Популярні матеріали

08 серпня 2017, 16:11

Правове регулювання Договору про надання медичних послуг

Тетяна Єщенко
Тетяна Єщенко студенка факультету правничих наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Правові відносини у сфері надання медичних послуг мають тенденцію до поширення серед населення України.

Відповідно до Конституції України та Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, охорона здоров'я є пріоритетним напрямом діяльності держави. Право на охорону здоров’я закріплено у ст. 49 Конституції України. Указ Президента України “Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини” встановлює, що створення умов для ефективного і доступного медичного обслуговування потребує невідкладного вирішення. У зв’язку з цим широкого поширення набула проблема покращення якості та ефективності механізму регулювання правових відносин між пацієнтами та закладами охорони здоров’я.

Договір про надання медичних послуг досліджували науковці Майданик Р.А., Антонов С.В., Стефанчук Р.О., Гергель Д.Д., Темченко О.В. Цивільне законодавство України визначає лише загальні положення про договір про надання послуг, однак не враховує специфіку медично-правових відносин. Типового договору про надання медичних послуг немає, а тому невирішеними залишаються істотні умови такого договору, права, обов’язки та відповідальність сторін договору. Щоб захистити права пацієнта, інтереси медичного закладу та гарантувати належне виконання обов’язків обома сторонами, потрібно уніфікувати істотні умови договору про надання медичних послуг.

Загальні положення про договір

Договір про надання медичних послуг регулює цивільні правовідносини між пацієнтом та закладом охорони здоров’я. Метод правового регулювання такого договору - диспозитивний, оскільки він передбачає вільну саморегуляцію суб’єктами їхньої поведінки на основі принципів права. Межі та процедури такої саморегуляції встановлені лише в загальних засадах цивільного законодавства. Особливістю договору про надання медичних послуг є те, що він базується на основних принципах охорони здоров’я, які визначає Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Систему стандартів у сфері охорони здоров'я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти, без дотримання яких не можуть надаватися медичні послуги.

Предметом договору про надання медичних послуг є медична послуга. Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 66 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти” [10], зміст поняття “медична послуга” залишається невизначеним у нормативних актах і в медичній літературі.

Особливості надання медичних послуг

Закон України “Про захист прав споживачів” визначає послугу як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Загальне визначення послуги можна застосувати до визначення медичної послуги з урахуванням специфіки медичної послуги - спрямованості на досягнення корисного для пацієнта результату. Іншою особливістю договору про надання медичних послуг є неможливість забезпечити стовідсоткову гарантію досягнення результатів медичної послуги. Мета надання медичних послуг полягає в докладанні максимальних зусиль задля досягнення бажаного результату, однак не може стовідсотково гарантувати результат. Зокрема, у рішенні Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 3 вересня 2012 року позивач уклала договір про надання стоматологічних послуг із ТОВ “АВ”, однак, на її думку, лікування було неякісне і спричинило матеріальну та моральну шкоду. У зв’язку з індивідуальними особливостями пацієнтки (зокрема, особливостями лікування брекет системами в дорослому віці), вибором методики лікування та незакінченням повного курсу лікування суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки не було доведено, що позивачці було надано неналежне лікування.

Істотні умови договору

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, сторони самі можуть встановлювати істотні умови Договору про надання медичних послуг. Наприклад, у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року встановлено, що істотними умовами договору між ТОВ “Клініка” та позивачем є предмет договору, строк договору, плата за договором, відповідальність виконавця за порушення договору та розірвання договору про надання послуг. У свою чергу, в рішенні Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року договір про надання медичних послуг визначав істотними умовами прийом лікарських препаратів та дотримання рекомендацій лікаря щодо підготовки до перенесення ембріонів. Базового переліку істотних умов Договору про надання медичних послуг наразі немає, однак його визначення є ключовим в уніфікації стандартів укладення договору про надання медичних послуг.

На мою думку, істотними умовами договору про надання медичних послуг повинні бути умови про предмет, якість, строк виконання та вартість послуг.

Визначення предмету послуг у договорі є обов’язковим відповідно до ст. 638 ЦК України.

Визначення якості та строку як істотних умов Договору про надання медичних послуг є необхідним у зв’язку зі специфікою послуг, що надаються. Дані послуги спрямовані на покращення здоров’я замовника (в даному випадку - пацієнта). Як згадано вище, здоров’я людини є пріоритетним напрямом діяльності держави, тому договір повинен містити положення про надання медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я, як це зазначено в Наказі Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року. Так само в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2007 року встановлено, що неналежне лікування, несвоєчасний та неправильний діагноз негативно вплинули на стан здоров’я позивача та перешкодили в реалізації найважливішої людської потреби - залишатися здоровим. Це спричинило стрес у зв’язку з переживаннями і психологічним перенавантаженням, призвело до різкої, несподіваної і тривалої в негативний бік зміні звичного способу та якості життя позивача. Таким чином, гарантія якості надання медичних послуг є істотною для забезпечення основоположних прав людини.

Стосовно строку надання послуг, несвоєчасне виконання медичних послуг може спричинити невідворотні наслідки та істотно вплинути на життя чи стан здоров’я людини. Так, у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 7 лютого 2008 року зазначено, що через несвоєчасне надання швидкої медичної допомоги сталася смерть батька позивача. Як наслідок, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягала у глибоких та довготривалих душевних стражданнях. Позов про відшкодування моральної шкоди було задоволено частково. Після подання апеляційної скарги розмір моральної шкоди було зменшено.

Так само в рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 5 червня 2014 року було встановлено, що ненадана своєчасна кваліфікована медична і лікарська допомога призвели до смерті потерпілого. Також у рішенні Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2008 року встановлено, що у зв’язку з несвоєчасним наданням медичної допомоги позивачу  була завдана моральна шкода, яка проявилася у фізичних та душевних стражданнях, переживаннях, що негативно вплинуло на подальший стан здоров'я та нервову систему. Таким чином, випадки суттєвого погіршення стану здоров’я через несвоєчасно надану медичну допомогу призводять до необхідності включити умову строку надання медичних послуг в істотні умови Договору про надання медичних послуг.

Визначення ціни як істотної умови Договору про надання медичних послуг є необхідним, оскільки із загального положення про Договір про надання послуг випливає, що даний вид договору є оплатним. Обов’язок замовника оплатити надану послугу визначається законом. У зв’язку з цим, ціна послуги повинна бути визначена в договорі. Так, у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 5 березня 2012 року було встановлено, що пацієнт не виявляв бажання укладати з ТОВ “Мед Центр” договір та з ним не були погоджені істотні умови такого договору. У ст. 640 ЦК України зазначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, повної та безумовної відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти договір була направлена відповідачеві після фактичного надання послуг, тому суд не задовольнив вимогу ТОВ “Мед Центр” про визнання договору про надання медичних послуг укладеним. Важливо, що в цьому рішенні суд вказує умови надання та вартість медичних послуг істотними умовами договору про надання медичних послуг.

Україна обрала шлях інтеграції з Європейським Союзом, тому законодавство України повинно бути поступово гармонізовано з законодавством провідних країн Європи. Зокрема, відповідно до Положення про державну охорону здоров'я (загальні медичні послуги) Великобританії від 7 грудня 2015 року, у Договорі повинні бути зазначені послуги, які надаються, адреса приміщень, що будуть використовуватися для надання таких послуг, особи, яким надаватимуться такі послуги; територія (“область практики” підрядника) і чи на момент, коли договір набрав чинності, список пацієнтів підрядника є відкритий або закритий, а також період (якщо такий є), протягом якого надаються послуги.

Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору

Укладення договору про надання медичних послуг може суттєво вплинути на захист прав пацієнтів та захист інтересів лікарів, що безпосередньо надають послуги. Права пацієнта визначені в Лісабонській декларації щодо прав пацієнта, і держава повинна регулювати їх забезпечення. Право лікаря на професійну свободу та професійну незалежність визначені в Декларації щодо незалежності і професійної свободи лікаря. Однак наразі значного поширення набула приватна сфера надання медичних послуг, а в рішенні Європейського Суду з Прав Людини від 15 листопада 2007 року “Бендерський проти України” зазначено, що недбалість приватної лікарні, такої як Центр, не тягне пряму відповідальність держави відповідно до Конвенції. У зв’язку з цим, права пацієнта мають бути чітко визначені в договорі з метою гарантування їх подальшого забезпечення.

Відповідно до ст. 906 ЦК України, у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату у разі наявності вини виконавця виконавець відшкодовує завдані збитки, якщо інше не встановлено договором. Договір про надання медичних послуг має певні особливості - у рішенні Європейського Суду з Прав Людини “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року вказано, що будь-яке завдання шкоди лікарями, навіть  найменше,  фізичній  цілісності особи  тягне  за  собою  втручання у право на повагу до приватного життя і, таким чином, порушення прав пацієнта.

Наприклад, у рішенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 лютого 2015 року позивач уклала договір про надання медичних послуг із ПП “Альфа-центр”. Суд встановив, що проведення послуги виконано з порушенням вимог для використання імплантатів з метою подальшого раціонального зубопротезування, що не дозволило здійснити якісне протезування, та, як наслідок, неефективне їх використання позивачем, чим останній спричинено матеріальну шкоду. Було прийнято рішення про часткове задоволення позову. Після апеляційного оскарження суд відмовив у задоволенні позову про виплату моральної шкоди.

У такому ж обсязі договір про надання медичних послуг спрямований на захист прав виконавця. Наприклад, у заочному рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 5 січня 2012 року, відповідно до укладеного договору про надання платних медичних послуг, пацієнта було госпіталізовано до медичного центру ТОВ “Мед Центр”, де були надані медичні послуги у вигляді обстеження та консультацій в умовах стаціонару. Однак вартість наданих медичних послуг пацієнт не оплатив, тому суд задовольнив позов на користь ТОВ “Мед Центр”. Так само в рішенні Малиновського районного суду міста Одеси від 3 грудня 2015 року відповідно до укладеного договору про надання платних медичних послуг відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за надані медичні послуги перед позивачем ТОВ “Приватна лікарня - Одеса”. Позов було задоволено в повному обсязі.

Щоб сприяти захисту прав пацієнта, інтересів медичного закладу, гарантувати належне виконання обов’язків обома сторонами та визначити основні істотні умови договору, потрібно врегулювати сферу надання приватних медичних послуг та встановити єдині засади, що стануть основою для приватних медичних закладів при розробці та укладанні договорів із пацієнтами.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати