Нещодавно очільником Мін̓юсту України було презентовано плани реформи державної виконавчої служби, в якій можна виокремити три складові:
- ліквідація Державної виконавчої служби України;
- оптимізація діяльності державних виконавців;
- запровадження змішаної системи виконання рішень.
Щодо ліквідації ДВС України і передачі його функцій Мін’юсту України, то це загалом правильний крок, оскільки, як мінімум приводить діяльність виконавчої служби у відповідність до Закону України “Про державну виконавчу службу”, яким однозначно передбачено, що державна виконавча служба є департаментом у складі Мін’юсту України, а не окремим центральним органом виконавчої влади, який, до речі, було створено під одного з колишніх керівників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такий крок дасть змогу зекономити бюджетні кошти на утримання апарату, скоротити його кількість та упорядкувати структуру виконавчої служби, зокрема територіальні підрозділи.
Звісно, це має і певні персональні “плюси” для нового керівництва Міністерства, оскільки дає змогу у зв’язку з реорганізацією звільнити тих керівників ДВС України, які звільнятись і не думали, що зекономить час і нерви кадрової служби в судових процесах. Також це полегшить процедуру призначення керівника Департаменту державної виконавчої служби, оскільки у цьому випадку це є рішенням Міністра, яке не потрібно проводити через КМУ.
Щодо оптимізації діяльності державного виконавця, то тут взагалі складно не погодитись. Потрібно збільшувати матеріальне забезпечення державного виконавця (зокрема запроваджувати преміювання ефективних виконавців), посилювати соціальний захист, здійснити перехід на електронний документообіг.
Правда, деякий подив викликає ідея керівників Мін’юсту запровадити додаткову винагороду державного виконавця, з огляду на суму коштів, які вони “приносять до бюджету”. Зазначена новація по суті перетворює державного виконавця на приватного підприємця, метою якого є отримання прибутку. Це викличе заздрість у представників органів фіскальної служби, пенсійного фонду, митниці, правоохоронних оргів та інших. Не виключаю, що вони теж виявлять намір отримати статус таких квазідержавних службовців.
Погоджусь з Мін’юстом, що лише цих два кроки не дадуть змоги підняти ефективність діяльності виконавчої служби з 4% до якого-небудь достойного значення без значного збільшення кількості державних виконавців (навантаження на одного виконавця сягає до 130 виконавчих проваджень в місяць), що в свою чергу нівелює ефект від попередніх кроків та призведе до значного зростання видатків державного бюджету.
Проблема ефективності виконавчої служби в Україні є головним недоліком системи і відома за межами України.
Так, у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи № 1787 (2011) від 26.01.2011 «Виконання рішень Європейського суду з прав людини» відзначається існування основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і серйозно підривають верховенство права. Щодо України ці проблеми пов’язані, зокрема з хронічним невиконанням рішень національних судів.
У резолюції зазначено, що Україна повинна терміново прийняти комплексну стратегію щодо виправлення ситуації, за якою значна кількість остаточних судових рішень залишається невиконаною, а також впровадити ефективні внутрішні засоби правового захисту у відповідь на пілотне рішення у справі «Іванов проти України».
Відповідно до практики ЄСПЛ виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов’язкове судове рішення залишалося невиконаним. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.
Тому абсолютна більшість фахівців роблять однозначний висновок, що лише державна виконавча служба не в змозі забезпечити належний стан виконання судових рішень і виходом з ситуації може бути запровадження альтернативного механізму виконання судових рішень, а саме: введення інституту приватних виконавців.
Це дасть змогу оптимізувати процес шляхом, з одного боку, розвантаження органів ДВС, з іншого — надання стягувачу права самостійно вирішувати, до якого виконавця звертатися. Реалізація положень проекту Закону не потребує додаткових коштів з Державного бюджету України.
Приємно, що Мін’юст розділяє з громадськістю бачення щодо шляхів реформи, в чому погляди розходяться, так у термінах і глибинності змін. Більшість юристів, з якими протягом останнього часу спілкувався, вважають, що зволікати з запровадженням інституту приватних виконавців не потрібно і введення його в найкоротший час дасть максимальний ефект.
Саме тому Комітет з конкурсного права АПУ разом з представниками Світового банку, Центру комерційного права та народними депутатами протягом двох місяців включився у роботу і розробив проекту Закону України «Про вдосконалення системи примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який направлено на подолання наведених вище проблем.
Під час роботи над проектом закону було враховано досвід багатьох країн, зокрема ти, які вже здійснили таку реформу, а саме: Франції, Німеччини, Польщі, Естонії, Латвії, Литви, Грузії та Казахстану.
Законопроектом пропонується встановити доволі високі кваліфікаційні вимоги, до осіб, які збираються здійснювати такий вид діяльності. Запроваджується жорсткий та багатосторонній контроль за діяльністю приватних виконавців. Передбачено, що до повноважень приватних виконавців не буде віднесено виконання рішень, які містять значні соціальні ризики та стягнення на користь чи з держави в особі їхніх органів чи підприємств. Також гарантії захисту боржників від свавілля виконавця, як це присутнє в діяльності колекторських фірм.
Тому запровадження змін, передбачених законопроектом, підвищить рівень судового захисту прав осіб, зростання рівня довіри громадян як до судової системи, так і до державної влади загалом.
Крім того, на засіданні круглого столу у Світовому банку, фахівцями банку та іншими учасниками було надано позитивну оцінку зазначеного законопроекту і рекомендовано його для розгляду у першому читанні.
Коментар:
Руслан СИДОРОВИЧ, народний депутат України, об’єднання «Самопоміч»
Система виконання судових рішень в Україні завжди потребувала змін, і тому ставши народним депутатом України, разом з іншими колегами та представниками громадськості підключився до роботи над законопроектом. Враховуючи висновки українських та закордонних експертів, вважаю, що нам вдалось створити якісний документ, який повинен мати свою реалізацію у стінах ВР України. Впевнений, що за умови належного здійснення цієї реформи реноме України як держави, в якій судові рішення не виконуються відійде в минуле, вдасться оптимізувати навантаження на державних виконавців, скоротити строки за виконавчими провадженнями та збільшити коефіцієнт стягнення за виконавчими документами, зменшить корупційну складову, зокрема у сфері реалізації заарештованого майна, створення нових робочих місць та, що не менш важливо – збільшення надходжень до бюджету»..