12 серпня 2019, 15:53

«The show must go on», або чому закінчення досудового розслідування не завжди є остаточним

Опубліковано в №32 (686)

Андрій Іванець
Андрій Іванець «Jurimex, ЮК» адвокат, керівник практики кримінального права та процесу; керуючий партнер адвокатського об'єднання

Тема щодо строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, їх обчислення, перебіг, момент початку, зупинення, завершення та закінчення не є новою. На перший погляд, тут все чітко та зрозуміло. Однак це тільки на перший погляд. Якщо уважно проаналізувати норми чинного КПК України, то можна дійти деяких несподіваних висновків.

До того ж у практичній діяльності питання щодо строків часто стає предметом їх неоднакового розуміння, тлумачення та застосування. Особливо це стосується представників сторони обвинувачення. Водночас недотримання або неправильне обчислення процесуальних строків у кримінальному провадженні має конкретні та дуже важливі наслідки, які невідворотно впливають на результат досудового розслідування.

Наприклад, у моїй адвокатській практиці неодноразово виникали ситуації, коли питання щодо строків доводилося обґрунтовувати шляхом поглибленого та системного аналізу норм КПК України.

Поняття строку досудового розслідування та правила його обчислення визначені ст. 219 КПК України. Із зазначеної норми випливає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється протягом загального строку досудового розслідування, перебіг якого розпочинається з моменту (тобто дня) внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та припиняється в момент (тобто день), коли досудове розслідування закінчується в одній із трьох форм, визначених ст. 283 КПК України.

Загальний строк умовно можна поділити на два підвиди залежно від того, чи здійснюється у кримінальному провадженні повідомлення особі про підозру у скоєнні кримінального правопорушення. Якщо у кримінальному провадженні повідомлення про підозру не було здійснено, у такому випадку строк досудового розслідування обчислюється за правилами загального строку, межі якого визначені ч. 1 ст. 219 КПК України, а його перебіг починається з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Таке кримінальне провадження, як правило, закінчується лише в одній формі — закривається.

Якщо особі повідомляється про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, правила обчислення строку досудового розслідування регулюються абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України, вони чітко регламентовані та обмежені. Строк у такому випадку починає перебіг саме з моменту повідомлення особі про підозру. Отже, обидва підвиди мають обмеження перебігу строку, а у випадку їх недотримання кримінальне провадження має бути закритим.

У ст. 219 КПК України також містяться правила обчислення строку у разі зупинення досудового розслідування: до строку досудового розслідування не зараховується строк з дня винесення постанови про його зупинення до винесення постанови про його відновлення, за винятком випадку скасування постанови про зупинення слідчим суддею. Також визначено, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому §4 гл. 24 КПК України в межах, визначених ст. 219 КПК України, граничних термінів такого продовження залежно від категорії та тяжкості вчиненого діяння.

Окрім того, ст. 219 КПК України передбачено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. При цьому таке ознайомлення не є зупиненням досудового розслідування. Тому спочатку може здатися, що законодавець допустив прогалину, не визначивши, що саме відбувається зі строками у період ознайомлення з матеріалами. Однак, на мою думку, це абсолютно логічна норма, оскільки на момент ознайомлення з матеріалами досудове розслідування вважається завершеним, жодні слідчі дії в ньому зазвичай не проводяться, а тому перебіг строку, так само як і під час зупинення досудового розслідування, не повинен відбуватися.

Окрему увагу варто звернути на поняття «завершення досудового розслідування». КПК України в різних статтях містить поняття «завершення» і «закінчення досудового розслідування». На перший погляд, ці слова є синонімами, але не в розумінні кримінального процесу. Це абсолютно різні поняття, які мають різні юридичні наслідки.

Найпоширеніша помилка представників сторони обвинувачення полягає в тому, що поняття і подію завершення досудового розслідування вони пов'язують з відкриттям матеріалів досудового розслідування та ст. 290 КПК України, яка регламентує порядок його здійснення. Однак це хибна позиція. Дійсно, в ч. 1 ст. 290 КПК України зазначається обов'язок прокурора або слідчого повідомити представників сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Проте вказаною нормою не закріплюється, що саме факт направлення такого повідомлення визначає настання такого юридичного факту як завершення досудового розслідування. Загалом, ст. 290 КПК України не про завершення досудового розслідування, вона лише регламентує порядок відкриття сторонами одна одній матеріалів, які надалі можуть бути використані в судовому засіданні як докази. Не більше і не менше.

Норма, якою чітко і недвозначно визначено момент завершення досудового розслідування, закріплена в ч. 4 ст. 110 КПК України. В ній зазначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та яким завершується досудове розслідування.

Якщо системно аналізувати ч. 1 ст. 290 КПК України та ч. 4 ст. 110 цього Кодексу, то стає абсолютно зрозумілим, що прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, складає його, таким чином завершуючи досудове розслідування, повідомляє сторону захисту про завершення та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Саме таким, на мою думку, має бути порядок вчинення зазначених процесуальних дій.

Отже, досудове розслідування завершено, слідчі дії не проводяться, а сторона захисту може спокійно знайомитися з матеріалами. Цілком логічно, що на час такого ознайомлення строк досудового розслідування припиняє перебіг, проте не остаточно закінчується.

Момент завершення досудового розслідування прямо пов'язаний з висуненням прокурором обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді прийняття та процесуального оформлення особливого виду процесуального рішення, яким є обвинувальний акт. Так само момент однієї з форм закінчення досудового розслідування прямо та нерозривно пов'язаний з обвинувальним актом, а точніше з моментом (днем), коли прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду.

Тепер постає питання про те, чи дійсно звернення прокурора до суду з обвинувальним актом має юридичний наслідок остаточного і безповоротного закінчення досудового розслідування та перебігу його процесуального строку? Я стверджую, що ні. Далі поясню, чому я так вважаю.

У підготовчому судовому засіданні, правила і порядок проведення якого визначені ст. 314 КПК Україні, передбачено, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Звертаю особливу увагу, що рішення приймається саме у разі невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України. У зв'язку з цим, ще одна найпоширеніша практична помилка сторони обвинувачення полягає в тому, що вони вважають, що обвинувальний акт має відповідати вимогам ст. 291 КПК України. Однак вимоги до обвинувального акта набагато ширші, тому що їх охоплює весь Кодекс, а не окремі його норми (це зміст, структура та навіть дата його складання). Тобто якщо обвинувальний акт був складений після спливу строку досудового розслідування, то очевидно, що він не відповідає вимогам ст. 219 та ст. 283 КПК України. Якщо дуже прискіпливо поставитися до аналізу обвинувального акта і КПК України, то можна знайти дуже багато вимог, яким він може не відповідати.

Що відбувається, якщо суд у підготовчому судовому засіданні дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню прокурору? Наразі практика сформована таким чином, що досудове розслідування ніби потрапляє у якийсь незрозумілий процесуальний вакуум. Прокурор вважає, що досудове розслідування закінчене і він не має права його продовжувати, проводити слідчі дії, встановлювати додаткові або нові обставини, збирати докази тощо. На його думку, єдине, що він може зробити, це виправити недоліки повернутого обвинувального акта і знову звернутися з ним до суду. Як правило, це відбувається шляхом тасування абзаців та формулювання окремих речень.

При цьому хочу додатково звернути увагу на той факт, що в КПК України не існує поняття повторного звернення прокурора з обвинувальним актом до суду. В жодному обвинувальному акті, який направляється до суду вдруге або втретє, не відображається інформація про попередні невдалі спроби. Так само в реєстрі матеріалів досудового розслідування про це не вказується.

Що робити, якщо неможливо виправити недоліки? Якщо недолік пов'язаний з пропуском процесуального строку досудового розслідування? Продовжити строк після його спливу неможливо. Поновити — тим більше. Чи може прокурор прийняти інше рішення, окрім звернення до суду з іншим обвинувальним актом? Чи може він закрити кримінальне провадження? Якщо недолік пов'язаний не з конкретно висуненим обвинуваченням, через не встановлення низки суттєвих обставин, чи може прокурор продовжити досудове розслідування? На перший погляд, ці питання не мають чіткої відповіді. Знову ж таки, все можна списати на допущені прогалини в КПК України.

Проте я переконаний, що прокурор не лише може, але й зобов'язаний зробити все з вищезазначеного. Фактично, коли суд приймає рішення про повернення обвинувального акта прокурору, він обґрунтовує своє рішення тим, що обвинувальний акт не відповідає тим чи іншим вимогам КПК України, тобто не відповідає вимогам закону. Отже, він є незаконним!

Таким чином, суд не прямо, але скасовує обвинувальний акт, наділяє його статусом нелегітимності. Якщо обвинувальний акт незаконний, якщо він втрачає свою юридичну силу, то в такому випадку втрачають свою юридичну силу ті юридичні факти, які з ним пов'язані (факт завершення та факт закінчення досудового розслідування). Коли досудове розслідування втрачає юридичний статус закінчення, то зникають всі перешкоди для його продовження.

Такі твердження не виглядатимуть неможливими, якщо їх порівняти з іншими формами закінчення досудового розслідування. Нікого не дивує те, що після прийняття рішення про закриття кримінального провадження воно може бути скасоване прокурором, у тому числі вищого рівня або судом. У такому випадку досудове розслідування продовжується, ніби нічого не трапилося. Також ні у кого не викликає обурення, що досудове розслідування продовжується у звичайному порядку, після того як суд відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Саме тому — «The show must go on»! Звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру — це ще не кінець досудового розслідування. Принаймні до того моменту, поки суд не призначить судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. В іншому випадку досудове розслідування має тривати.

Однак прогалина в законодавстві все ж таки існує. До того ж вона достатньо суттєва. З огляду на все вищевикладене, КПК України потребує норму, яка регулювала б правила обчислення строків досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акта прокурору. Ми чітко розуміємо, що строк досудового розслідування припиняє свій перебіг у день, коли прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом. Проте в який момент він відновлює свій перебіг, Законом не врегульовано.

На мою думку, є декілька можливих варіантів:

  • день прийняття рішення судом про повернення обвинувального акта прокурору;
  • день, коли Апеляційний суд залишив це рішення чинним;
  • день, коли офіційно обвинувальний акт з рішенням суду повернувся до прокурора.

Незважаючи на те, що як адвокат, напевно, я мав би керуватися найбільш сприятливими для сторони захисту мотивами, однак все ж таки надаю перевагу третьому варіанту, тому що саме він дозволить прокурору оскаржити рішення суду першої інстанції та вчасно звернутися з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в тому випадку, коли його залишок є надто мізерним. Цих змін КПК України потребує якнайшвидше, оскільки зазначений у статті підхід та розуміння вказаних норм нададуть зовсім іншу якість стадії досудового розслідування та його результатам.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати