03 грудня 2019, 11:50

Право на позов

Чи може ДАБК оскаржити рішення про держреєстрацію прав на нерухомість

Опубліковано в №49 (703)

Олександр Омельченко
Олександр Омельченко «Кролевецький та партнери, АО» радник

Актуальність порушеного питання

03.10.2019 р. Президент підписав Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо захисту права власності», одним із нововведень якого є припинення діяльності акредитованих суб'єктів — державних реєстраторів, діяльність яких свого часу пов'язувалася з численними фактами їх активної участі в сумнівних реєстраційних діях. Зокрема, під час проведення державної реєстрації прав зазначені суб'єкти нехтували окремими нормами чинного законодавства, яке в окремих випадках передбачає передумовою державної реєстрації врегулювання містобудівних питань щодо об'єктів нерухомого майна (отримання сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації або реєстрації відповідної декларації).

Останнім часом набула поширення практика пред'явлення органами державного архітектурно-будівельного контролю позовів про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно з підстав недотримання законодавства у сфері містобудування, що визначає актуальність розкриття теми цієї статті через дослідження аспекту реалізації органами державного архітектурно-будівельного контролю повноважень у сфері контролю в містобудівній галузі шляхом подачі відповідних позовів.

Підсудність

Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо підсудності зазначеної категорії справ у постанові від 17.10.2018 р. у справі №820/5999/16. У цій справі Харківська міська рада просила скасувати рішення приватного нотаріуса як спеціального суб'єкта, наділеного владними функціями, оскільки державний реєстратор не перевірив документальне підтвердження введення об'єкта в експлуатацію. За результатами розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини пов'язані з оскарженням реєстрації вже набутого права власності на об'єкт нерухомого майна третьою особою, тому спір має розглядатися за правилами ЦПК України.

На мою думку, зазначена позиція суперечить висновкам Великої Палати, винесеним під час розгляду інших справ за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю. Розглядаючи спір у справі №369/13415/17, в якій ДАБІ України звернулася до суду з позовом про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт будівництва, Верховний Суд дійшов такого висновку. Спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, про публічно-правову природу таких правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва та мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно-значущим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не для захисту своїх приватних прав та інтересів. Тому Верховний Суд постановив, що такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, справи за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю про скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності за третіми особами, як правило, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Однак такий вибір підсудності не є однозначним.

Органи державного архітектурно-будівельного контролю та їхні повноваження

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать органи, визначені у ч. 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; моніторингу стану розробки та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; визначення державних інтересів для їх врахування під час розробки містобудівної документації; проведення ліцензування та професійної атестації; розробка та затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проєктування об'єктів містобудування, проєктної документації. Таким чином, державний архітектурно-будівельний контроль є однією з форм реалізації державного управління у сфері містобудівної діяльності.

Зміст державного архітектурно-будівельного контролю

Ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає зміст та форми державного архітектурно-будівельного контролю. Під державним архітектурно-будівельним контролем розуміється сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проєктувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва в порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. У разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проєкту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію. За результатами таких перевірок орган державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до закону розглядає справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З наведеного вбачається, що повноваження органів державної влади у сфері державного архітектурно-будівельного контролю обмежуються проведенням перевірок та прийняттям рішень за результатами таких перевірок, які прямо передбачені чинним законодавством. При цьому коло цих рішень зводиться до приписів та рішень щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Повноваження органів ДАБК щодо подання позовів

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо подачі позовів про скасування рішень державних реєстраторів з підстав їх невідповідності нормам законодавства у сфері містобудівної діяльності мають бути визначені на законодавчому рівні.

Однак правовий аналіз Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави зробити висновок, що право органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо звернення до суду обмежується позовами, передбаченими ст. 38, відповідно до якої в тому випадку, якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта і компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Також не обґрунтовує право органів державного архітектурно-будівельного контролю ст. 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Як зазначено вище, оскаржувані рішення державних реєстраторів жодним чином не перешкоджають відповідним органам архітектурно-будівельного контролю у вчиненні дій щодо проведення перевірок, винесенні за їх результатами приписів та прийнятті рішень щодо притягнення до відповідальності.

Таким чином, жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачається право органу місцевого самоврядування звертатися до суду з позовом про скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно про реєстрацію об'єкта нерухомого майна як форму реалізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю.

Судова практика

На рівні місцевих загальних судів склалася неоднозначна практика розгляду позовів органів Державного архітектурно-будівельного контролю про скасування рішень державних реєстраторів, винесених з порушенням законодавства у сфері містобудування.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19.04.2019 р. у справі №640/15685/18 позовні вимоги були задоволені. Водночас рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 06.09.2019 р. у справі №642/5660/18 у задоволенні позову було відмовлено. Варто зауважити, що поданню позову в першій справі передувало проведення позапланової перевірки, за результатами якої були встановлені обставини, що слугували підставою для подання позову. Натомість у другій справі орган Державного архітектурно-будівельного контролю «обійшовся» без проведення перевірок. При цьому в обох зазначених випадках суд не досліджував наявність права на подання позову в органу Державного архітектурно-будівельного контролю.

Станом на сьогодні судова практика розгляду досліджуваної категорії спорів не вийшла за межі судів першої інстанції, тому ще зарано робити загальні висновки щодо позиції судових органів.

Висновок

Із зазначеного короткого дослідження вбачається, що хоча нормами чинного законодавства не передбачається право органу Державного архітектурно-будівельного контролю звертатися до суду з позовами щодо скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з підстав порушення норм законодавства у сфері містобудування, це не є суттєвою перешкодою для відповідних органів, які поданням відповідних позовів допускають неправомірне втручання в мирне володіння власниками їхнім нерухомим майном.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати