЛ не буде втручатися в національне судочинство, а висновки надаватимуться виключно з метою або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.
Потенційні проблеми при застосуванні положень Протоколу
По-перше, це питання необхідності зупинення провадження у справі при направленні запиту до ЄСПЛ та строків підготовки консультативного висновку.
Зважаючи на те, що в процедурі підготовки/направлення/розгляду запиту, окрім безпосередньо підготовки запиту та висновку, є ще ряд технічних моментів, наприклад, переклад такого висновку, то можна припустити, що такий процес може бути доволі тривалим та зайняти не один місяць.
По-друге, це безпосередньо застосування консультативного висновку Верховним Судом та посилання на нього в рішенні.
Оскільки кожен національний суд повинен сам визначати, як йому застосовувати консультативний висновок, то при відсутності певної регламентації в національному законодавстві, зокрема, щодо умов неврахування консультативного висновку, може виникати багато запитань щодо мотивів (підстав) суду враховувати чи не враховувати консультативний висновок.
Очевидно, що вищеописані потенційні проблеми повинні бути вирішені шляхом прийняття відповідних змін до процесуального законодавства.
У контексті факультативності консультативних висновків ЄСПЛ цікавою також буде ситуація, коли національний суд вирішить не враховувати висновок ЄСПЛ, а сторона, котра буде не згідна з рішенням суду, звернеться із заявою до ЄСПЛ.
Так, у пояснювальному звіті до Протоколу вказано, що при поданні заяви до ЄСПЛ у справі, де національний суд враховував консультативний висновок, такі заяви в частині питань, що були розглянуті в консультативному висновку, будуть вважатися неприйнятними. Однак, не до кінця зрозумілою є ситуація, якщо національний суд не врахує консультативний висновок.
У тій же пояснювальній записці до Протоколу зазначено, що консультативні висновки не будуть мати прямої дії на наступні заяви. Однак, погодьтеся, що в такому випадку особа, яка звернеться до ЄСПЛ, буде мати досить високі шанси на задоволення своєї заяви. Принаймні, це видається цілком логічним, оскільки в іншому випадку ЄСПЛ доведеться відступати від своєї ж позиції.
Значення для українського судочинства
Можливість отримувати консультативні висновки ЄСПЛ є безумовним кроком вперед на шляху до покращення якості судочинства Верховного Суду та вдосконалення правозастосовної практики. Консультативні висновки дозволять звернути увагу на найбільш проблемні положення законодавства та при цьому не породжуватимуть конфлікту інтересів, пов’язаного з тлумаченням положень Конвенції, зважаючи на необ’язковість консультативних висновків.
Також варто очікувати зменшення кількості рішень, які будуть суперечити практиці ЄСПЛ, та, відповідно, зменшення кількості заяв до ЄСПЛ і підстав для подання таких заяв. Зважаючи на те, що консультативний висновок можна буде отримати до прийняття рішення по суті та з його врахуванням прийняти обґрунтоване рішення, то такі очікування видаються цілком реальними.
Підсумовуючи, хочеться вірити, що набуття чинності Протоколом дозволить поглибити діалог між вищими національними судами та ЄСПЛ. Не дарма його ще називають “protocol of dialogue”. А врахування судами консультативних висновків ЄППЛ сприятиме покращенню ефективності судочинства та якості розгляду справ, а також зменшить навантаження на Верховний Суд, зважаючи на кількість справ, які переглядаються через їх невідповідність практиці ЄСПЛ.