16 серпня 2018, 17:46

Процесуальне хуліганство та адвокатська творчість: де межа?

Опубліковано в №32-33 (634-635)

Посилення принципу процесуальної економії, або створення всіх умов для того, щоб порушене право чи охоронюваний законом інтерес були своєчасно та з мінімально необхідними затратами часу захищені в суді, стало одним із завдань грудневої судової реформи.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


З огляду на зазначене, нові процесуальні кодекси передбачають застосування до сторін спору заходів процесуального примусу у вигляді штрафів, наприклад, за затягування розгляду справи, спроби впливати на роботу автоматизованої системи розподілу суддів, численні необґрунтовані відводи судді – за так зване процесуальне хуліганство.

Для чого хуліганити?

Сьогодні таке процесуальне хуліганство стало зовсім недешевим – найбільший штраф, який може застосувати господарський суд до учасника справи за повторне чи систематичне невиконання процесуальних обов’язків та неодноразове зловживання процесуальними правами, становить 88100 грн. Для порівняння, до грудня 2017 р., відповідно до старого Господарського процесуального кодексу, суд міг стягувати зі сторони спору в дохід бюджету до 1700 грн за ухилення від вчинення дій, покладених на неї господарським судом.

Таким чином, заявляти відвід судді, який не дуже подобається, щоб замінити його, подавати не одну, а п’ять касаційних скарг, щоб вибирати з-поміж колегій суддів, яка розглядатиме справу, клопотати без упину, щоб затягнути процес – сьогодні стає небезпечним та дорогим задоволенням.

З іншого боку, який же процес без поміркованого процесуального хуліганства, маневрів та диверсій у правому полі? Де межа між недобросовісним зловживанням та адвокатською творчістю? Питання філософське і риторичне, на яке відповідь у кодексі важко знайти.

До прикладу, вашу справу призначили до розгляду і розподілили на суддю, підхід якого до вирішення такого типу справ, м’яко кажучи, вам не дуже подобається, а обґрунтованих підстав заявити відвід такому судді немає. Творчий адвокат, який встиг прочитати новий процесуальний кодекс між рядків, може запропонувати клієнту хитрий план, як позбутися небажаного судді.

Нові кодекси передбачають своєрідну процедуру медіації – вирішення справи за участю судді: провадження у справі зупиняється, врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Під час таких нарад суддя з’ясовує суть спору і пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору. Проте якщо сторони не домовляться, суддя передає справу на розгляд іншого судді. Чим не варіант замінити суддю, спершу ініціювавши процедуру медіації, а потім від неї відмовившись? Всі зазначені дії знаходяться у правовому полі, проте чи дійсно є вони недобросовісними, зловживанням процесуальними правами та діями, за які до автора таких маневрів можна застосувати штраф?

Верховний Суд про межу між адвокатською творчістю та зухвалими зловживаннями

На ці питання, відповіді на які важко знайти в кодексі, спробував відповісти Верховний Суд в ухвалі від 08.06.2018 р. у справі №905/2065/16. Відповідно до обставин справи, сторона подала до суду 5 касаційних скарг, очевидно, з розрахунком на те, що одна з них буде розподілена на «правильну» колегію суддів. У результаті п’яту касаційну скаргу Верховний Суд повернув скаржникові без розгляду. До того ж за таке процесуальне хуліганство він ухвалив стягнути зі скаржника штраф у розмірі 52860 грн у дохід державного бюджету. У мотивувальній частині суд спробував провести межу між добросовісністю та зловживаннями, зазначивши: «Подання [скаржником] касаційної скарги … є прикладом систематичного зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети – винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їхніх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним».

Таким чином, на думку суду, головна мета судочинства – винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення сторонам спору процесуальних умов для забезпечення захисту їхніх прав, а всі дії, які не спрямовані на сприяння суду в процесі розгляду справ та на сприяння їх правильному вирішенню, є зловживаннями, з чим важко посперечатися.

Таку позицію суду можна використовувати для обґрунтування заяви про зловживання процесуальними правами вашим опонентом. Віднедавна цю правову позицію також доводять до відома сторін місцеві та апеляційні суди в ухвалах про порушення провадження у справі.

ТОП-3 штрафів за диверсії у господарському процесі

Незважаючи на достатньо відчутні розміри штрафів, сторони все одно вдаються до процесуального хуліганства чи адвокатської творчості як до неодмінної складової судового процесу. На сьогодні серед найбільших застосованих штрафів є штраф 52860 грн, або 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ПМПО), стягнутий ухвалою, посилання на яку вище у цій статті.

На другому місці – штраф у розмірі 21144 грн (5+7 ПМПО), застосований ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 р. та 02.07.2018 р. у справі №912/23/18, де ГУ Держгеокадастру вчетверте та вп'яте подало апеляційну скаргу з недоліками.

Реєстр судових рішень містить чимало ухвал, якими зі сторони стягується штраф у розмірі 17620 грн (10 ПМПО). Приміром, однією з них є ухвала Господарського суду Харківської області від 14.03.2018 р. у справі №922/4216/17, де з боку відповідача було допущено бездіяльність у вигляді ненадання відзиву на позовну заяву, неповідомлення суду про зміну адреси, ненаправлення в судове засідання свого представника, враховуючи, що така явка визнавалася судом обов'язковою, а також неповідомлення суду причин такої неявки.

Чи виправданим є процесуальне хуліганство?

Мабуть, кожен адвокат має свою думку щодо цього питання. Один з адвокатів під час дискусії у професійних колах запитав, чи включаємо ми в договори про надання юридичних послуг, а саме у розділ про структурування гонорару, поряд з основним гонораром, гонораром успіху, витратами на відрядження, витрати на сплату штрафів, які можуть бути стягнуті з нас у процесі за зловживання процесуальними правами? Друге питання було ще більш цікавим: чи можна буде витрати на штрафи відшкодувати як витрати на професійну правову допомогу адвокатів? Очевидно, деякі адвокати розглядають процесуальні диверсії та процесуальне хуліганство як неодмінну складову тактики в судовому засіданні.

Достатньо цікавою ілюстрацією «виправданості» процесуальних диверсій є ухвала Господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 р. у справі №918/799/17, в якій суд застосував до відповідача штраф у розмірі 5286 грн, при чому суть спору полягала у стягненні з нього заборгованості у розмірі 1161 грн 60 коп. Відповідно до ухвали, «суд вбачає в діях відповідача зловживання процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству, а саме: в агресивному поводженні, в перешкоджанні проводити судове засідання, у звинувачуванні в тому, що суддя не має повноважень судді, що у нього підроблене посвідчення судді, в поводженні зухвало, що фактично позбавили суддю можливості здійснювати правосуддя і створило умови, за яких судове засідання було зірване».

Хуліганити чи не хуліганити в процесі – це позиція кожного окремого юриста та адвоката. Творчість, вміння прочитати кодекс між рядків, щоб допомогти клієнту – це прояви нашого таланту. Проте не слід забувати про адвокатську етику, добросовісність і дух права, що є мистецтвом добра і справедливості.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати