Конфлікт інтересів у випадку спільної роботи близьких осіб в одній установі може зумовлюватися наявністю різних обставин (насамперед, наявністю відносин прямого підпорядкування між близькими особами). Такі відносини виникають у випадках, коли одна особа (керівник) має повноваження приймати рішення розпорядчого характеру (брати участь у прийнятті) щодо іншої особи (підлеглого), давати їй вказівки, доручення, контролювати їх виконання. Виникнення конфлікту інтересів, зумовленого спільною роботою близьких осіб, в абсолютній більшості випадків пов'язане саме з існуванням відносин прямого підпорядкування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для певної категорії суб'єктів Закон України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) взагалі забороняє спільну роботу близьких осіб у такій ситуації. Це стосується державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування тощо. При цьому всі інші суб'єкти, на яких не поширюється це обмеження, помилково вважать, що ситуація спільної роботи близьких осіб, коли між ними існують відносини прямого підпорядкування, є цілком нормальною та узгоджується з вимогами закону.
Насправді, це не зовсім так, оскільки на таких осіб поширюються вимоги ст. 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Дійсно, ст. 27 Закону дозволяє спільно працювати близьким особам (коли одна особа перебуває у прямому підпорядкуванні іншої). Водночас у цьому випадку у керівника існує потенційний конфлікт інтересів, зумовлений наявністю відносин прямого підпорядкування між ним та його близькою особою. У такому випадку особа (керівник) зобов'язана дотримуватися вимог ст. 28 Закону, які зобов'язують її повідомити свого безпосереднього керівника про конфлікт інтересів, не вчиняти дій в умовах реального конфлікту інтересів.
Загалом, Закон передбачає два види врегулювання конфлікту інтересів (зовнішнє та самостійне). Відповідно до положень Закону, зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється безпосереднім керівником або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади особи, у якої виник конфлікт інтересів.
Закон визначає шість способів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів. Зокрема, усунення особи від виконання завдання, застосування зовнішнього контролю, обмеження доступу особи до певної інформації, переведення на іншу посаду, звільнення особи. Кожен із цих способів врегулювання конфлікту інтересів має свої особливості застосування і може обиратися залежно від низки умов.
Для врегулювання конфлікту інтересів, зумовленого відносинами прямого підпорядкування між близькими особами, фактично підходять лише три способи: застосування зовнішнього контролю, переведення на іншу посаду, звільнення особи. Інші способи в таких відносинах не можуть бути застосовані. Усунення особи від виконання завдання може застосовуватися для врегулювання конфлікту інтересів, який не має постійного характеру, тоді як у нашому випадку конфлікт інтересів має постійний характер.
Обмеження доступу особи до певної інформації є достатньо специфічним способом врегулювання, адже здійснюється в тому випадку, якщо конфлікт інтересів пов'язаний з таким доступом. Вочевидь, в усіх інших випадках конфлікту інтересів, який не пов'язаний з наявністю в особи такого доступу, цей спосіб не застосовується.
Перегляд обсягу службових повноважень особи також навряд чи може бути застосований для врегулювання конфлікту інтересів, зумовленого відносинами прямого підпорядкування. Адже він здійснюється, якщо конфлікт інтересів пов'язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду та можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.
В нашому випадку конфлікт інтересів пов'язаний з тим, що особа має повноваження здійснювати контроль за діяльністю близької особи, приймати щодо неї рішення розпорядчого характеру, давати вказівки, доручення, перевіряти їх виконання. Як правило, такі повноваження особи пов'язані з тим, що вона керує певною ділянкою роботи підприємства, установи, організації або загалом його роботою та несе за це відповідальність. Якщо в цьому випадку застосувати до особи такий спосіб врегулювання конфлікту інтересів як перегляд обсягу службових повноважень особи та позбавити її відповідних повноважень щодо близької особи, то це означає позбавити її можливості належно виконувати свої службові завдання з управління та керівництва певною ділянкою роботи.
Отже, для врегулювання конфлікту інтересів, зумовленого відносинами прямого підпорядкування між близькими особами, можуть бути використані такі способи як застосування зовнішнього контролю, переведення на іншу посаду, звільнення особи. При цьому керівник не може прийняти рішення про врегулювання конфлікту інтересів у особи шляхом її переведення на іншу посаду або звільнення, не розглянувши спочатку можливість застосування до неї зовнішнього контролю.
Варто зазначити, що такий спосіб як застосування зовнішнього контролю є найбільш поширеним для врегулювання конфлікту інтересів, зумовленого відносинами прямого підпорядкування між близькими особами, достатньо ефективним та найбільш лояльним до осіб, оскільки дозволяє кожній з них залишатися і працювати на своїй посаді. Рішення про застосування цього способу врегулювання конфлікту інтересів має відповідати положенням ст. 33 Закону. Зокрема, у рішенні про здійснення зовнішнього контролю має бути визначена форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов'язки особи у зв'язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняттям рішень. Звертаємо увагу, що таким працівником не може бути той, хто перебуває у підпорядкуванні особи, конфлікт інтересів якої врегульовується, а також щодо якого останній може приймати рішення розпорядчого характеру.
Іншими двома способами врегулювання конфлікту інтересів є переведення особи та її звільнення, які необхідно розглядати, якщо не може бути застосований зовнішній контроль. Переведення особи на іншу посаду здійснюється у разі наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним здібностям особи, а також за умови наявності згоди особи на таке переведення. Звільнення особи здійснюється в тому випадку, якщо конфлікт інтересів у її діяльності не може бути врегульований в інший спосіб (зокрема, через відсутність її згоди на переведення).
При цьому звертаємо увагу, що будь-які заходи врегулювання конфлікту інтересів, у тому числі переведення особи на іншу посаду та звільнення, застосовуються до особи, яка має конфлікт інтересів (тобто близька особа — керівник), та не можуть бути застосовані до особи, яка перебуває у підпорядкуванні. Окрім зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, Закон також передбачає можливість самостійного врегулювання конфлікту особою, у якої він виник. Таке врегулювання полягає у самостійному позбавленні приватного інтересу.
Часто трапляються ситуації, коли керівник юридичної особи публічного права з метою самостійного врегулювання конфлікту інтересів передає свої повноваження щодо близької особи своєму заступнику. Однак у такому випадку керівник не позбавляється приватного інтересу, адже родинні, сімейні стосунки як існували, так і продовжують існувати. Окрім того, незважаючи на таку передачу своїх повноважень, потенційний конфлікт інтересів у керівника все одно існуватиме, оскільки він завжди матиме повноваження надавати вказівки, доручення своєму заступнику (в тому числі й ті, які стосуються його близької особи) та контролювати їх виконання.
Інший спосіб позбутися приватного інтересу — це «вивести» його зі сфери своїх повноважень, що фактично означає звільнити близьку особу, яка перебуває у підпорядкуванні, для врегулювання у себе конфлікту інтересів. Вочевидь, такий крок буде незаконним, адже немає жодних правових підстав для такого звільнення.