26 січня 2015, 18:21

Плата за нерухомість

Особливості оподаткування нерухомого майна фізосіб, відмінного від землі

Опубліковано в №3-4(449-450)

Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII, що набув чинності 01.01.2015р., змінено назву і зміст розділу XII Податкового кодексу України, який відтепер має назву «Податок на майно».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Законодавець, намагаючись удати, що він прагне скоротити кількість податків, об’єднав у складі податку на майно:

  • податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
  • транспортний податок;
  • плату за землю.

Згідно з п.266.1.1 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У пропонованій статті ми розглянемо особливості сплати фізичними особами податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Для фізичної особі – платника податку (власника) ключовими є визначення змісту термінів «об'єкти житлової нерухомості» і «об'єкти нежитлової нерухомості». Ці визначення наведені у п.14.1.129 і 14.1.129 1 ПКУ і ми цитуємо їх повністю:

«14.1.129. об'єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки;

14.1.129.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок – будівлякапітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловийбудинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку– частинабудинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира– ізольованепомешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж–одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольованіпомешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

14.1.129.2. садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

14.1.129.3. дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

14.1.129 1. об'єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;                              

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Як бачимо, перелік об’єктів нежитлової (допоміжної) нерухомості не є вичерпним.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб подане в п.266.1.2 ПКУ.

Відповідно до 266.2.1 ПКУ об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, зокрема його частка. Законодавець у ПКУ розділяє об’єкти житлової і нежитлової нерухомості. У 266.2.1 ПКУ йдеться про об'єкт, який одночасно є об’єктом житлової та нежитлової нерухомості. Суто формально в ПКУ об’єкт оподаткування цим податком загалом не визначено. Це є недоліком законодавчої техніки, і контролюючі органи навряд чи погодяться з такою думкою.

Згідно з п.266.3.2. база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Нерухоме майно, що не є об'єктом оподаткування визначене у п.266.2.2 ПКУ.

Крім цього, законодавець передбачив два вади пільг:

-         визначене ПКУ зменшення бази оподаткування на певну кількість квадратних метрів. Для того щоб відрізнити цю пільгу від інших пільг з цього податку, назвемо її «податковий кредит»;

-         пільги, надані органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 266.4.1 ПКУ база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, зокрема їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) зменшується:

для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості

на 60 кв. м

для житлового будинку/будинків незалежно від їхньої кількості

на 120 кв. м

для різних типів об'єктів житлової нерухомості, зокрема їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток)

на 180 кв. м

 

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом.

Відповідно до п. 266.4.2 ПКУ сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються залежно від їхнього майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

-         об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;

-         об'єкти оподаткування, що використовуються їхніми власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (на 2015 рік – 24,36 грн), за 1 кв. м бази оподаткування.

Формально, якщо з якихось причин орган місцевого самоврядування не встановив ставку податку, суму податку розрахувати неможливо.

Приклади розрахунку суми податку наведені в таблиці.

Варіанти розрахунку Обєкт оподаткування Житлова площа. База оподаткування, кв.м Нежитлова площа. База оподаткування, кв.м Податковий кредит, кв.м. Пільга встановлена органом місцевого самоврядування, кв.м. Ставка податку, грн. Сума податку, грн.
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості 266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. 68 0 60 0 24,36 194,88
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості  266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. 169,5 170 120 0 24,36 5347,02
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) 266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. 207 303 180 0 24,36 8038,8
г) загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості  266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.   303   0 24,36 7381,08

 

Для перших трьох варіантів застосовується формула:

СП=(ЖП+НП-ПК-П)хС, де:

СП – сума податку;

ЖП – житлова площа;

НП – нежитлова площа;

ПК – податковий кредит;

П – пільги, встановлені місцевими органами самоврядування (кв. м).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснює контролюючий орган за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості залежно від загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з п.266.7.2 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Базовий податковий (звітний) період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до п.266.8.1 ПКУ у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати