Маніпулювання результатами змагань (спортивне шахрайство) набуває дедалі більшого розмаху. Одним з його видів є вживання заборонених речовин та методів (допінгу) з метою покращення результату конкретних спортсменів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Іншим видом такого шахрайства, яке набагато переважає допінг, є маніпулювання певним змаганням шляхом попередніх домовленостей про його кінцевий результат. Як правило, такі протиправні дії спрямовані на програш, і у більшості випадків стосуються цілих команд. Цей вид має два підвиди: спортивне маніпулювання та маніпулювання на тоталізаторі.
Спортивне маніпулювання – коли між двома спортивними командами або спортсменами укладається угода про досягнення певного результату в змаганні, за що одна сторона отримує винагороду (грошову, матеріальну), а друга сторона – право на участь у міжнародних змаганнях, або їх виграє, або виграє національні змагання, або не перейде у нижчу лігу, чи перейде у вищу тощо. Приклад – справа в Міжнародному спортивному арбітражному суді, (Лозанна, Швейцарія) (далі – САС) 2010/A/2267, 2278–2281 ФК «Металіст» та інші проти ФФУ (рішення доступне в мережі).
Гра на тоталізаторі є найнебезпечнішим видом маніпулювання і спрямована, насамперед, на футбольні матчі (70% усіх ставок). Протягом багатьох років спортивний тоталізатор вважався сферою інтересів дрібних шахраїв, проте зараз це є пірамідою, в якій агенти підкуповують спортсменів та спортивних суддів, посильні, які роблять ставки, та боси (наркоторговці, работорговці, продавці зброї тощо), які використовують для цього брудні, "відмиті" на криміналі гроші. Для цих людей кримінал є буденною справою, і одного разу вступивши з ними у гру, суб'єкт маніпулювання ризикує здоров'ям, життям, кар'єрою, іншими благами, якщо не погоджується на їхні умови. Наприклад, були випадки вбивств президентів футбольних клубів, самогубства гравців та рефері, викрадання офіційних осіб футбольних клубів тощо.
Так, щороку в середньому на спортивному тоталізаторі розігрують 750 млрд євро, водночас половина припадає на футбол, і 80% цієї суми - саме на нелегальний тоталізатор. Наприклад, у 2012 та у 2013 роках на фінал Ліги Чемпіонів УЄФА зробили ставки приблизно по 1 млрд. євро; 70% усіх ставок припало на Азію.
У багатьох країнах маніпулювання результатами спортивних змагань є кримінальним злочином, хоч підпадає таке правопорушення під дію різних законів – кримінальних, спортивних, про корупцію тощо. На жаль, Україна до таких не належить, хоча у вітчизняному футболі час від часу трапляються випадки таких скандалів.
Запобігання спортивному маніпулюванню
В УЄФА та ФІФА з 2005 р. працюють спеціальні платформи, телефон та мейл, на які у будь-який час будь-хто анонімно або відкрито може повідомити про спробу маніпулювати результатом певного матчу. До того ж за неповідомлення про спробу маніпулювання, якщо це стане відомо УЄФА, винні караються аж до довічного відсторонення від будь-якої діяльності у футболі (незалежно від того, чи фактично вони маніпулювали результатом матчу чи ні (див. справи САС 2010/A/2172 Олег Орєхов проти УЄФА (рефері); САС 2010/A/2266 Межарош та Полексіч проти УЄФА (гравці); САС 2013/A/3062 – К. Саммут проти УЄФА).
Також обидві організації пов'язані єдиною системою збору даних, до якої належать експерти-аналітики парі, представники правоохоронних органів, букмекерських контор, співробітники національних федерацій (integrity officers), відповідальні за збір інформації про підозрілі матчі у своїх країнах.
Так, УЄФА моніторить усі матчі, які проводить (Ліга Чемпіонів, Ліга Європи, усі міжнаціональні чемпіонати – близько 2 тис. матчів) та матчі усіх своїх 54 федерацій-членів (тобто всі європейські країни – близько 30 тис. матчів) щороку. Адже ставки роблять навіть у юнацьких іграх, чоловічих та жіночих змаганнях, товариських, контрольних та офіційних матчах тощо. Ставки робляться на: виграш-програш, виграш-програш з певним рахунком; на кількість голів або пенальті; на нічию; програш у першому таймі – виграш у другому; для збільшення "ціни" гравця – йому "дають" забити гол тощо.
Окрім футболу, наприклад, у гольфі, ставки навіть приймаються на колір футболки гравця, у тенісі – чи вийде спортсменка на корт у шортах чи у спідниці, у крикеті – скільки і яких ударів завдасть гравець, які з них будуть результативними; у плаванні та легкій атлетиці, тенісі – спортсмени виступають нижче своїх можливостей тощо.
Підкуповуються, як правило, судді змагань або спортсмени. До того ж в ігрових видах спорту не обов'язково про це знає уся команда, іноді це один або два гравці, або гравцям невідомо нічого і все «робить» рефері. Бували випадки, коли спортсменам у команді отруювали воду, і вони виступали нижче своїх можливостей, самі того не знаючи, – головну роль відіграв менеджер команди. Найчастіше погоджуються на маніпулювання через гроші – з жадібності, або, наприклад, спортсмени, яким місяцями не платять зарплату, або офіційні особи клубів, якщо у клубу є фінансові проблеми і т.п. Вигода, залежно від країни, виду спорту, рівня змагань та ліги коливається від 200 дол. до 300-700 тис. дол. (див. САС 2009/A/1920 ФК «Побєда», Александар Забрчанец, Ніколче Здравецкі проти УЄФА, САС 2011/A/2362 Мохаммад Асіф проти Міжнародної Ради крикету).
Отримавши інформацію про можливу маніпуляцію результату змагань, спортивна федерація проводить розслідування та орган, відповідальний за розгляд дисциплінарних справ, ухвалює відповідне рішення щодо осіб, які підпадають під його юрисдикцію. Ці рішення, як правило, оскаржуються у САС.
Окрім того, якщо у певній країні спортивне шахрайство є кримінальним злочином, особа також притягується до кримінальної відповідальності (це позбавлення волі від 6 місяців до (в середньому) 3 років або виплата штрафів, громадські роботи). До того ж дисциплінарне та кримінальне провадження щодо тих самих осіб є незалежними та не є несумісними. Однак відсутність криміналізації маніпулювання результатами змагань впливає на можливість притягати до відповідальності осіб, які не є членами спортивних організацій, а є представниками, наприклад, організованої злочинності – на них юрисдикція спортивних дисциплінарних органів не поширюється.
Судова практика
Щоб подолати це явище, як і допінг, всім спортивним федераціям доцільно було б внести до своїх регламентів положення, які б стосувалися маніпулювання результатами змагань – визначати чіткий перелік і склад правопорушень, як-то: давання або приймання хабарів чи спонукання до цього, посередництво у цьому; виступ нижче своїх можливостей; неповідомлення про спробу або таке, що відбулося, маніпулювання результатом змагань; заборона усім спортсменам, тренерам, спортивним суддям та офіційним особам робити ставки тощо.
УЄФА постійно проводить навчання серед гравців, тренерів, рефері щодо небезпеки та наслідків маніпулювання результатами матчів. Це необхідно робити усім спортивним федераціям.
До того ж на прикладі УЄФА, доцільним є встановлення відсутності строку давності для притягнення до дисциплінарної відповідальності за це правопорушення органами спортивного правосуддя.
З процесуального погляду, і як показує практика розгляду дотичних дисциплінарних справ, регламентні документи спортивних федерацій повинні містити положення щодо тягаря та стандарту доказування у таких справах та перелік санкцій.
Так, САС встановив, що тягар доказування у справах щодо допінгу та маніпулювання спортивними змаганнями, якщо тільки у регламентних документах спортивної федерації не вказано інше, лежить на боці обвинувача, який і повинен довести відповідні факти до межі комфортного переконання суду, беручи до уваги серйозність звинувачення (to the comfortable satisfaction of the court taking into consideration the seriousness of the allegation).
Наприклад, у тенісі стандартом доказування є наявність вагомих доказів – preponderance of evidence, який є нижчим.
До речі, справа ФК «Побєда» була першою, прецедентною справою САС щодо маніпулювання результатом змагання. Саме у цій справі вперше було встановлено застосовуваний стандарт доказування, визначено сторону, на якій лежить тягар доказування, були заслухані анонімізовані свідки.
САС визначив, що: «Беручи до уваги характер поведінки та надзвичайну важливість боротьби з корупцією будь-якого виду у спорті, а також маючи на увазі характер та обмежені можливості слідчих органів керівних організацій спорту порівняно з національними правоохоронними органами, … справи щодо маніпулювання результатами [змагань] повинні розглядатися однаково відповідно до сталої практики САС у дисциплінарних справах щодо допінгу. Тому [обвинувач] несе тягар доказування відповідних фактів до рівня комфортного переконання суду, беручи до уваги всю серйозність обвинувачення (САС 2005/A//908 пар. 6.2)».
Оцінюючі докази, дисциплінарні органи спортивних федерацій повинні брати до уваги, що корупція, за своєю природою, прихована, оскільки втягнуті особи будуть намагатися використовувати засоби ухиляння з метою забезпечення відсутності слідів їхнього злодіяння.
Стандарт «до комфортного переконання суду» є найбільш застосовуваним у дисциплінарних справах через часті серйозні наслідки визнання винним у відповідному правопорушенні. Застосування цього стандарту дає змогу забезпечити обвинуваченому право на захист більшою мірою, аніж при зазвичай застосовуваному у цивільному проваджені стандарті – "баланс можливостей" (balance of probabilities). Дисциплінарні органи спортивних федерацій не використовують стандарт "поза усяким сумнівом" (beyond any reasonable doubt), притаманний кримінальному провадженню, адже застосування санкцій чи дисциплінарних заходів не є реалізацією повноважень, делегованих державою, а є реалізацією права організацій на самоуправління та свободу, які засновані саме на цивільному, а не на кримінальному праві. САС, керуючись цією логікою, зазначив у ряді рішень, що: "Обов'язок доказування та оцінки доказів [...] не може регулюватися, при розгляді приватноправових випадків, концепціями, характерними для кримінального права, такими як презумпція невинуватості, принцип "сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого" та відповідними засобами захисту, які містяться в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод" (САС 2010/A/2267, 2278–2281 ФК «Металіст» та інші проти ФФУ, пар. 730).
Як ідея на майбутнє, на прикладі ВАДА, можна було б розвинути діяльність Міжнародного центру з безпеки спорту (International Centre for Sport security), або створити єдину нову всесвітню організацію, яка б розробила "парасольковий" документ на кшталт Кодексу ВАДА, в якому були б викладені усі засади та принципи боротьби з маніпулюванням результатами спортивних змагань, а національним законодавцям, за аналогією з допінгом, необхідно почати впровадження змін до національного законодавства і визнавати спортивне шахрайство кримінальним злочином – так, Резолюція Європарламенту від 14.03.2013 стосується проблеми договірних матчів у футболі та інших видів спорту, що, власне, вже є початковим кроком до побудови системи боротьби з цим явищем на тих самих засадах, як і з вживанням допінгу та подальшого ухвалення міжнародних конвенцій про боротьбу з цим явищем. Так, 09.07.2014 Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив Конвенцію щодо маніпулювання спортивними змаганнями. Документ відкрито для підписання.