Популярні матеріали

06 жовтня 2017, 13:20

Від реформи до реформи: про судову експертизу в IP-галузі

Москаленко

Одним з питань подальшого розвитку інтелектуальної власності та її захисту є створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Про основні нюанси його роботи розповів суддя ВГСУ у відставці Віктор Москаленко під час конференції «Теорія і практика судової експертизи у сфері інтелектуальної власності в епоху реформ», яка відбулась 04.10.2016 р. За його словами, створення цього суду є результатом назрілої потреби щодо розмежування юрисдикції між різними судами, що в майбутньому сприятиме забезпеченню єдності судової практики. Доповідач зазначив, що донедавна точилися дискусії навколо того, чи взагалі доцільно утворювати такий суд. Можливо, варто обмежитися створенням судових палат у складі місцевих та апеляційних судів. Однак вже 29.09.2017 р. Президент підписав Указ про утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності з місцезнаходженням у м. Києві. Після підписання Указу Державна судова адміністрація України (за погодженням з ВРП) визначила кількість суддів у суді – 21 посаду. В цей же день ВККСУ оголосила про конкурс на зайняття вакантних посад та затвердила умови його проведення.

Пан Москаленко зауважив, що норми чинного законодавства не містять всіх необхідних вимог для створення та діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Нова редакція ГПК не пов’язує підвідомчість спорів новостворюваного суду зі статусом учасників відповідних спорів. «Тому такими учасниками повинні бути юридичні особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єкта підприємницької діяльності або не мають такого статусу. Безперечно, у відповідних спорах також братимуть участь державні органи та органи місцевого самоврядування», – додав суддя.

Однією з прогалин нового ГПК доповідач назвав невирішеність питання щодо процесуального механізму судового розгляду справ про визнання торгової марки добре відомою, який за будь-яких обставин не може бути позовним провадженням. За правовою природою такі справи варто відносити до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в яких немає відповідача.

На думку експерта, якщо Вищий спеціалізований суд з питань ІВ розглядатиме всі питання у сфері інтелектуальної власності, то постане питання щодо особливостей вирішення спорів за участю державних органів. Зокрема, це стосується особливостей застосування принципу змагальності в судовому процесі та активності позиції суду. Також суддя переконаний, що необхідно обговорити питання про запровадження позасудового порядку, право на введення якого в процес дозволяють зміни, внесені до ст. 124 Конституції України.

Ще одним актуальним питанням є запровадження претензійного порядку вирішення спорів у сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Також варто обговорити досить актуальний нюанс щодо введення в процес інституту спеціаліста (радника), який володіє спеціальними знаннями в цій галузі та залучається судом для надання допомоги у з’ясуванні фактичних обставин справи.

Окрім того, Віктор Москаленко розповів про новели стосовно призначення судових експертиз, що містяться в новій ухваленій редакції ГПК. Зокрема, у ст. 71 зазначено, що в ролі експерта з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. За словами судді, правова конструкція «визнаним фахівцем у галузі права» має оціночний характер, а ступінь такого визнання не встановлена жодним нормативно-правовим актом.

У ст. 110 вказується, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний характер та не є обов’язком для суду. Цей припис не узгоджується зі ст. 8 чинного ЗУ «Про міжнародне приватне право», якою передбачено, що у разі застосування права іноземної держави суд встановлює зміст його норм, а також з цією метою може звернутися до Міністерства юстиції чи інших компетентних органів або залучити експертів. 

Судова експертиза: монополія держави

Народний депутат України Ігор Лапін презентував основні положення законопроекту «Про судово-експертну діяльність», ініціатором якого він виступає. Нардеп звернувся до експертного середовища з проханням надсилати свої думки щодо правок та побажань до проекту закону. «Я готовий перевносити законопроект, враховувати ті реалії, в яких ми сьогодні знаходимося. Допоможіть мені подолати монополію держави на проведення судової експертизи», – звернувся доповідач.

Орлюк

На необхідності подолання монополії державних інституцій на проведення судової експертизи також наголосила Олена Орлюк, директор НДІ інтелектуальної власності НАПрН України. За її словами, боротьба з монополією триває вже протягом останніх 15-ти років. «Наш інститут, однозначно, докладатиме зусилля, щоб доопрацювати законопроект, поданий Ігорем Лапіним, надалі лобіюватиме його та працюватиме з різними політичними партіями. Ми всі налаштовані на те, що професія судового експерта й відповідна доказова база повинна формуватися на професійних засадах, які не мають до монополії жодного стосунку», – підкреслила експерт.

