02 квітня 2018, 17:33

«Північний потік – 2» проти ЄС: хто переможе?

Опубліковано в №14 (616)

Марта Галабала
Марта Галабала «Asters» старша юристка

Що таке «Північний потік – 2»?


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


«Північний потік – 2» – російський газопровід, який «Газпром» планує прокласти вздовж газопроводу «Північний потік» дном Балтійського моря до німецького м. Грайфсваль. Довжина газопроводу складе 1,2 тис. км, а загальна потужність з уже існуючим «Північним потоком» – 55 млрд куб. м. газу. Будівництво здійснює компанія Nord Stream 2 AG, єдиним акціонером якої є «Газпром». Таким чином останній через «Північний потік – 2» хоче уникнути транзиту газу через Україну та стати напряму найбільшим постачальником газу в Європу.

У найближчі роки країнам ЄС буде потрібно імпортувати додаткові обсяги газу через прогнозоване скорочення власного виробництва газу. Депутат Європарламенту від Німеччини Ельмар Брок зазначив, що Європа залежить від російського газу на 37%, і ця залежність може стати ще більшою – орієнтовно, до 45%. Поза динамічним розвитком відновлювальної енергетики природний газ залишається важливим компонентом енергобалансу країн ЄС.

«Газпром» планує почати будівництво «Північного потоку – 2» у цьому році і завершити до кінця 2019 р., щоб з 2020 р. повністю припинити транзит газу в Європу через Україну.

Нагадаємо, що договір на транзит природного газу з Росії через Україну між «Нафтогазом» і «Газпромом» був підписаний у 2009 р. на десять років – до кінця 2019 р.

Європейський погляд на «Північний потік – 2»

21.03.2018 р. депутати Європейського парламенту, що входять до комітету із промисловості, досліджень та енергетики, підтримали зміни до газової директиви про спільні правила внутрішнього ринку природного газу, які мають перешкодити будівництву газопроводу «Північний потік – 2». Цей законопроект Єврокомісії поширює правила внутрішнього газового ринку ЄС на морські газопроводи з третіх країн, які розташовані не на континенті, – у т.ч. і на «Північний потік – 2», який не відповідає правилам внутрішнього ринку природного газу, оскільки повністю належить російському монополісту.

Правила передбачають обов'язковий поділ між постачальником, транзитером і розподільником газу, а також забезпечення доступу до газо проводу третіх сторін. Таким чином російський «Газпром» не зможе залишитися єдиним акціонером компанії-оператора трубопроводу Nord Stream 2 AG. Тепер зі своєю позицією щодо запропонованих уточнень має визначитися Європейська рада, яка після цього має виробити спільну позицію разом з Європарламентом та Єврокомісією.

Кілька країн Євросоюзу – Німеччина, Австрія, Франція, Нідерланди, – яким «Газпром» обіцяє зменшення вартості газу за рахунок виключення вартості тарифу на транзит через Україну якщо не на державному рівні, то на рівні стратегічних нафтогазотраспортних компаній, підтримують будівництво «Північного потоку – 2». З іншого боку є і противники, серед яких країни Балтії і Польща, які наголошують на необхідності продовження поставок російського газу українською ГТС.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель стверджує, що її уряд розглядає «Північний потік – 2» виключно як комерційний проект, а 27.03.2018 р. Федеральне судноплавне та гідрографічне агентство Німеччини дало компанії Nord Stream 2 AG дозвіл на будівництво і експлуатацію газопроводу в німецькій виключній економічній зоні. Як стверджує компанія, усі необхідні дозволи для німецької ділянки загальною протяжністю 85 км були отримані. Крім Німеччини, для запуску будівництва потрібно отримати відповідні дозволи чотирьох інших країн вздовж маршруту газопроводу – Росії, Фінляндії, Швеції і Данії.

З іншого боку Прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей заявила про намір відмовитися від російського газу і шукати інших постачальників в рамках заходів, що вживаються Лондоном проти Москви після скандалу із отруєнням в Солсбері.

Позиція України

Надаючи послуги транзиту російського газу до країн Європи, Україна заробляє майже 2 млрд дол. США щорічно, що становить близько 2% ВВП. Крім того, «Газпром» забезпечує до 80% завантаження української газотранспортної системи. Запуск «Північний потік – 2» означатиме для України не тільки втрату доходу від транзиту російського газу, а і великі витрати по утилізації трубопроводів при умові відсутності їх використання.

«Нафтогаз» вважає, що найкращим захистом інтересів України, який допоможе і українським союзникам, є подальша реформа ринку природного газу.

Крім того, «Нафтогаз» оголосив, що відкриває представництво компанії у м. Мюнхен, Німеччина. Його функціями буде представлення та захист інтересів «Нафтогазу» у Німеччині, Австрії та Швейцарії. Також НАК «Нафтогаз» у 2018 р. планує вийти на ринок єврооблігацій, розраховуючи на позитивне сприйняття такого кроку інвесторами у зв'язку з прибутковістю компанії та зростанням видобутку. Зі свого боку, для того, щоб протидіяти загрозам втрати транзиту, Міністерство екології та природних ресурсів України має намір приєднатися до німецьких екологів у судовому процесі для блокування «Північного потоку – 2».

Також можливістю для України зберегти значний обсяг транзиту через свою територію і переукласти контракт з «Газпромом» на вигідних умовах є передача української газотранспортної системи в спільне управління шляхом створення консорціуму з однією із європейських компаній. Входження іноземного партнера в управління українською ГТС зумовлене, серед іншого, необхідністю налагодити співробітництво між європейськими операторами та «Газпромом» саме на українському маршруті, підтвердити (і для «Газпрому» у т.ч.) надійність українського маршруту та забезпечити зацікавленість функціонерів ЄС у збереженні транзиту природного газу через Україну.

Підтримка США

США також висловили свою позицію щодо будівництва «Північного потоку – 2», зокрема, 15.03.2018 р. 39 сенаторів надіслали відповідний лист на ім'я міністра фінансів Стівена Мнучина і заступника держсекретаря Джона Саллівана. У листі йдеться про стурбованість з приводу розробки проекту будівництва трубопроводу «Північний потік – 2» та висловлено позицію проти нього. У запиті до Адміністрації президента Дональда Трампа мова йде про використання усіх наявних засобів для запобігання будівництву цього трубопроводу, у т.ч. застосування положень федерального закону «Про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій» (CAATSA). Цей закон передбачає, серед іншого, накладення санкцій на постачальників, які надають технологічну, інвестиційну або будь-яку іншу підтримку російським експортним трубопровідним проектам, включаючи «Північний потік – 2».

Висновки

Незважаючи на намагання європейської спільноти змусити Nord Stream 2 AG підкорятися правилам, які діють для європейських газових компаній та інституцій, ряд європейських держав підтримують, як вони стверджують, виключно комерційну складову проекту «Північний потік – 2». Україна у свою чергу намагається всіляко протистояти будівництву «Північного потоку – 2», проте вирішальне слово буде за Європарламентом, Єврокомісією та Європейською радою, які мають виробити спільну позицію.

У випадку нереалізації проекту «Північний потік – 2» «Газпром» буде змушений домовлятися з «Нафтогазом» про новий контракт щодо транзиту газу до ЄС територією України.

Чим більша буде залежність Європи від російського газу, тим більше буде можливостей у Росії використовувати постачання газу як політичний важіль шляхом скорочення його поставок для підтримки своїх політичних інтересів під час можливих конфронтації.

Позицію деяких держав Євросоюзу, які висловлюються проти будівництва «Північного потоку – 2», та США можна вважати маленькою перемогою для України, проте, зважаючи на останні події, необхідно докласти максимальних зусиль, щоб отримати спільну перемогу у цій війні.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати