05 листопада 2019, 15:44

Підлягає оскарженню

Опубліковано в №45-46 (699-700)

Олександр Камша
Олександр Камша «Ілляшев та Партнери, ЮФ» адвокат, арбітражний керуючий

Президент України Володимир Зеленський 25.10. 2019 р. вніс до Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» №2314 (далі — законопроект №2314), текст якого вже з'явився на сайті для ознайомлення.

Відповідно до пояснювальної записки, метою законопроекту №2314 є зменшення навантаження на Верховний Суд (зменшення можливостей для «розгляду заради розгляду»), що може свідчити про те, що цей законопроект доповнює раніше прийнятий закон №1008, який скорочує кількість суддів Верховного Суду до 100 суддів. Виходить, що цей законодавчий акт виступає таким собі законопроектом-компаньйоном.

Розглянемо більш детально законопроект №2314 та його нововведення. Насамперед, законопроект вносить низку змін у процедуру відводу суддів, а саме пропонується ввести диференціацію порядку розгляду заяви про відвід, залежно від моменту подачі такої заяви. Якщо заява надійшла до суду за 3 дні (або раніше) до дати наступного засідання у справі, така заява передається на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу. Якщо заява про відвід надійшла до суду пізніше, ніж за 3 дні до дати засідання, вона підлягає розгляду тим же суддею (колегією), який розглядає справу. Такі зміни, ймовірно, зможуть зменшити кількість відводів, які подаються безпосередньо на засіданні.

Законопроект №2314 вносить зміни до переліку способів забезпечення позовних вимог. Пропонується виключити такі види забезпечення позовних вимог як «встановлення обов'язку вчинити певні дії», «передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору». Окрім того, пропонується виключити можливість забезпечення позову іншими способами, не передбаченими відповідною статтею Кодексу.

Також законопроект забороняє забезпечувати позовні вимоги шляхом припинення, відкладення або призупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендеру чи інших публічних процедур, які проводяться від імені державного органу, органу місцевого самоврядування або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, яка проводить конкурс, аукціон, торги, тендер або іншу публічну процедуру. Таким чином, зменшується кількість можливих варіантів для забезпечення позову, що може надалі вплинути на результат виконання остаточного рішення суду.

Основний акцент у законопроекті робиться на визначенні підстав для касаційного оскарження рішення суду. Якщо раніше підстави були описані як «неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права», то законопроект пропонує чіткий перелік випадків. Підставами для касаційного оскарження судових рішень, після їх перегляду в апеляційному порядку, буде неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

  • якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, не враховуючи висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, окрім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
  • якщо скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
  • якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
  • якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу;
  • у разі ухвалення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суддів, які входили до складу колегії суддів апеляційної інстанції, яка переглядала справу, судове рішення в якій оскаржується, за дисциплінарний проступок, вчинений у зв'язку з розглядом такої справи.

Подібні зміни вносяться до кожного з трьох процесуальних кодексів, враховуючи специфіку регулювання кожного кодексу. З огляду на запропоновані зміни, можна зробити висновок, що тепер для подачі касаційної скарги заявникам доведеться ґрунтовно зважити всі обставини справи та ретельно підготувати свою правову позицію. Ймовірно, що в результаті прийняття законопроекту №2314 вдасться зменшити навантаження на Верховний Суд.

Окремо варто звернути увагу на те, що законопроект №2314 доповнює Цивільний процесуальний кодекс у частині визначення «малозначних» справ. До переліку малозначних справ вирішено додати такі справи:

  • про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані зі встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
  • про розірвання шлюбу;
  • про захист прав споживачів;
  • про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, якщо учасник справи не заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішення у малозначних справах, за замовчуванням, не підлягають касаційному оскарженню. Лише у виняткових випадках допускається подача касаційних скарг за такою категорією справ. Це свідчить про те, що законопроект №2314 спрямований на зниження кількості скарг, які можуть бути направлені на адресу Верховного Суду.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати