07 червня 2019, 15:14

Процедура оголошення особи в міжнародний розшук: етапи та інсайди

Опубліковано в №23 (677)

Андрій Тимошенко
Андрій Тимошенко «Asters, ЮФ» юрист

Нинішній період політичної турбулентності, з‑поміж усього іншого, нагадує нам про епічні втечі за кордон колишнього менеджменту країни — одвічні теми для ЗМІ всіх рівнів. Проте на практиці звинувачення у втечі від розслідувань є актуальними також для багатьох інших фігурантів кримінальних проваджень, в тому числі для представників бізнесу. Правоохоронці, як завжди, намагаються встановити свої правила гри, тому адвокатам потрібно розуміти всі деталі та підводні камені процесу.

Яку мету мають правоохоронці, коли ініціюють міжнародний розшук осіб?

Основний пріоритет — досягнення мети кримінального провадження та притягнення осіб до кримінальної відповідальності або заочно, або шляхом екстрадиції в Україну. Дійсно, після підтвердження факту виїзду особи з України, зокрема з метою ухилення від відповідальності, у слідчих є два варіанти розвитку подій: проведення заочного досудового розслідування кримінального провадження чи заочного судового провадження стосовно особи (тобто без неї) або екстрадиція особи за допомогою компетентних органів іноземної держави.

Для отримання можливості притягнути особу до кримінальної відповідальності за допомогою будь-якого з цих двох варіантів, слідчий орган неодмінно має ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук, оскільки це є обов'язковою умовою для реалізації обох сценаріїв. Зокрема, фінальною підставою для здійснення спеціального досудового розслідування, відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК, є оголошення особи в міждержавний та/або міжнародний розшук.

Екстрадиція проводиться в межах міжнародної правової допомоги, для чого компетентний орган іноземної держави спочатку має встановити місцезнаходження та затримати особу, що можливо лише після оголошення її в міжнародний розшук з використанням каналів та можливостей Інтерполу.

Також важливо додати, що для запровадження законної процедури оголошення в міжнародний розшук слідчий орган зобов'язаний провести процесуальні дії та долучити до матеріалів кримінального провадження докази не прибуття особи на виклик без поважної причини більше ніж двічі та наділення особи статусом підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Процедура оголошення в міжнародний розшук: як відбувається залучення Інтерполу?

Насамперед, слідчий та/або прокурор звертаються до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (в Україні Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу). Туди подається запит про публікацію щодо особи так званої «синьої картки», мета якої — встановлення реального місцезнаходження особи. У такому запиті має бути викладена повна та об'єктивна інформація про події та факти щодо розшукуваних осіб.

Далі Департамент міжнародного поліцейського співробітництва вивчає отриманий запит та додані до нього матеріали, а у разі потреби запитує в ініціатора розшуку додаткові відомості. Після цього, згідно з прийнятими Інтерполом правилами, він надсилає запит до Генерального Секретаріату Інтерполу у Францію. В деяких країнах додатково передує етап передання запиту до Національного центрального бюро Інтерполу відповідної країни. Генеральний Секретаріат Інтерполу після отримання відповідних документів направляє їх до Комісії з контролю файлів Інтерполу, яка тимчасово фіксує інформацію про публікацію карток оповіщення в базі даних організації.

У період, поки Генеральний Секретаріат розглядає запити на публікацію карток, вони тимчасово фіксуються в базі даних Організації. Під час розгляду ці запити можуть бути відображені як публікації (врегульовано ст. 77 Правил Інтерполу щодо обробки інформації). При цьому такі публікації не можна плутати з опублікованими картками. У разі задоволення запиту Генеральний секретаріат Інтерполу надсилає ініціатору звернення повідомлення про публікацію щодо особи «синьої картки» та розпочинає процес встановлення місцезнаходження особи.

Повідомлення щодо оголошення в розшук публікується у вигляді так званої картки (notice) оповіщення, яка може бути не лише інструментом міжнародного розшуку, але й способом обміну інформацією. За загальним правилом, картки не підлягають оприлюдненню, але це можливо виключно за дозволом держави, яка здійснила запит. Отже, більшість карток є непублічними, а решта, яким все ж таки було надано розголосу, розміщуються на офіційному веб-порталі Інтерполу. Залежно від мети розшуку, «картці» (її лівому куту) надається колір. Як вже було зазначено, метою «синьої картки» є встановлення місцезнаходження особи, а от картка з червоним кутом має додаткову та ключову мету — арешт особи для подальшої екстрадиції.

Окремо слід зазначити, що «червоні картки» перед опублікуванням підлягають обов'язковій перевірці Генеральним Секретаріатом Інтерполу. Цим займається Центр командування і координації Генерального Секретаріату, який зобов'язаний перевіряти кожний запит. Якщо у співробітників центру виникають питання щодо законності запиту, вони мають право звернутися до юридичного управління.

У разі успішного встановлення місцезнаходження особи за «синьою карткою» Генеральний Секретаріат Інтерполу надсилає відповідному слідчому органу в Україні відомості щодо місцезнаходження особи. Лише після цього слідчий або прокурор мають підстави звернутися із запитом про міжнародну правову допомогу до Генеральної прокуратури України. В такому запиті необхідно чітко вказати назву правоохоронного органу іноземної країни, якій доручається вручити особі виклики до слідчого органу України, а за наявності — повідомлення про підозру.

Лише після дотримання такої процедури за особою офіційно буде визначено статус підозрюваного у кримінальному провадженні. У разі ігнорування такою особою викликів слідчий орган матиме всі підстави для звернення до Генерального Секретаріату Інтерполу із запитом про публікацію щодо особи «червоної картки» (для затримання як особи, яка ухиляється від кримінальної відповідальності, з подальшою можливістю її екстрадиції).

Аналіз процедури публікації карток оповіщення каналами Інтерполу чітко показує, що статус «оголошеної в міжнародний розшук» особа набуває лише після публікації щодо неї картки оповіщення червоного кольору. Публікація картки оповіщення синього кольору передбачає лише встановлення місцезнаходження та додаткової інформації щодо будь-якої особи, яка стосується кримінального провадження, тобто навіть щодо потерпілого чи свідка, яких у такому випадку не можна вважати оголошеними в міжнародний розшук.

Спекуляція на оголошенні в міжнародний розшук: як і навіщо?

Факт оголошення особи в міжнародний розшук є обов'язковою умовою для застосування до неї одного з «найулюбленіших» запобіжних заходів правоохоронців — тримання під вартою та затримання з метою приводу для обрання щодо неї запобіжного заходу.

Для отримання ухвали з дозволом на такий запобіжний захід правоохоронці, як правило, відчайдушно доводять наявність статусу «оголошеної в міжнародний розшук» усіма способами: як у разі наявності тільки «синьої картки», так і за наявності виключно факту направлення запиту до Генерального Секретаріату та без отримання жодного його рішення.

Така позиція правоохоронців некоректна не лише з логічної, але й з юридичної позиції. Згідно з абз. 7 п. 6 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511‑550/0/4‑13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», факт перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку підтверджується відповідними відомостями, серед яких названо довідку, витяг із бази даних Інтерполу тощо.

Аналогічної позиції дотримуються суди апеляційної інстанції, враховуючи вищевказані положення Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р. у справі №757/38367/18‑к (11‑сс/824/1954/2018) зазначено: «крім того, колегія суддів зважає і на доводи апелянта щодо відсутності належних доказів про знаходження ОСОБА_2 у міжнародному розшуку, а посилання слідчого та суду першої інстанції про оголошення останнього у такий розшук недоведеними, оскільки згідно наданих матеріалів провадження належних доказів (повідомлення безпосередньо з Інтерполу) про знаходження ОСОБА_2 у міжнародному розшуку вони не містять».

Розглядаючи апеляційну скаргу щодо аналогічних обставин, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва в ухвалі від 27.03.2018 р. у справі №757/1696/18‑к, серед іншого, зазначила, що «Поряд з тим, листом за підписом начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України В. В. Неволі від 18.01.2018 р. повідомлено, що від Генеральної прокуратури України надходив запит щодо задіяння каналів та інших можливостей Інтерполу до розшуку ОСОБА_4, за результатами їх розгляду до Генерального Секретаріату Інтерполу було внесено клопотання щодо включення даних про розшук останньої до відповідних обліків Організації. Департамент забезпечив постійний та оперативний обмін інформацією та процесуальними документами між установами та Генеральною прокуратурою України. За результатами вивчення матеріалів Комісія з контролю файлів Інтерполу прийняла рішення, згідно якого розшук ОСОБА_4 з використанням механізмів Інтерполу не відповідає Правилам Організації, а тому відомості щодо неї підлягають видаленню з обліків Інтерполу. На виконання цього рішення Генеральний Секретаріат видалив із своїх обліків відомості щодо ОСОБА_4. Станом на 18.01.2018 р. ОСОБА_4 каналами Інтерполу не розшукується та в обліках Секретаріату Інтерполу не значиться».

Отже, факт внесення до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу відомостей звернення слідчого органу про публікацію картки щодо особи не є свідченням оголошення її в міжнародний розшук, оскільки матеріали, якими слідчий орган підтверджує оголошення особи в міжнародний розшук, мають містити повідомлення безпосередньо з Інтерполу, довідки або витягу з його бази даних.

На завершення, Правила Інтерполу щодо обробки інформації, які наявні у відкритому доступі на офіційному веб-порталі Інтерполу, чітко регулюють питання моменту оголошення особи у міжнародний розшук у випадках, які зазначено вище. Зокрема, ст. 77 Правил Інтерполу передбачає, що отримання запитів від Національних бюро Інтерполу та прийняття їх до розгляду не означає автоматичну видачу картки щодо конкретної особи, а відомості про прийняття запитів до розгляду не можна плутати з реальним оголошенням особи у розшук.

Як захистити клієнта при спробах оголосити його в міжнародний розшук та змусити співробітників правоохоронних органів дотримуватися належної процедури.

Наразі широкою є практика відмови Комісією з контролю файлів у публікації карток та їх скасування Генеральним Секретаріатом Інтерполу за клопотаннями осіб (або їхніх представників), щодо яких були опубліковані такі картки. Розд. 2, 3 Правил Інтерполу щодо обробки інформації визначено специфічні критерії для публікації кожної окремої категорії карток оповіщення, яких не завжди дотримуються правоохоронні органи України, що є безумовною підставною для відмови у задоволенні запиту про публікацію чи скасування публікації картки оповіщення відповідного кольору.

Наприклад, підставами для скасування публікації «червоної картки» є відсутність у запиті та доданих до нього документах інформації про час і місце вчинення злочину, відсутність посилання на конкретні норми кримінального закону (із зазначенням редакції закону), які були порушені особою, вказування максимальної передбаченої міри покарання та відсутність посилань на чинне рішення про затримання/арешт особи (тобто рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до КПК України).

Водночас, оскільки розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі особи, щодо якої відбувається такий розгляд, можливо лише за наявності доказів оголошення її в міжнародний розшук, єдиним доказом такого оголошення є публікація щодо неї картки оповіщення червоного кольору.

В цьому випадку чинний Кримінальний процесуальний кодекс України містить колізію з Правилами Інтерполу стосовно обробки інформації, оскільки для публікації щодо особи «червоної картки» до Комісії з контролю файлів необхідно направити, серед іншого, рішення слідчого судді про обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому розглядати клопотання про обрання такого запобіжного заходу без участі особи слідчий суддя має право лише після публікації щодо особи тієї ж «червоної картки».

Для ефективного захисту прав клієнта на етапі розгляду запиту правоохоронного органу про публікацію «червоної картки», неодмінно потрібно звертатися до Комісії з контролю файлів та повідомляти її про те, що рішення про тримання під вартою було винесене з порушенням зазначеної вище процедури або взагалі не приймалося, що по суті унеможливлює прийняття Комісією рішення про публікацію «червоної картки» та виключає подальшу екстрадицію або заочне винесення вироку щодо особи.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати