З моменту прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» активізувався механізм примусового викупу акцій («squeeze-out»). Процедура «squeeze-out» широко застосовується в європейських державах, адже поглинання компаній, як правило, призводить до позитивного загальноекономічного (а отже, суспільного) ефекту — компанії реструктуризуються та здатні залучити додаткові інвестиції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як функціонує цей механізм в Україні? Який вплив та які наслідки може спричинити така процедура? На практиці «squeeze-out» передбачає примусовий викуп мажоритарними акціонерами, які володіють домінуючою часткою акцій товариства (95% і більше), частки акцій у міноритарних акціонерів, які володіють незначним відсотком і майже не беруть участь в управлінні компанії. Таким чином з'являється можливість повністю зосередити управління компанією в одних руках, що якісно впливає на ефективність роботи. При цьому міноритарні акціонери також зможуть отримати свої привілеї, а саме викуп акцій за справедливою ринковою ціною («sell-out»).
Щодо позитивних аспектів процедури «squeeze-out» та «sell-out»
Розглянемо основні позитивні можливості мажоритарних акціонерів, які вони отримують завдяки процедурі примусового викупу:
- виключення зі складу учасників товариства акціонерів, які через смерть, зміну місця проживання, втрату документів, що підтверджують право власності на акції, не беруть участь в управлінні товариством, що гальмує діяльність товариства;
- запобігання застосуванню шантажу та рейдерських схем втягування акціонерного товариства в судові спори, позивачем в яких може бути власник навіть однієї акції, а також інших зловживань з боку міноритарних акціонерів;
- уникнення ситуацій, коли міноритарні акціонери пасивно збільшують свій дохід (дивіденди), не беручи участі в управлінні товариством;
- підвищення ліквідності акцій, щоб не допустити «паразитування» міноритарних акціонерів на капіталі власника великого пакета акцій;
- право ініціювати процедуру «squeeze-out» на власний розсуд (суттєвою перевагою є те, що процес примусового викупу акцій можна здійснити без долучення міноритаріїв).
Міноритарні акціонери також мають певні позитивні можливості та право захистити себе і свої (навіть незначні) активи процедурою «sell-out». Такі дрібні власники теж мають право вимагати викупу своїх відсотків. Зокрема, основні переваги полягають в тому, що мажоритарний акціонер може вимагати справедливого викупу своєї частки акцій за вигідною ринковою ціною, а також позбавлення власників дрібних пакетів акцій, розмір яких може становити 1% у статутному капіталі товариства та фактично дозволяє користуватися будь-якими правами, необхідності отримувати збитки від володіння такими акціями.
В європейській практиці «squeeze-out» проводиться в інтересах міноритарного акціонера, гарантуючи справедливу ціну такого викупу При цьому базовим орієнтиром цін є біржова (ринкова) вартість акцій. Зважаючи на відсутність досконалого регулювання такого продажу акцій та наявність колізій в нормах українського законодавства, які регулюють діяльність господарських товариств, застосовувати на практиці процедури «squeeze-out» та «sell-out» без порушення прав міноритарних акціонерів майже неможливо.
Сьогодні в Україні процедуру «squeeze-out» розпочали щонайменше у 50 акціонерних товариствах, в більшості з яких ціна близька до номіналу або навіть менша у кілька разів. Саме тому наразі вже існують судові спори, де міноритарні акціонери були вимушені звернутися за захистом своїх прав.
Отже, судова практика виходить з того, що суди у подібних спорах стають на сторону інтересів мажоритарних акціонерів. Вирішенням цієї проблеми могла б стати імплементація в українське законодавство права міноритарного акціонера або будь-якого інвестора, в тому числі держави, на зустрічну пропозицію (зворотну вимогу) щодо викупу пакета акцій товариства за ціною та обсягом не меншими ніж ті, що пропонує мажоритарний акціонер.
Можна зробити висновок, що запроваджені механізми «squeeze-out» та «sell-out» є необхідними для подальшого розвитку корпоративного управління акціонерних товариств в Україні. У разі впровадження подальших правильних змін до нормативно-правової бази зазначені інструменти можуть дати потужний імпульс для розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах, а також для економіки України загалом.