До чого прийшли та куди рухаємося далі?

МилютинЗаступник голови Комітету АПУ з процесуального права, радник судової практики ЄПАП Україна Арсен Мілютін проаналізував питання судово-експертних досліджень за новими процесуальними нормами. Він зазначив, що в судах досліджується історія, тобто все те, що колись відбувалося між сторонами. Тому завдання в суді – найбільш імовірно відтворити цю історію. «У чинному ГПК вказується, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких суд встановлює обставини. Водночас обставини – це по суті також якісь факти. Тобто виходить, що існування одних фактів встановлюється через інші. Тому предмет доказування перетворюється на міфічного Протея, що постійно змінюється, а нам потрібно його якось вхопити», – додав спікер. Головними напрямками боротьби з непевністю в предметі доказування є перехід від інквізиційного до змагального судочинства, а також розроблення різних способів встановлення ймовірності фактів.

Щодо питання переходу до змагального судочинства, головна теза, яка міститься в нових процесуальних кодексах, звучить так: «Суддя повинен перестати бути слідчим». Він має допомагати сторонам оцінювати ймовірність обставин, суперечливість фактів. За словами юриста, змагальна система передає сторонам функцію пошуку фактів. Завдання судових адвокатів – правильно це «запакувати». Суддя в цьому контексті повинен бути «байдужим» та визначати, який з поданих фактів є більш ймовірним.

Також проект кодексів надає нові інструменти для пошуку ймовірності, зокрема: право суду визнати факт встановленим, більш чіткі правила визнання обставин сторонами, право сторони опитати іншу сторону, розширення кола доказів та ін.

Щодо судової експертизи, яка також є механізмом встановлення ймовірності фактів, Арсен Мілютін відзначив, що вона, по суті, є способом підтвердити існування або відсутність історичного факту сторонніми особами. «На мою думку, експертиза не дуже відрізняється від допиту свідка. Особливість експерта в тому, що він володіє знаннями, які надають його судженням більшої ймовірності», – підкреслив доповідач.

Проект нових процесуальних кодексів дозволяє не суду вирішувати питання щодо проведення експертизи, надаючи можливість сторонам замовити її під час підготовки до суду. Експерт несе кримінальну відповідальність за свої дії. Однак у суду залишається право призначити експертизу, коли обставини вимагають спеціальних знань або жодна сторона її не замовила.

Про рецензію та інші висновки спеціалістів у судовому процесі розповів Олександр Дорошенко, заступник директора НДІ ІВ НАПрН України з експертної роботи. За його словами, висновок експертного дослідження не передбачений процесуальним законодавством як джерело доказів, тому може використовуватися лише як один з елементів доведення стороною обставин. Рецензія, на відміну від висновку експертного дослідження, має завдання лише дослідити висновок експерта.

«Рецензія не може вважатися письмовим доказом, оскільки в ній немає дослідження фактичних даних», – зауважив експерт. Також він надав оцінку процесуальному значенню рецензії, а саме: рецензія не належить до процесуальних документів, не містить фактичних даних по справі, має замовний характер (тобто виникають домовленості щодо її результатів). Рецензія – це засіб оцінки висновку експерта стороною справи, а не судом.

Під час проведення конференції Олена Орлюк презентувала проект «Дайджест судових рішень у спорах про захист прав інтелектуальної власності» – електронне видання, що виходитиме 2-3 рази на рік. За словами пані Орлюк, перший випуск видання можна буде придбати вже наступного тижня.

Коментар:

Олійник Катерина Олійник, голова комітету АПУ з питань ІВ, керівник практики інтелектуальної власності Arzinger, патентний повірений

Як ми бачимо, в межах нових процесуальних кодексів буде переглянута судова експертиза, зокрема підходи до розгляду та доказування фактів, встановлених судовими експертами. Також розширюються види доказування, вводиться поняття правової експертизи, експертів у галузі права, поняття свідків, перехресного допиту. Такі новели непритаманні для господарського процесу. Ми бачимо великі рушійні зміни стосовно значення судді в розгляді справи та перекладення тягаря доказування на сторони. Тому питання презумпції, що досліджуватимуться судом, доведення кожною стороною тих підстав, на які вона посилається, є наріжним каменем, що вводитиме більше змагальності у процес.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати