Затамувавши подих, вся юридична спільнота чекає на набуття чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яке відбудеться 17.06.2018 р. Очікується, що цей нормативно-правовий акт принесе диспозитивність у порядок регулювання діяльності компаній найбільш поширеної організаційно-правової форми для малого та середнього бізнесу в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Новим законом, зокрема, знято обмеження щодо кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю, включено поняття корпоративного договору, введено різні пороги для прийняття рішень загальними зборами, змінено та уточнено порядок виходу учасників з товариства.
Станом на сьогодні законодавство, яким регулюється діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, складається з положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства». Норми цих актів є суперечливими, колізійними, фрагментарними та застарілими, тому вони не відповідають сучасним вимогам щодо гнучкості та ефективності регулювання.
Крім того, двозначності додають суперечливі позиції судів щодо одних і тих самих правовідносин. Неоднозначне трактування торкнулося також питання про те, що саме є об’єктом корпоративних прав, які спадкуються (частка у статутному капіталі, корпоративні права загалом чи право на вступ до товариства).
Ч. 5 ст. 147 Цивільного кодексу передбачає, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи – учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід можливий лише за згодою інших учасників товариства. При цьому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу, до складу спадщини не входять права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права. Ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу визначає право участі у товаристві особистим немайновим правом. Водночас ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» містить протилежну норму та встановлює переважне право спадкоємців саме на вступ до товариства.
Аналізуючи судову практику, можна дійти висновку, що суди по-різному трактували наведені норми та дотримувалися двох протилежних позицій, а саме:
- при спадкуванні спадкоємець отримує лише право на частку, а не право участі в його управлінні;
- спадкоємець спадкує не лише право на частку, але й автоматично вступає до складу його учасників (якщо статутом не передбачено інше); у такому випадку право на участь в управлінні товариством та на частку в статутному капіталі підтверджується документами, що посвідчують право на спадщину.
У 2016 р. постанова пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин» пролила світло на ситуацію та визначила, що у разі смерті (ліквідації) учасника товариства з обмеженою відповідальністю спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі товариства.
При цьому, якщо статутом не був детально врегульований порядок надання згоди на набуття частки та включення спадкоємця до складу учасників товариства, дійсні учасники могли маніпулювати своїм становищем з метою недопущення спадкоємця до управління товариством.
Що ж змінить новий закон? Після того як новий закон набере чинності, положення статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» втратять чинність у частинах, що регулювали діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, а положення статуту будуть чинними ще протягом 1-го року в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності законом. Це застереження не застосовуватиметься після внесення змін до статуту товариства.
Що стосується новел у регулюванні правовідносин у сфері спадкування, то положення нового закону передбачають, що частка спадкодавця переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Крім того, законом не передбачена вимога надання згоди інших учасників товариства на вступ спадкоємця до складу учасників. Тобто спадкоємець матиме такі ж права на володіння, користування та розпорядження часткою, а також на участь у діяльності товариства, як і його спадкодавець.
Окрім того, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» надає спадкоємцю можливість самостійно звернутися до органу державної реєстрації із заявою про внесення змін до складу учасників товариства. Рішення інших учасників для реєстратора не матиме жодного значення. До того ж інші учасники товариства не матимуть змоги виключити нового учасника зі складу учасників товариства.
Товариство може виключити учасника з товариства лише у тому випадку, якщо спадкоємець, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше ніж 50%, протягом року з дня закінчення встановленого законодавством строку для прийняття спадщини не подасть заяву про вступ до товариства. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50% або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства.
В обох випадках рішення приймаються без врахування голосів учасника, який виключається. Слід зазначити, що ця норма набирає чинності через 1 рік з дня набрання чинності законом. У будь-якому випадку учасник, якого виключено, має право отримати вартість оплаченої частини своєї частки, виходячи з її ринкової вартості. Така вартість визначається станом на день, що передує дню прийняття рішення про виключення.
Зазначені нововведення значно спрощують життя спадкоємців часток та не дають змогу несумлінним учасникам товариства перешкодити правонаступнику в повному обсязі скористатися своїми правами на управління.
На завершення варто зазначити, що не дивлячись на те, що новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» увібрав у себе експертні думки практиків та намагався вивести регулювання цього сегменту на новий рівень, лише практичне його застосування та судова практика покажуть прогалини, які ще необхідно буде закрити.